Протистояння в Тернополі: «Сила народу» проти мера

Однією з головних особливостей Тернопільської міської ради цього скликання є серйозне протистояння між депутатами міськради і мером Богданом Левківим. У міській раді сформувалася занадто сильна опозиція до мера для того, щоб він міг робити все на власний розсуд. Фракція “Сила народу” нині нараховує 22 депутати. З іншого боку ця опозиція хоч і сильна, але не може відверто диктувати свої умови, оскільки для більшості їй бракує одного голосу. В принципі, для вирішенням цього протистояння обидві сторони мали би вдатися до численних компромісів з приводу спірних і важливих питань, але якраз ці компроміси і відсутні. Відтак протистояння триває...

А основних причин конфлікту є декілька.

По-перше, депутати міськради не можуть змиритися з тим, що з ними не рахуються – “всесильний” виконком на чолі з мером приймає серйозні рішення, не зважаючи на думку народних обранців.

Далі йде суто політична причина – незабаром вибори, а рейтинг довіри тернополян до міського голови доволі низенький. Тож чом би на нещадній критиці мера не заробити собі дивідендів?.. Депутати, до речі, як представники “Сили народу”, так і НСНУ, причиною протистояння називають якраз те, що їхню думку з приводу багатьох принципових питань мер ігнорує. Сам Богдан Левків у конфлікті вбачає суто політичні мотиви. На його погляд, представники “Сили народу” користуються принципом “чим гірше, тим краще”, тобто якнайгірша ситуація у господарських справах міста на руку депутатам, які на цьому негативі збираються будувати свою виборчу кампанію.

Окрім амбіційної і політичної, є ще й третя причина – фінансова. Про неї не згадує хоч і жодна зі сторін конфлікту, але ця причина існує, адже і в опозиційній фракції “Сила народу” і особливо у промерській НСНУ, є чимало підприємців зі своїми бізнес-інтересами.

Що ж до моменту початку протистояння, то, на думку представників “Сили народу”, точкою його відліку є літо 2003 року, коли виконком прийняв рішення про реконструкцію Старого замку з добудовою до нього ресторану. Народний обранець Олександр Романцов стверджує, що саме з цього моменту у депутатського корпусу з’явилася серйозна недовіра і претензії до мера.

Черговим етапом протистояння стала реконструкція арки. Депутатам не сподобалося, що в плані реконструкції пам’ятки архітектури було передбачено спорудження магазинів у бічних проходах арки. Жертвою цього конфлікту у серпні 2004 впав один із заступників міського голови, якому депутати висловили недовіру. Здавалося б, настала черга і мера Богдана Левківа. Але у той час якраз набирала обертів президентська виборча кампанія і те, що у Тернополі помаранчеві депутати збираються відправити у відставку помаранчевого мера, серйозно вдарило би по авторитету Віктора Ющенка. Відтак, у розборках між депутатами і мером настав мораторій.

Чомусь вважалося, що після Помаранчевої революції і міський голова, і депутати запрацюють по-новому, а відтак і протистояння їхнє розвіється саме собою. Втім, цього не трапилося. Лютневі розборки проблем водоканалу засвідчили, що жодна з сторін не збирається йти на поступки. Згодом не забарився привід і для постановки більш радикального питання. Міський голова спочатку «нагородив» доганою, а потім видав розпорядження про звільнення з роботи начальника оргвідділу міськради Миколи Смаровайла. Оскільки Левків на той час уже був членом НСНУ, а Смаровайло – рухівець, то представники “Сили народу”, куди входить НРУ, відразу ж побачили у цьому політичні переслідування. Відстоюючи свою людину, “Сила народу” почала скликати одну за одною позачергові сесії.

 

Спочатку їх потуги були безуспішними, оскільки на ці сесії не з’являлися представники НСНУ. Проте блокування роботи міськради представниками “Сили народу” потім все-таки дало свій результат. На порядок денний позачергової сесії було винесено питання про незадовільну роботу міського голови, для прийняття якого забракло лише одного, якраз 23-го, голосу. Питання про недовіру міському голові (а для цього необхідно більше, аніж дві третини голосів) виглядало взагалі нереальним. Але на закулісних переговорах з Народним Союзом наприкінці червня цього року “Сила народу” начебто зібрала необхідних 29 голосів (загальна кількість депутатів – 43). За неофіційною інформацією, яка поширювалась тоді у Тернополі, “Сила народу” пообіцяла Народному Союзу, що після відставки мера його обов’язки буде тимчасово виконувати секретар ради Євген Бартків, а потім відбудеться зміна Бартківа на представника фракції НСНУ. В останню ніч перед наступною позачерговою сесією увесь цей план зірвався, а сесія не відбулася.

 

Нині про ці події намагаються не згадувати ні представники НСНУ, які взагалі заперечують наявність таких домовленостей, ані представники “Сили народу”. Що ж стосується “Сили народу”, то ця фракція в останній момент, мабуть, зрозуміла, що трішечки переборщила – навіщо міняти одного представника НСНУ на іншого і, можливо, набагато сильнішого, адже тоді на виборах мера у 2006 році його неможливо буде здолати. Тому “Сила народу” зробила крок назад і про питання недовіри меру у Тернополі згодом забули.

Кінцевої мети народні обранці у боротьбі з мером хоч і не досягли, але у цій ситуації важливе значення має не стільки результат, як сам процес. Наробивши багато шуму, депутати з “Сили народу” остаточно зіпсували Богдану Левківу і так далеко не бездоганний імідж. Внаслідок цього Тернопільський НСНУ змушений тепер роздумувати над іншим кандидатом у мери під час наступних виборів. Вибивши Богдана Левківа з майбутніх фаворитів мерських виборів у Тернополі, на деякий час у протистоянні між депутатами і міським головою настало відносне затишшя.

Минулого тижня це протистояння знову загострилося. Каменем спотикання стало питання, яке ініціює “Сила народу” про збільшення кількості депутатів міськради наступного скликання з 43 до 60 чоловік. Фракція Народного Союзу не підтримує цієї ідеї. Але ще більше її не підтримує, чи просто вдає, що не підтримує, міський голова Богдан Левків. “Сила народу” уже з цього приводу заявила, що мер затягував час, розглядаючи це питання лише задля того, щоб депутати не змогли перейти до кількох резонансних питань.

Є підозра, що розгляд цих резонансів і стане ціною питання про збільшення кількості депутатів. З приводу “Тернопільводоканалу”, Старого замку і приміщення “Тернопіль-Медіа” депутати перемиють кістки меру в будь-якому випадку. Але, ймовірно, що в залежності від того, якою буде позиція мера з приводу збільшення кількості депутатів, залежатиме наскільки гостро будуть розглядатися оці резонансні, як називають депутати, питання. Не виключено, що їх розгляд у випадку відсутності компромісу, завершиться тим, що у Тернопільській міській раді знову заговорять про недовіру меру.

 

 Сергій Радкевич, "Вголос"