Давайте почнемо з газової теми. За європейськими правилами, якщо уряд чи урядовець за термін часу не подолає проблему – він має залишити посаду і піти у відставку. Єхануров знов повернувся з Москви ні з чим. Чи ймовірна відставка уряду?
З чим повернувся Єхануров ще говорити рано. Але в даному випадку йдеться про те, якщо урядовець не долає своєї власної проблеми. В даному випадку йдеться про міжнародні стосунки. Як відомо, щоб танцювати танго потрібні двоє. Ми ж не говоримо, щоб у відставку йшов Путін, який також не вирішив проблем газопостачання?
А от в парламенті це питання підняте. І пані Супрун казала, що і комуністи ініціювали...
Давайте розрізним два питання. Газове питання, як воно є об’єктивно і тут кожна сторона відстоює свої національні інтереси. І звичайно, російська сторона не звикла, що в Україні є уряд, який обстоює українські, а не російські інтереси. Це новина. Раніше таких урядів в Україні не було.
І це абсолютно нормально, що Фрадков і Путін відстоюють інтереси Росії, тоді як Єхануров і Ющенко відстоюють інтереси України. І я переконаний, до речі, що в інтересах обох сторін будуть знайдені прийнятні рішення. Тим більше, що наші газові угоди діють до 2009 року, їх ніхто не скасовував, там є ціни і за транспортування, там є ціни і за газ.
Але Росія їх зневажає, каже про умови ринку. Ми маємо жити за умовами ринку...
Секунду! Ви хочете сказати, що росіяни зневажають угоди? Я так не думаю. Я думаю, росіяни будуть дотримуватися угод, якщо Україна не піддасться на політичний тиск.
Ви вірите, що те, що зараз відбувається, це такий своєрідний театр політичний. І все закінчиться в розумних рамках, як для Москви, так і для Києва? Десять днів закінчилося до Нового року!
Про театр можна дискутувати. А от те, що все буде вирішено в розумних рамках, я переконаний. Не можна скачками регулювати ціни. Вони мають підніматися поступово і до речі, так само як і за транзит, так само як і за ціну за газ. І для громадян України, це я хочу сказати, для житлово-комунального сектора ціни на газ в будь якому випадку, вони не підвищаться. Йдеться про перегляд можливо промислових цін. Знаєте, Росія також випробовує Україну на міцність. Вони переконалися, що Україна відстоює свій інтерес. Але ми розуміємо і російський інтерес.
Єхануров ще раз полетить до Москви?
Не обов’язково.
Або Фрадков до нас?
Я думаю, що не все вирішується обов’язково візитами. Є сучасні засоби зв’язку, є експерти. До речі, на експертному рівні проблем немає. І російські, і українські експерти переконані, що треба врегульовувати ці питання поступово. Є просто політичні спроби натиснути на Україну з позиції сили російської. А я думаю, що все буде нормально врегульовано. Тому я дивлюсь на це спокійно і з оптимізмом.
Росіяни пропонують викупити 50% наших транспортних магістралей. Чи піде Київ на це? Ваша версія.
Це питання державної безпеки. Тому я думаю жодна країна, наприклад росіяни не продадуть Китаю чи Америці 50% своїх транспортних магістралей.
Це ідея звучала. Хотілось від вас почути...
Як же можна це пропонувати для України? Ну, звучать різні ідеї і це нормально. Але реалізовуються не всі ідеї. Я переконаний – будь-який відповідальний український політик не скаже, що Україна має віддати свої транспортні магістралі. До речі, ми виступаємо і проти приватизації транспортних магістралей, і навіть українськими компаніями. А тим більше віддавати іноземцям транспортні магістралі, ну хто ж це здасть?
Зрозуміло. Тепер давайте про політику. Вже оприлюднені списки кількох політичних сил і в деяких з них перші чільні місця посідають спортсмени, артисти, співачки, навіть космонавт. На вашу думку, (ми не говоримо, які саме сили) такий підхід до вирішення своєї реклами це правильно?
