Іван Плющ: "Ющенко переоцiнює себе - i своє значення, i свої можливостi"

Останнi кадровi рiшення Президента країна й досi "пережовує". Чи виправданими були такi радикальнi президентськi заходи?

 

Про це "Експрес"вирiшив запитати Iвана Плюща -- патрiарха української полiтики. Уже пiвтора десятирiччя вiн -- незмiнний депутат Верховної Ради, був її спiкером та вiце-спiкером. А з врахуванням його партiйно-господарської кар'єри радянських часiв загальний полiтичний стаж Iвана Степановича становить бiльш нiж сорок рокiв.

Свого часу Iван Плющ мав ще один титул: через близькiсть стосункiв з Вiктором Ющенком його нерiдко називали "духовним батьком" тодiшнього голови Нацбанку та Кабiнету Мiнiстрiв. Саме з ним Вiктор Андрiйович радився у найважчi перiоди свого життя, саме до його думки дослухався найбiльше.

 

 

- Це були не розбiжностi мiж Ющенком i Тимошенко. Я пам'ятаю, як туго i важко було створити коалiцiю "Сила народу". Ви пам'ятаєте, що дуже довго хтось не давав Ющенку згуртувати таку коалiцiю.

 

Тому менi здається, що рiч тут не в них обох, а в тому, що в Тимошенко є своє оточення, а в Ющенка - своє. Оточення Ющенка -- рiзношерстне, багатобарвне. А Юлине оточення -- це на зразок комунiстичного або вiйськового. Сказали: "Я -- начальник, ти - дурак, преклоняйся"!

 

I навпаки. Загалом Ющенко був демократичний, бiльш толерантний, думав, що саме вiн у цьому кублi знайде порозумiння. Але дiйшов висновку, що порозумiння неможливе, i зробив те, що зробив.

 

 

- Вiн не переступив через себе. Вiн не до кiнця рахувався з законом. Ющенко не мав президентського досвiду. Був обраний Президентом, але поки що не став ним. Через те Ющенко, на жаль, вчився на своїх помилках. Безперечно, що допустився помилок, але зробив це тому, що понадiявся на свою мiсiю, на своє уявне мiсце в тiй командi.

 

 

- Менi здається, що вiн не зовсiм зрозумiв суть усього того, що сталося. Тому й далi робить помилки. Вiн безперервно звертається до аудиторiї: "Друзi!" Не можуть бути усi друзями! Не можуть усi бути ворогами, але не можуть бути усi й друзями. Є однодумцi, є симпатики i є опоненти. Не кажучи вже про конкурентiв. Тому, якщо сидить аудиторiя, то треба завжди розумiти, що вони не всi друзi. А Ющенко думає, що в нього мiсiя зверху i що для нього всi -- друзi. Так не буває, на жаль.

 

У нього знаєте, є багато таких виступiв, що аж в зубах застряють. Ющенко повинен пам'ятати: коли вiн виходить до засобiв масової iнформацiї, то цього має потребувати суспiльство i вiн сам, як Президент, як гарант стабiльностi.

 

Але я не розумiю, коли вiн виходить на чотири канали, щось говорить пiвтори
години, а показують тридцять хвилин. Потiм виходить на двадцятитисячну аудиторiю у Львовi, пiсля чого йде до Українського дому з Безсмертним. Ну як так можна! Ющенко каже, що вiн Президент не Народного союзу "Наша Україна", а всiєї України. А Безсмертний каже: "Добре, тодi ви є президентом блоку "За Ющенка!". Фiгня якась. Та нехай вони удвох розберуться,врештi-решт, а вже потiм виходять до журналiстiв!

 

 

- Переоцiнює. I своє значення, i свої можливостi. А роль його виписана Конституцiєю. Нехай частiше її читає, там i побачить свою роль.

 

Бо ось Ющенко заявив: "А що таке полiтреформа? Що це таке? А яка це вона?"
Треба було йому читать цей документ, перш нiж давать вiдмашку проголосувать за неї усiєю фракцiєю "Наша Україна". Чотириста голосiв було, пам'ятаєте? I Ющенку треба не питати, що це таке, а прочитати той закон, за який вiн дав добро голосувать.

 

 

- У Ющенка було рiзношерстне оточення. Було оточення, до якого належав я, нацiонально-свiдоме, патрiотичне, яке виплекало Ющенка, зробило з нього публiчного полiтика i привело до президентства.

 

I було друге, яке, на жаль, мало перевагу. У чому? Це вже сьогоднi з'ясовують правоохороннi й iншi органи. Але це оточення нiкуди не вiдiйшло. Поки що воно ходить у коридорах. Вже не сидить у кабiнетi, але ходить у коридорах. I Президент повинен розумiти: або вiн з ним, або вони не повиннi ходити навiть у коридорах.

 

Олег Стецишин, «Експрес»