Мішель Платіні - герой України?

Новина про те, що Європарламент простою більшістю підтримав об’єднану резолюцію по Україні, в якій євродепутати висловлюють своє незадоволення судовим переслідуванням опозиційних політиків, але закликають Єврокомісію не блокувати підписання Угоди про Асоціацію, приємна для значної частини наших громадян, які бачать свою країну повноправним членом Євросоюзу в майбутньому. Однак ця резолюція не вирішує багатьох питань, які сьогодні постають для України на шляху її євроінтеграції.

Як у кращих традиціях латиноамериканського серіалу, у якому головному герою, ще у дитинстві розлученому зі своєю заможною родиною, у п’ятисотій серії черговий раз не вдається увійти в родинний дім, де йому відведено роль прибиральника, - приблизно так само розвивається ставлення з боку ЄС до України. Нещодавно відомий російський політик Дмитро Рогозін, що представляв Російську Федерацію в НАТО, заявив, що доклав максимум зусиль для того, аби Україну не прийняли до Північноатлантичного альянсу. Очевидно, що є чимало зацікавлених у тому, аби Україна не просунулася і на шляху європейської інтеграції.

В остаточній редакції тексту резолюції по Українівирішеноукладання Угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною не припиняти. Але є чимало «але».Євродепутати зазначають, що доля цього документа після його узгодження та підписання має бути поставлена у залежність від поступу Києва на шляху демократизації.

Що це означає, досить чітко в інтерв’ю DeutscheWelleрозповіла євродепутат від зелених РебекаГармс. Зокрема, вона сказала, що за допомогою резолюції європарламентарі хочуть надіслати Україні чіткий сигнал: вони не жартують.У документі чітко записано: якщо в Україні не буде «стабільних демократичних відносин», тобто, незалежної судової системи (зокрема скасування «вибіркового правосуддя») та свободи преси, то Угода про асоціацію з Україною ратифікована не буде і, відповідно, не почне діяти.

Хочеться вірити, що ці перестороги Європарламенту принесуть користь кожному українцю, а не лише політикам. Проте, в це мало віриться.

Якщо керуватися логікою,то для того, щоб безкарно красти, дерибанити державне майнов Україні, робити послуги своїм водіям, хатнім робітницям, садівникам за рахунок платників податків, потрібно стати політиком. Бажано лідером політичної сили. Ще більш бажано – кандидатом в Президенти і прем’єр-міністром. Тоді навіть перевірку представника контролюючої структури на твоєму підприємстві, чи вимогу паркувальника заплатити за стоянку твогоавто можна буде трактувати як утиски з боку влади за твої політичні погляди.Досвід Арсена Яценюка та Олега Ляшка, які бачили в працівниках державтоінспекції злісних душителів свободи та опозиції в Україні, показовий.

А що вцьому випадкуотримає народ України? Що отримає – за визначенням Віктора Ющенка – «маленький українець»? Він отримає ще одну касту недоторканих паразитів, які  особливо після декриміналізації службових злочинів, матимуть практично нічим не обмежену індульгенцію на вчинення злочинів, обіймаючи реальні, а не віртуально-політичні посади. Їх недоторканість буде значно більшою, ніж у нардепа, ще й освяченою в Європі.  Політики і зараз на бояться нічого, а після скасування відомої статті КК втратять останній свій страх.Вони будуть захищені пожиттєво.

Гадаю, щоб наблизити Україну до своїх стандартів, у Європи достатньо інших засобів, окрім тиску на Україну з метою підігнати її законодавство під конкретну людину. Можливо, варто проявити більшу гнучкість і довіру до України? Для мене в цьому сенсі ближчим і зрозумілішим є досвід UEFA.

У минулому легендарний футболіст, а нині президент UEFA Мішель Платіні як ніхто інший заслуговує на перемогу в номінації «локомотив» України в Європу.Ім’я цього  життєрадісного француза, який до останнього вірив, що Україна та українці зможуть належним чином підготуватися до проведення фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012, назавжди залишиться на сторінках новітньої історії нашої молодої держави. 

Чи могла Україна втратити свій шанс на проведення ЄВРО? Могла. І не один раз.Це не приховує і сам Платіні. «У певний момент ми не знали: чи турнір відбудеться в Україні, чи ставили собі питання, чи турнір в Україні відбудеться на двох чи чотирьох стадіонах. Але останнім часом українці дуже старалися і на сьогодні загалом немає жодних серйозних проблем», - сказав він 12 жовтня в Варшаві.

Але з огляду на гучнізаклики частини європарламентарівприпинити переговори з Україною з приводу Угоди про асоціацію через вирок і подальші звинувачення колишнього українського прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, вищенаведене питання варто розглянути у дещо іншій площині. А саме через призму «шансу», який було даноУкраїні. Чи отримала Україна шанс стати кращою, виборовши право на проведення ЄВРО-2012?

Мені не відомо, чим керуються окремі вітчизняні політики, представники громадських організацій та експертного середовища коли починають говорити про те, що дарма Україні дали можливість проводити ЄВРО-2012, мовляв, потрібно відібрати таке право і т.п. Хтось із них аргументує свою позицію, говорячи про значні матеріальні витрати держави, які можна було б використати на економічні та соціальні проекти. Хтось говорить про згортання демократії і про необхідність показового покарання українців. Як кажуть в народі, «На зло ворогам козу продам, щоб діти молоко не пили!»

На моє глибоке переконання, за роки підготовки до чемпіонату ми стали ближчими до Європи, як ніколи. Саме розуміння, що ми задіяні у проведенні такого грандіозного заходу, дає нам наснагу вірити у свої сили та в кращу долю для своєї країнияк рівноправного члена великої європейської родиниу майбутньому. А щодо коштів, то вони витрачені не дарма: стадіони, аеропорти, дороги, готелі нікуди не втечуть з України.

Можливо країнам - членам Євросоюзу потрібно взяти на озброєння систему виховання визначнихукраїнських педагогів Антона Макаренка та Василя Сухомлинського, які вважали, що повноцінний розвиток особистості неможливий без колективу? «Досвід колективного життя є не тільки досвід сусідства з іншими людьми, через колектив кожен його член входить в суспільство», - говорив А.Макаренко. Чим не варіант ставлення до України?

Якщо ж ЄС візьме за основу думку РебекиГармс, яка вважає, що реформи в Україні лише тоді почнуть діяти, коли від влади відійдуть усі нинішні політики з усіх політичних таборів,оскільки вони не здатні піклуватися про добробут народу, тоді європейської перспективи Україні чекати ще довго. «У мене немає інших міністрів», - говорив один із монархів. У нас немає інших політиків. Всі вони – продукт власної епохи, і вимагати від України, щоби вона екстерном здала іспит на зрілість, минувши всі етапи становлення, всі помилки і всі «граблі» - неможливо.

Вірю, що потрапивши в систему Асоціації з ЄС,  Україні легше буде  змінюватися, перебуваючи у новій системі координат з новим баченням перспектив і новими критеріями оцінки тих чи інших кроків.

Саме так вчинив Мішель Платіні, який ризикнув, повірив в Україну та її можливості – і не помилився.

Олег Витягов, директор з політичних програм Інститут української політики