Давайте подумаємо: чи був колись актор Рейган Президентом США? Та ніколи! Був колишній актор, який став відомим політиком, перед тим губернатор Каліфорнії. Давайте подивимось: Оксана Білозір в парламенті – вона ж діяла як професійний політик. Тому я б не тільки дивився на попередню роботу людей, а і на їх здатність працювати в парламенті. З цієї точки зору безумовно – рекламний компонент він є присутній, але я б звертав увагу (я як виборець звертаю увагу) не тільки на чільну п’ятірку, але і на весь список, тому що там буває так: паровозик такий симпатичний, симпатичний, красивий паровозик, а за ним їдуть вагончики, а в тих вагончиках ой, які різні люди!
Але вас не дивує той факт, що різні сили йдуть за одним кліше: перша п’ятірка – вона елегантна і красива, ну а далі вже сподівання на те, що до кінця не дочитають. Чому такий совковий принцип – «кухарка може керувати державою?»…
Як би мені хотілося в усьому з вами погодитися, а тут не можу. По-перше, у різних політичних сил зовсім різна стратегія. Наприклад, Наша Україна, і, скажімо, Регіони оприлюднили повністю весь свій список – 450 і так далі. Це вже є відповідь. Інші не оприлюднили весь свій список. Треба оприлюднювати весь список тому що «скажи мені, хто у твоєму списку, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти». І я думаю, що виборці так і будуть орієнтуватися, тому що мандат під номером 65 і під номером 1 – він однаковий, тиснеться та ж сама кнопка. Я думаю, що це є питання моралі політичних команд, чи не приховують вони кого під столом, чи десь там на «надцятих» якихось номерах?
Ви бачили списки, хочеться вірити – ви їх читали, знаєте, хто ваші конкуренти. Скажіть: ці вибори – це буде битва між знаковими прізвищами, це буде битва великих грошей, чи це буде битва ідеологій, програм, концепцій?
Передусім, це буде не битва. Це буде чесна добросовісна конкуренція. І до речі, всі можуть порівняти, як проводяться вибори при Ющенкові і як вони проводились при Кучмі. Спокійна зараз є абсолютно атмосфера, більш вільний режим – це й ви відчуваєте, і я в цій студії відчуваю. Це перше. Це буде відкрита прозора конкуренція. Починається вона з прозорості списків, прозорості способу їх формування – хто їх в фотолабораторії темній формував, хто прилюдно формував.
Прізвища, ідеологія, чи концепція?
Розумієте, в політиці так: ідеологія, політика і концепція реалізуються через прізвища. Тому звичайно це є персоніфіковане. Наприклад – всі знають такі видатні особистості, там Тетчер, чи Черчілль в Штатах, чи в Україні теж відомі політичні лідери. Тому люди звичайно орієнтуються на політичні команди тих або інших лідерів. Але. За тими лідерами є команда, є вже політична історія України, відомо, хто лобіює інтереси…
Можна прогнозувати подальші дії, з огляду на прізвища?
І на прізвища, і на перше прізвище, на п’яте прізвище, чи на 25 прізвище, і на історію цих політичних команд. Тому що життя. Як траєкторія: скажи мені будь ласка, як ти йшов до того, і зрозуміло, куди ти поведеш далі.
Жінок стало більше. Це що, політики зрозуміли, що жіноцтво це також потужна сила і в парламенті також? Чи це просто привід додаткових голосів набрати?
Я особисто пишаюся, що я балотуюсь в оточенні жінок таких хороших! Це, по-перше, реально жінка в політиці почала відігравати більшу роль і до речі мені не імпонує, коли зводять гендерну політику, як зараз кажуть, тільки до наявності, чи відсутності у виборчих списках. Взагалі, з жінками чоловіки мають створювати (світ трошки шовіністичний – є чоловічий шовінізм) нормальні можливості для розкриття повністю їхніх потужностей і в мистецтві, і в культурі, і в спорті, і в місцевій політиці, і в великій політиці. Я думаю, що це безумовно позитивний фактор. Безумовно, позитивний. Тим більше, що жінки проявляють себе потужною реальною силою. Ніхто не скаже, що от вона красива, симпатична, і тільки тому в списку. Ні. Вони розумні дуже.
Багато чиновників зараз залишають свої чиновницькі посади заради депутатської перспективи. Але вони відповідали за якісь господарські справи. Чи не безвідповідально це не в зовсім легкий час для країни?
Мені здається, що тут треба підходити індивідуально. Тому що це дуже узагальнений підхід.
