Радіозвернення Віктора Ющенка

Шановні співвітчизники!

Дорога українська громадо!

Тиждень, що минає, став знаковим в історії українсько-європейських відносин. Під час дев’ятого саміту «Україна – ЄС», що пройшов 1 грудня у Києві, Україну визнали країною з ринковою економікою.

Європейський союз розпочав переговори про лібералізацію візового режиму для українських студентів, вчених, підприємців, діячів культури, журналістів.

Рік тому на Майдані поряд з помаранчевими прапорами майоріли стяги Європейського Cоюзу: ми разом боролися за те, аби Україна стала повноправною частиною об’єднаної Європи. Цього тижня ми зробили перший важливий крок до реалізації цієї стратегічної мети.

Я як Президент України можу звітувати про виконання важливого пункту своїх виборчих обіцянок.

Надання Україні статусу країни з ринковою економікою є визнанням того, що ми – країна, яка має сучасну економічну модель, зрозумілі правила організації ринку.

Україна стала більш привабливою для іноземних і внутрішніх інвесторів, а значить, виросла вартість української власності. Земля, підприємства, інші об’єкти відтепер не можуть розпродаватися за копійки.

Рішення ЄС стало важливим сигналом для українського бізнесу. Кожне підприємство, яке експортує свою продукцію, відтепер не буде другорядним партнером серед західних індустріальних гігантів.

Українського товаровиробника визнано рівним. Його права щодо захисту інтересів не відрізняються від прав німецьких, французьких чи британських кампаній.

Від нового статусу країни виграє кожне підприємство і кожен його робітник. Це додатковий стимул для нарощування обсягів виробництва і шанс значно збільшити доходи, кількість робочих місць, платежів до бюджету.

Адже від антидемпінгових розслідувань виробники металопрокату, труб, хімічної промисловості щороку втрачали до 600 мільйонів доларів. В української влади з'явився реальний інструмент захисту вітчизняного бізнесу. Це в першу чергу відчують на собі індустріальні регіони – Донбас, Дніпропетровськ, де зосереджені металургійна та хімічна промисловість. Це відчують виробники цукру і текстилю. Це відчує вся Україна. Загальний обсяг ринку критичних товарів, який ми захистили від антидемпінгових переслідувань, складає біля 2 мільярдів доларів.

Останні заяви ЄС щодо європейських прагнень Києва – це висока оцінка демократичних перетворень в Україні, це хороший сигнал усім, хто усвідомлює, що шлях до реформ не буває швидким і безболісним.

Аби стати повноправним членом ЄС, ми повинні не стукати в двері до Європи, а досягати європейських стандартів вдома. Я поділяю думку свого друга Хав'єра Солани, який сказав: «Потрібно не гратися з європейськими правилами, а жити за європейськими правилами».

Українська влада чітко усвідомлює, що Україна де-юре стане частиною єдиної Європи, коли підвищить рівень життя, стандартів і демократії до європейських.

Одним з головних елементів ринкової держави є незалежний суд.

Рівно рік тому, 3 грудня 2004 року, українці, можливо, вперше, повірили в незалежність і чесність суду. В той день Верховний Суд України виніс історичне рішення – визнав, що результати президентських виборів було сфальсифіковано. Мільйони громадян аплодували справжнім героям України, які витримали надзвичайний тиск тодішньої влади, перебороли страх. Тоді судді Верховного Суду відчували колосальну відповідальність, увагу до себе України і всього світу. 3 грудня 2004 року вони, оперуючи фактами, покладаючись виключно на закон, виголосили історичний вердикт, який визначив майбутнє України.

Але, на жаль, й досі не доведені до суду справи відносно організаторів фальсифікації виборів та резонансні для суспільства справи, такі як вбивство журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова.

І хоча вина за зволікання лежить в першу чергу на слідчих органах, той факт, що суспільство не почуло прізвища злочинців, змушує громадян розчаровуватися в українській Феміді.

