Недоторканий Сало

Підпис Віктора Ющенко під змінами до закону “ Про статус депутатів місцевих рад”, неоднозначно сприйнятий в Україні, викликав хвилю збурення і на Львівщині. Зокрема, у Львівській обласній раді, проти депутата якої, екс-керівника львівської міліції Олега Сала порушено зразу дві кримінальні справи. Відтепер Сало може сміливо ходити на допити, сміючись в очі своїм колишнім колегам. Принаймні, до березня наступного року.

 

Втім, усе це лише за умови, що свій вирок не винесуть колеги-депутати. Позбавити Сала депутатської недоторконасті цілком у компетенції депутатського корпусу. Проте на минулій сесії облради питання “ здати чи не здати Сала” не обговорювалося - перенесли на наступне засідання. І ініцювали це перенесення саме фракції НСНУ та БЮТ.

 

Варто нагадати, що проти екс-керівника львівської міліції Олега Сала порушено дві кримінальні справи: по ч. 2 ст. 157 - перешкоджання здійсненню виборчого права із використанням службового становища і по ч. 3 ст. 364 - зловживання владою і службовим становищем, здійснене працівниками правоохороних органів. Мало хто сумнівався, що на генерала Сала очікує звільнення з посади і арешт (дозвіл на нього було надано Печерським районним судом Києва).

 

Однак припущення ці справдилися лише наполовину. Звільнити-то Сала звільнили, однак з арештом правоохоронці не поспішали. Пояснення міліції була на диво банальним: “не можемо його знайти”. У квітні опального генерала навіть оголосили в міждержавний розшук – бракувало тільки Інтерпол підключити.

 

Тим часом Олег Сало спокійно лікувався у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному центрі. Раптове загострення усіляких болячок – дієвий “засіб порятунку” для осіб, що в неладах із законом, і кому, як не колишньому міліцейському керівникові, це знати. Як і те, що зловживання службовим становищем під час виборів – це не жарт. Особливо після перемоги на цих виборах Віктора Ющенка, чому, власне, генерал Сало всіляко й перешкоджав.

 

Однак 5 жовтня “народний президент” видає індульгенцію Салові та йому подібним, підписуючи закон, що передбачає карну і адміністратину недоторканість депутатів місцевих рад. А це означає, що депутата місцевої ради не може бути притягнутий до будь-якої відповідальності без попереднього розгляду питання радою. І саме рада повинна дати свою згоду на підписку про невиїзд або арешт депутата. Висновок: самі депутати обласної ради тепер мають повне право вирішувати винуватий Сало чи ні. Ба, навіть не так – рятувати колегу чи віддати його до рук правосуддя.

 

7 жовтня слідчий із особливо важливих справах Генеральної покуратури України Лихолат звернувся до Львівської облради із листом приблизно такого змісту “Відповідно до сттті 31 Закону України “ Про статут депутатів міських рад”, повідомляю про порушення заступником генеральної покуратури України кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтями 157, ч.2 та 364, ч.3 ККУ щодо депутата Львівської обласної ради Сала Олега Михайловича...” Зважаючи на порушення кримінальної справи, а також на те, що Печерський районний суд Києва вже раніше дав дозвіл на затримання Олега Сала, Генпрокуратура попросила передати його до рук правосуддя. Вважалося би простіше простого – позбавити Сала недоторканості і нехай Генпрокуратура разом з міліцією в силу своїх талантів і далі розшукує “ злочинця”. Однак з малозрозумілих причин депутати відмовилися розглядати проект ухвали про позбавлення екс-міліціонера депутатської недоторканості.. Найпопулярніша мотивація такого рішення: “ Треба розібратися і порадитися”.

 

Радитися можна до безкінечності. Схоже, депутати не проти потягнути час, поки центральна влада визначатиметься стосовно конституційності прийнятого закону. 7 жовтня Президент таки зробив подання до Конституційного суду стосовно закону про недорканість депутатів місцевих рад. Крім того, як би не ставилися депутати до конкретного Олега Сала, більшість з них розуміє, що таким чином створюється прецедент. Сьогодні Сало, а завтра?

 

Голова облради Михайло Сендак наголошує, що дуже негативно ставиться до законопроекту про депутатську недоторканість, оскільки він принижує гідність депутатів. Крім того Сендак не має сумнівів, що потенційні правопорушники платимуть великі гроші аби потрапити до лав депутатів і таким чином застерегтися від переслідування закону за вчинені чи плановані кримінальні дії.

 

“Я сподіваюсь, що здоровий глузд переможе і влада не впровадить в дію цей закон“ – наголошує Михайло Сендак. При цьому він не виключає, що верх візьме не здоровий глузд, а інші мотиви. У цьому випадку голова облради запропонував інший варіант - провести поіменне голосування. Аби було чітко зрозуміло: хто є хто, і хто за кого. Звісно, це спричинить до конфліктів і чвар, але це буде потім. Та й чи звикати до конфліктів серед депутатського корпусу...

 

Бютівець Михайло Ваврин наголошує, що необхідно всіма шляхами позбавити Сала депутатської недоторканості, оскільки і так зрозуміло, що кримінальні справи проти нього порушено справедливо. У той же час припущення, що таке може статися й з іншими депутатами, у тому числі з колегами по фракції, у Ваврина викликають згадки про солідарність і т. п. “Якщо мій колега буде їхати по селу, і зіб’ є фуру чи задавить гусака, то я не знаю, як тоді поступати, - зіронізував депутат. - Це ж не є таким важким злочином, як ті, що вчинив Сало”.

 

Безперечно, важливість злочину депутатам облради доведеться оцінювати насамперед із моральної точки зору. Депутати стають своєрідним судом присяжних, який повинен дати відповідь лише на одне запитання: винен підсудний чи ні. Але на відміну від класичного суду присяжних, на рішення його депутатського аналогу, цілком можливо, впливатимуть політичні розрахунки та особисті симпатії та антипатії. Занадто багато накручено у депутатських стосунках, аби сподіватися повної об’єктивності у такій делікатній справі.

 

Зрештою, зачекаємо рішення конституційного суду. Можливо, уже незабаром він прийме те рішення, яке від нього очікують. І депутатам не доведеться брати на себе тягар важкого рішення стосовно свого колеги. А генерал Сало відповідатиме за вчинені злочини без їхньої допомоги.

 

Галина Тарабань, "Lviv.proUA.com"