Давайте я з вами погоджуся. І маленька конкретизація: не називаючи прізвищ так спостерігав, що вдалі чиновники – вони в більшості на місцях залишаються. А ті, до кого були претензії, чи вони себе не відчули – вони йдуть у парламент...
Як раз про такі речі треба говорити персоніфіковано. Тому що коли ми намагаємося говорити про парламент, як про зібрання невдах, це невдячна справа. Подивіться – всі три Президенти України, до речі, вийшли зі стін парламенту. Можна по-різному оцінювати їхні результати і досягнення, або невдачі, але вони всі були потужні люди. Так само все-таки багато успішних людей проходить через парламент. Парламент це все ж таки фільтр для політичної еліти, і я з великою повагою ставлюся до своїх колег. Тому я б тут був обережним. До речі, от Леонід Данилович Кучма, зараз прийнято в нього каміння ширяти (я не з тих, хто в спину кидає) – дійсно потужна особистість. Але мені здається оця недооцінка і як результат не співпраця з парламентом все ж таки завадили і йому персонально, і Україні в цілому. Тому до парламенту треба ставитися з належною повагою.
Шеф ЦРУ був в Україні, але про це ніхто нічого не сказав. Ми питали у пані Геращенко – вона відмовчалась в п’ятницю. І аж тільки сьогодні було зізнання – так, був.
А ви хотіли, щоб Штірліц ходив з табличкою „Штірліц”?
А шеф ЦРУ у нас був з розвідзавданням?
Безумовно, він не був з розвідзавданням, хоча розвідник і спить розвідником. Він не звільняється на цей час.
Він говорив з президентом!
Насправді йде міжнародна співпраця на різних рівнях. Ми, до речі, ратифікуємо багато угод з самих різних питань, і в нас бувають люди, які працюють в галузях різних з різних країн. То є нормальний елемент співпраці. При цьому надзвичайно важливим являється що: щоб ті люди, іноземні громадяни, які є в Україні, в Україні діяли в межах українського законодавства. Чи то вони Президенти своїх країн, чи то прем’єр-міністри своїх країн – ніхто не має права приїхати в Україну і вказувати нам „Те робіть, те не робіть, от сюди я загляну, а там виправить це”. Це неправильно. А співпраця – нормально.
А кажуть, був тут стосовно того, аби Україна не попала в вир скандалу стосовно цих повітряних в’язниць ЦРУ, які літають над Європою.
Мало що кажуть? Я якраз зараз з прийому виборців і там багато добрих, і розумних людей. Вони мені багато чого різного розказали, в тому числі і взаємовиключного. Не можна все, що говориться сприймати за істину, тому що тут вже звикли ні за що звинувачувати в корупції – потім виявляється, що все це суцільна брехня і так далі. Тому говорять багато різного, але співпраця з різними країнами в тому числі з нашими стратегічними партнерами, до числа яких належить і Російська Федерація і саме тому, що в нас довгострокові дружні стратегічні інтереси, я переконаний, що буде найдений оптимальний розвиток по газовому питанню і Сполучені Штати, і країни Євросоюзу, це абсолютно нормально. Україна відкрита світу. А ви що знову пропонуєте залізну завісу?
В п’ятницю конгрес США відмовився скасувати поправку Джексона-Веніка щодо України через МАУП. Ректор цієї установи, як вам відомо, закликав практично до скасування держави Ізраїль. І тут ремарка: 17 номером вашого списку є віце-президент МАУП. Якщо я не помиляюсь, Василь Кульбіда. І Борис Тарасюк. Віктор Пинзеник, Анатолій Кінах належать до почесного керівництва цієї академії.
Давайте розведемо дві речі. Перша – Конгрес Штатів, це дві палати. Сенат Сполучених Штатів висловився за скасування поправки Джексона-Веніка, яка на сьогодні вже дивує в Америці, а не в Україні, тому що відомо, що тоді поправка була би в Радянському Союзі, де був урядовий антисемітизм, а в Україні такого немає. Інша палата це питання ще вивчає. Там набагато більше конгресменів, ніж сенаторів. Конгресмени працюють два роки, а сенат працює шість років…
Чому вийшла заява, коли ми маємо те, що маємо…
Секундочку! Рішення прийняла їхня держава, тому я й говорю про той орган, який приймав це рішення. А ви хочете в якийсь дивний спосіб трансформувати це на якийсь учбовий заклад України. Конгрес Штатів вивчає це питання. Я переконаний, ця поправка вже явно недоречна, буде ближчим часом скасована, до речі, завдяки новому уряду Єханурова Україні надано статус країни з ринковою економікою. В Європі це буде і в Штатах зроблений крок до скасування Джексона-Веніка. А ви подаєте питання в такий площині, ніби її ввели. Насправді – вони зробили один крок до скасування, не зробили другого.
