Угорсько-словацьке протистояння

Здавалося б, вже давно минула історична пам'ять угорців про те, як вони на чолі зі своїм вождем Арпадом переходили перевали в Карпатах, робили набіги на германські і навіть французькі землі. Це було у ІХ столітті. Проте й зараз із зображеними на нашивках і кокардах герба династії все тих же Арпадів “великі угорські завойовники” палять словацькі прапори перед посольством Словаччини в Будапешті, замальовують двомовні дорожні знаки, блокують прикордонні пости і закликають бойкотувати словацькі товари.  Ті в свою чергу, зменшують державні витрати на освіту угорської меншини, усувають угорські назви з підручників, ну і вже звично обмінюються взаємними звинуваченнями у фашизмі.

Стара добра Європа чи не вперше зіткнулась з масштабним конфліктом на етнічному грунті, який не можна вирішити декларативно. А головне, ні Братислава, ні Будапешт сьогодні не зацікавлені у вирішенні конфлікту. 

Територіально-етнічні проблеми регіону мають свою довгу історію. Угорській державності вже більше тисячі років, в Братиславі свого часу навіть знаходився угорський сейм, в прикордонній зоні на словацькій стороні проживає майже півмільйонна угорська меншина,тому природно,  що Угорщина завжди виражала претензії до північного сусіда. Сучасна Словаччина до Першої Світової війни  була лише Верхньою Угорщиною з  переважно слов'янським населенням, назва країни з'явилась лише в ХХ столітті, а державі Словаччина 1 січня виповниться аж 16 років.

Ситуація ускладнюється діяльністю численних угорських радикальних організацій, яких “не помічає” влада, і словацьких націоналістів, які представлені в парламенті республіки. Під час нацистської експансії, і в Угорщині, і в Словаччині існував пронацистський режим. Власне, Словаччина вперше отримала формальну незалежність з рук Гітлера і мала стати зразком його  “нового порядку”. А Угорщина мала змогу в часи війни зібрати свої історичні землі у Велику Угорщину, до складу якої входила не тільки частина Словаччини, але й Підкарпатська Русь- сучасна Закарпатська область.

Після ескалації конфлікту першими забили на сполах священики і представники інтелігенції. На їх вимогу відбулися двосторонні переговори  на рівні прем'єр-міністрів, перед тим глава німецького МЗС Франк-Вальтер Штанмаєр зустрічався з словацьким і угорським колегами. Складається враження, ніби спільними зусиллями Європи можна “зам'яти” конфлікт. Але етнічна проблема не вирішується закликами до толерантності і боротьби з націоналізмом. До того ж, під час зустрічі прем'єрів можна було почути не реальні  варіанти виходу з кризи, а красиві слова про захист батьківщини, адресовані власним виборцям.  

Олександр Стаднік

Инф. e-news.com.ua