Мусимо визнати – правосуддя не стало доступним для переважної більшості громадян. Практично відсутня безплатна правова допомога. Майже половина судових рішень сьогодні не виконується.

Без незалежного і справедливого суду не можлива демократична ринкова держава.

Тому 2006 року має стартувати судова реформа, яка поверне головне – справедливість до зали суду.

Ми прагнемо якісного оновлення суддівського корпусу. Адже саме від професійності судді, його моральних якостей залежить доступність правосуддя і справедливість рішень.

Сумна українська статистика свідчить, що нерозглянутими в судах залишаються кожна десята цивільна і кожна п’ята кримінальна справи. За такою тяганиною – тисячі людських долей і трагедій.

Щорічно судами притягуються до кримінальної і адміністративної відповідальності близько 4 мільйонів громадян. Кожного третього правопорушника карають позбавленням волі.

Нерідко за гратами опиняються люди, яких життєві обставини підштовхнули до дрібного злочину і для яких тюрма стане страшними життєвими університетами. Пам'ятаю, як серед арештантів коростенської тюрми я побачив хлопця, що отримав 12 років ув'язнення за крадіжку автомобіля. Переконаний, що ця людина вже давно розкаялася. Держава б виграла, якби дала цьому хлопцеві шанс на нове життя, а не витрачала гроші на його утримання під вартою.

Про вибірковість української Феміди говорить велика кількість скарг, що надходять на адресу Президента України. 65 відсотків громадян не довіряють судам.

Мої юристи ретельно вивчають кожен такий лист. Я як Президент України за 10 місяців помилував 458 осіб. Подяка цих людей дає мені віру, що вони більше не схиблять з праведної дороги.

Окрім того, за ініціативою Президента України було амністовано більше 17 тисяч осіб засуджених.

В Україні проблеми правосуддя не вирішувалися роками, вони замовчувались минулою владою і ставали системними.

Судова реформа потрібна Україні як повітря. Цього чекає простий громадянин, український бізнес, кожен з нас.

Для того, щоб суди стали справді незалежними і справедливими, я пропоную наступну логіку судової реформи.

Необхідно серйозно підняти статус суддів, забезпечити кадрове оновлення суддівського корпусу. До судів мають прийти чесні спеціалісти. Тому буде запроваджено конкурсний відкритий відбір на посади суддів.

Влада планує суттєво підвищити заробітну плату правникам. У середньому зарплату судді місцевого суду буде збільшено з тисячі до чотирьох тисяч гривень. Це відкриє дорогу для залучення до суддівської роботи фахових адвокатів і сприятиме зниженню корупції в судах.

Я доручив уряду підготувати і внести до Верховної Ради України зміни до Закону «Про статус суддів» у частині визначення розміру зарплати. Також я доручив Кабінету Міністрів у бюджеті на 2006 рік передбачити кошти на вирішення житлових проблем суддів.

Сподіваюся, що парламент підтримає ці ініціативи.

Необхідно остаточно визначити систему і структуру судів та їх юрисдикцію.

Вірю, що за кілька років ми прийдемо до створення суду присяжних, які братимуть участь у розгляді резонансних для суспільства справ.

Нова влада зробила серйозні кроки у вирішенні проблеми фінансування судів. Протягом 1991 – 2004 років правничі установи фінансувалися в розмірі 30 – 40 відсотків від мінімальної потреби. У Державному бюджеті на 2006 рік буде збільшено фінансування судів на 40 відсотків.

Станом на 1 січня 2005 року лише 78 судів – а це складає їх 10% – мали приміщення, які повністю відповідали вимогам здійснення судочинства.

Тому Кабінет Міністрів України прийняв рішення про схвалення Концепції Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на найближчі п’ять років.

Верховенство права – це хребет цивілізованого суспільства. Там, де судова влада є незалежною і сильною, людина відчуває себе захищеною. Як Президент України я докладу всіх зусиль, аби український суд став дійсно незалежною гілкою влади. Це стане ще одним важливим кроком України на шляху до Європи.

Прес-служба Президента України