Я вас запитав інакше, хвилинку! Я модератор ефіру – хвилинку! Мене цікавило інше. Чому люди, які причетні до керівництва держави водночас причетні до того вузу, який громадські єврейські організації неодноразово звинувачували у некоректних висловлюваннях. Я читав сьогодні цю заяву. Цитувати не буду, бо брудно.
Ви завдали питання про Джексона-Веніка. Я скажу, що конгрес Сполучених Штатів зробив крок…
Ясно, ви не хочете відповідати…
Я відповім на запитання, але ви штучний спосіб намагаєтесь це рішення Американського конгресу пов’язати з людьми абсолютно до того непричетними. Це є перше. Друге. Що стосується тих поважних людей, яких ви назвали, звинуватити їх в антисемітизмі (хоча побутовий антисемітизм в Україні є) було б смішно і курйозно. Що стосується позиції Фокіна і таких як він…От дивіться – з вами співпрацюють люди, ви ж не відповідаєте за окремі речі декого з цих людей? Що стосується Фокіна, ми звичайно, і президент Віктор Ющенко звернувся до МАУП якраз з закликом припинити цю ганебну практику. І Фокіна я і мої колеги не сприймаємо, засуджуємо. До речі я дивлюсь, що цим мають зайнятися відповідні органи в Україні. Так? – От.
Я хочу від вас почути…
Але знаєте, що мене дивує? Давайте не пов’язувати рішення Американського конгресу з окремими українськими антисемітами, які, нажаль, ще є в Україні так само як в Україні є і антиукраїнські сили. Тому що Росія і вся дружня Російська дума голосує за СОТ, а українська – ні.
Все. Дякую. Ставимо крапку на сьогодні.
Кому.
На сьогодні крапку, а в принципі, кому.
З чим повернувся Єхануров ще говорити рано. Але в даному випадку йдеться про те, якщо урядовець не долає своєї власної проблеми. В даному випадку йдеться про міжнародні стосунки. Як відомо, щоб танцювати танго потрібні двоє. Ми ж не говоримо, щоб у відставку йшов Путін, який також не вирішив проблем газопостачання?
А от в парламенті це питання підняте. І пані Супрун казала, що і комуністи ініціювали...
Давайте розрізним два питання. Газове питання, як воно є об’єктивно і тут кожна сторона відстоює свої національні інтереси. І звичайно, російська сторона не звикла, що в Україні є уряд, який обстоює українські, а не російські інтереси. Це новина. Раніше таких урядів в Україні не було.
І це абсолютно нормально, що Фрадков і Путін відстоюють інтереси Росії, тоді як Єхануров і Ющенко відстоюють інтереси України. І я переконаний, до речі, що в інтересах обох сторін будуть знайдені прийнятні рішення. Тим більше, що наші газові угоди діють до 2009 року, їх ніхто не скасовував, там є ціни і за транспортування, там є ціни і за газ.
Але Росія їх зневажає, каже про умови ринку. Ми маємо жити за умовами ринку...
Секунду! Ви хочете сказати, що росіяни зневажають угоди? Я так не думаю. Я думаю, росіяни будуть дотримуватися угод, якщо Україна не піддасться на політичний тиск.
Ви вірите, що те, що зараз відбувається, це такий своєрідний театр політичний. І все закінчиться в розумних рамках, як для Москви, так і для Києва? Десять днів закінчилося до Нового року!
Про театр можна дискутувати. А от те, що все буде вирішено в розумних рамках, я переконаний. Не можна скачками регулювати ціни. Вони мають підніматися поступово і до речі, так само як і за транзит, так само як і за ціну за газ. І для громадян України, це я хочу сказати, для житлово-комунального сектора ціни на газ в будь якому випадку, вони не підвищаться. Йдеться про перегляд можливо промислових цін. Знаєте, Росія також випробовує Україну на міцність. Вони переконалися, що Україна відстоює свій інтерес. Але ми розуміємо і російський інтерес.
