Звільнені території на Донбасі: що далі?

“За нашими спостереженнями на звільнених територіях майже не відбулися зміни в керівних кадрах та особовому складі прокуратури таорганів внутрішніх справ. На даний момент ті ж самі люди визначають, яким чином розслідувати причетність до тероризму та пов’язаних з ним злочинів” – зазначила Олександра Романцова, координатор мобільних груп Центру Громадянських Свобод.

19 серпня на круглому столі  “Відродження звільнених міст: правозахисні проблеми та шляхи їх вирішення” члени мобільних  груп, правозахисники, активісти, журналісти, правники, які відвідали низку звільнених східноукраїнських  міст, ділилися результатами спостережень та виявлених ними правозахисних проблем. На обговорення було винесено особливо болючі питання: полонені та заручники, свавільне  затримання людей в зоні АТО, відсутність ефективного розслідування злочинів та інформаційний вакуум на звільнених територіях.

Артем Шевченко, журналіст, який тільки нещодавно повернувсяіз зони АТО, зауважив:“Юридично - це антитерористична операція, а де-факто - це війна, потужна та велика. Зруйнована система кримінальної юстиції, слідчі та оперуповноважені свою роботу не виконують, цю роботу за них виконують бійці батальйону МВС. Виникають проблеми міжвідомчих суперечок”.Артем поділився історією, яка розгорталася на його очах. Батальон Київ-2 забирає чиновника в Слов’янському міському відділі, тому що він працював там за часів окупації, а спецпідрозділ СБУ забирає його назад, оскільки то був їх агент. Крім того є підозра щодо втручення колишнього бізнес-партнера чиновника, який такий чином “вирішує конфліктні питання”.

Занепокоєння учасників круглого столу викликав той факт, що після закінчення війни “в нас не буде ні доказів, ні злочинців”. “Ніхто не бере свідчення в тих людей, які вийшли з полону. Їх не те, що не шукають, а навіть більше, коли ми приходимо з заявою про злочин, то їх не хочуть реєструвати. Якщо справи таки приймають, то відправляють за місцем реєстрації (тобто, на окуповані території) та за місцем злочину. Людям в голові не вкладається, що вони тільки звідти приїхали, а їх інформацію беруть і відправляють назад.”–розповідає Євгенія Закревська, адвокат, яка веде справами кількох заручників терористів.

На проблему затримання людей українськими військовими формуваннями, які приймають участь в АТО, звернув увагу Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. У цьому контексті він нагадав про загрози нещодавно проголосованого закону, який передбачає надання прокурорам права приймати рішення про затримання, а також впроваджує превентивне затримання на 30 днів.  За його словами, війна - дуже зручний привід для того, щоб скоротити будь-які свободи. Водночас, якщо ми будемо йти шляхом скорочення прав і свобод, то у нас буде війна по всій Україні.

Бігунов Денис, спеціаліст відділу внутрішньої політики міської ради Слов’янська наголосив на проблемі інформаційного вакууму, що утворився після  звільнення міста. Агресивна російська пропаганда наразі не діє, водночас не доноситься й альтернативна інформація. Така ситуаціястворює додаткові загрози. Саме тому за допомогою волонтерів наразі створюється перший номер газети "Голос Слов’янська", яка міститиме в тому числі інформацію правозахисного характеру.

Василь Будик, радник замміністра оборони України щодо звільнення полонених тазаручників повідомив, що при Міністерстві оборони створено штаб, який займається  звільненням заручників, працює гаряча лінія. Разом з тим, учасники круглого столу відзначили хаотичність роботи органів державної влади у даному напрямку.

Для вирішення цих проблем організаторизапропонували до обговорення ряд рекомендацій до державний органів (додаються окремим файлом). У разі виникнення додаткових зауважень та пропозицій будемо раді отримати їх на адресу ccl.org.ua@gmail.com

Організаторами круглого столу виступили Центр Громадянських Свобод, Євромайдан SOS та Українська Гельсінська спілка з прав людини. Захід відбувся в рамках  проекту «Демократизація, права людини і розвиток громадянського суспільства», який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2013-2016рр.