Єхануров ще раз полетить до Москви?
Не обов’язково.
Або Фрадков до нас?
Я думаю, що не все вирішується обов’язково візитами. Є сучасні засоби зв’язку, є експерти. До речі, на експертному рівні проблем немає. І російські, і українські експерти переконані, що треба врегульовувати ці питання поступово. Є просто політичні спроби натиснути на Україну з позиції сили російської. А я думаю, що все буде нормально врегульовано. Тому я дивлюсь на це спокійно і з оптимізмом.
Росіяни пропонують викупити 50% наших транспортних магістралей. Чи піде Київ на це? Ваша версія.
Це питання державної безпеки. Тому я думаю жодна країна, наприклад росіяни не продадуть Китаю чи Америці 50% своїх транспортних магістралей.
Це ідея звучала. Хотілось від вас почути...
Як же можна це пропонувати для України? Ну, звучать різні ідеї і це нормально. Але реалізовуються не всі ідеї. Я переконаний – будь-який відповідальний український політик не скаже, що Україна має віддати свої транспортні магістралі. До речі, ми виступаємо і проти приватизації транспортних магістралей, і навіть українськими компаніями. А тим більше віддавати іноземцям транспортні магістралі, ну хто ж це здасть?
Зрозуміло. Тепер давайте про політику. Вже оприлюднені списки кількох політичних сил і в деяких з них перші чільні місця посідають спортсмени, артисти, співачки, навіть космонавт. На вашу думку, (ми не говоримо, які саме сили) такий підхід до вирішення своєї реклами це правильно?
Давайте подумаємо: чи був колись актор Рейган Президентом США? Та ніколи! Був колишній актор, який став відомим політиком, перед тим губернатор Каліфорнії. Давайте подивимось: Оксана Білозір в парламенті – вона ж діяла як професійний політик. Тому я б не тільки дивився на попередню роботу людей, а і на їх здатність працювати в парламенті. З цієї точки зору безумовно – рекламний компонент він є присутній, але я б звертав увагу (я як виборець звертаю увагу) не тільки на чільну п’ятірку, але і на весь список, тому що там буває так: паровозик такий симпатичний, симпатичний, красивий паровозик, а за ним їдуть вагончики, а в тих вагончиках ой, які різні люди!
Але вас не дивує той факт, що різні сили йдуть за одним кліше: перша п’ятірка – вона елегантна і красива, ну а далі вже сподівання на те, що до кінця не дочитають. Чому такий совковий принцип – «кухарка може керувати державою?»…
Як би мені хотілося в усьому з вами погодитися, а тут не можу. По-перше, у різних політичних сил зовсім різна стратегія. Наприклад, Наша Україна, і, скажімо, Регіони оприлюднили повністю весь свій список – 450 і так далі. Це вже є відповідь. Інші не оприлюднили весь свій список. Треба оприлюднювати весь список тому що «скажи мені, хто у твоєму списку, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти». І я думаю, що виборці так і будуть орієнтуватися, тому що мандат під номером 65 і під номером 1 – він однаковий, тиснеться та ж сама кнопка. Я думаю, що це є питання моралі політичних команд, чи не приховують вони кого під столом, чи десь там на «надцятих» якихось номерах?
Ви бачили списки, хочеться вірити – ви їх читали, знаєте, хто ваші конкуренти. Скажіть: ці вибори – це буде битва між знаковими прізвищами, це буде битва великих грошей, чи це буде битва ідеологій, програм, концепцій?
Передусім, це буде не битва. Це буде чесна добросовісна конкуренція. І до речі, всі можуть порівняти, як проводяться вибори при Ющенкові і як вони проводились при Кучмі. Спокійна зараз є абсолютно атмосфера, більш вільний режим – це й ви відчуваєте, і я в цій студії відчуваю. Це перше. Це буде відкрита прозора конкуренція. Починається вона з прозорості списків, прозорості способу їх формування – хто їх в фотолабораторії темній формував, хто прилюдно формував.
Прізвища, ідеологія, чи концепція?
Розумієте, в політиці так: ідеологія, політика і концепція реалізуються через прізвища. Тому звичайно це є персоніфіковане. Наприклад – всі знають такі видатні особистості, там Тетчер, чи Черчілль в Штатах, чи в Україні теж відомі політичні лідери. Тому люди звичайно орієнтуються на політичні команди тих або інших лідерів. Але. За тими лідерами є команда, є вже політична історія України, відомо, хто лобіює інтереси…
Можна прогнозувати подальші дії, з огляду на прізвища?
І на прізвища, і на перше прізвище, на п’яте прізвище, чи на 25 прізвище, і на історію цих політичних команд. Тому що життя. Як траєкторія: скажи мені будь ласка, як ти йшов до того, і зрозуміло, куди ти поведеш далі.
Жінок стало більше. Це що, політики зрозуміли, що жіноцтво це також потужна сила і в парламенті також? Чи це просто привід додаткових голосів набрати?
Я особисто пишаюся, що я балотуюсь в оточенні жінок таких хороших! Це, по-перше, реально жінка в політиці почала відігравати більшу роль і до речі мені не імпонує, коли зводять гендерну політику, як зараз кажуть, тільки до наявності, чи відсутності у виборчих списках. Взагалі, з жінками чоловіки мають створювати (світ трошки шовіністичний – є чоловічий шовінізм) нормальні можливості для розкриття повністю їхніх потужностей і в мистецтві, і в культурі, і в спорті, і в місцевій політиці, і в великій політиці. Я думаю, що це безумовно позитивний фактор. Безумовно, позитивний. Тим більше, що жінки проявляють себе потужною реальною силою. Ніхто не скаже, що от вона красива, симпатична, і тільки тому в списку. Ні. Вони розумні дуже.
Багато чиновників зараз залишають свої чиновницькі посади заради депутатської перспективи. Але вони відповідали за якісь господарські справи. Чи не безвідповідально це не в зовсім легкий час для країни?
Мені здається, що тут треба підходити індивідуально. Тому що це дуже узагальнений підхід.
Давайте я з вами погоджуся. І маленька конкретизація: не називаючи прізвищ так спостерігав, що вдалі чиновники – вони в більшості на місцях залишаються. А ті, до кого були претензії, чи вони себе не відчули – вони йдуть у парламент...
Як раз про такі речі треба говорити персоніфіковано. Тому що коли ми намагаємося говорити про парламент, як про зібрання невдах, це невдячна справа. Подивіться – всі три Президенти України, до речі, вийшли зі стін парламенту. Можна по-різному оцінювати їхні результати і досягнення, або невдачі, але вони всі були потужні люди. Так само все-таки багато успішних людей проходить через парламент. Парламент це все ж таки фільтр для політичної еліти, і я з великою повагою ставлюся до своїх колег. Тому я б тут був обережним. До речі, от Леонід Данилович Кучма, зараз прийнято в нього каміння ширяти (я не з тих, хто в спину кидає) – дійсно потужна особистість. Але мені здається оця недооцінка і як результат не співпраця з парламентом все ж таки завадили і йому персонально, і Україні в цілому. Тому до парламенту треба ставитися з належною повагою.
Шеф ЦРУ був в Україні, але про це ніхто нічого не сказав. Ми питали у пані Геращенко – вона відмовчалась в п’ятницю. І аж тільки сьогодні було зізнання – так, був.
А ви хотіли, щоб Штірліц ходив з табличкою „Штірліц”?
А шеф ЦРУ у нас був з розвідзавданням?
Безумовно, він не був з розвідзавданням, хоча розвідник і спить розвідником. Він не звільняється на цей час.
Він говорив з президентом!
Насправді йде міжнародна співпраця на різних рівнях. Ми, до речі, ратифікуємо багато угод з самих різних питань, і в нас бувають люди, які працюють в галузях різних з різних країн. То є нормальний елемент співпраці. При цьому надзвичайно важливим являється що: щоб ті люди, іноземні громадяни, які є в Україні, в Україні діяли в межах українського законодавства. Чи то вони Президенти своїх країн, чи то прем’єр-міністри своїх країн – ніхто не має права приїхати в Україну і вказувати нам „Те робіть, те не робіть, от сюди я загляну, а там виправить це”. Це неправильно. А співпраця – нормально.
А кажуть, був тут стосовно того, аби Україна не попала в вир скандалу стосовно цих повітряних в’язниць ЦРУ, які літають над Європою.
Мало що кажуть? Я якраз зараз з прийому виборців і там багато добрих, і розумних людей. Вони мені багато чого різного розказали, в тому числі і взаємовиключного. Не можна все, що говориться сприймати за істину, тому що тут вже звикли ні за що звинувачувати в корупції – потім виявляється, що все це суцільна брехня і так далі. Тому говорять багато різного, але співпраця з різними країнами в тому числі з нашими стратегічними партнерами, до числа яких належить і Російська Федерація і саме тому, що в нас довгострокові дружні стратегічні інтереси, я переконаний, що буде найдений оптимальний розвиток по газовому питанню і Сполучені Штати, і країни Євросоюзу, це абсолютно нормально. Україна відкрита світу. А ви що знову пропонуєте залізну завісу?
В п’ятницю конгрес США відмовився скасувати поправку Джексона-Веніка щодо України через МАУП. Ректор цієї установи, як вам відомо, закликав практично до скасування держави Ізраїль. І тут ремарка: 17 номером вашого списку є віце-президент МАУП. Якщо я не помиляюсь, Василь Кульбіда. І Борис Тарасюк. Віктор Пинзеник, Анатолій Кінах належать до почесного керівництва цієї академії.
Давайте розведемо дві речі. Перша – Конгрес Штатів, це дві палати. Сенат Сполучених Штатів висловився за скасування поправки Джексона-Веніка, яка на сьогодні вже дивує в Америці, а не в Україні, тому що відомо, що тоді поправка була би в Радянському Союзі, де був урядовий антисемітизм, а в Україні такого немає. Інша палата це питання ще вивчає. Там набагато більше конгресменів, ніж сенаторів. Конгресмени працюють два роки, а сенат працює шість років…
Чому вийшла заява, коли ми маємо те, що маємо…
Секундочку! Рішення прийняла їхня держава, тому я й говорю про той орган, який приймав це рішення. А ви хочете в якийсь дивний спосіб трансформувати це на якийсь учбовий заклад України. Конгрес Штатів вивчає це питання. Я переконаний, ця поправка вже явно недоречна, буде ближчим часом скасована, до речі, завдяки новому уряду Єханурова Україні надано статус країни з ринковою економікою. В Європі це буде і в Штатах зроблений крок до скасування Джексона-Веніка. А ви подаєте питання в такий площині, ніби її ввели. Насправді – вони зробили один крок до скасування, не зробили другого.
Я вас запитав інакше, хвилинку! Я модератор ефіру – хвилинку! Мене цікавило інше. Чому люди, які причетні до керівництва держави водночас причетні до того вузу, який громадські єврейські організації неодноразово звинувачували у некоректних висловлюваннях. Я читав сьогодні цю заяву. Цитувати не буду, бо брудно.
Ви завдали питання про Джексона-Веніка. Я скажу, що конгрес Сполучених Штатів зробив крок…
Ясно, ви не хочете відповідати…
Я відповім на запитання, але ви штучний спосіб намагаєтесь це рішення Американського конгресу пов’язати з людьми абсолютно до того непричетними. Це є перше. Друге. Що стосується тих поважних людей, яких ви назвали, звинуватити їх в антисемітизмі (хоча побутовий антисемітизм в Україні є) було б смішно і курйозно. Що стосується позиції Фокіна і таких як він…От дивіться – з вами співпрацюють люди, ви ж не відповідаєте за окремі речі декого з цих людей? Що стосується Фокіна, ми звичайно, і президент Віктор Ющенко звернувся до МАУП якраз з закликом припинити цю ганебну практику. І Фокіна я і мої колеги не сприймаємо, засуджуємо. До речі я дивлюсь, що цим мають зайнятися відповідні органи в Україні. Так? – От.
Я хочу від вас почути…
Але знаєте, що мене дивує? Давайте не пов’язувати рішення Американського конгресу з окремими українськими антисемітами, які, нажаль, ще є в Україні так само як в Україні є і антиукраїнські сили. Тому що Росія і вся дружня Російська дума голосує за СОТ, а українська – ні.
Все. Дякую. Ставимо крапку на сьогодні.
Кому.
На сьогодні крапку, а в принципі, кому.
"НТН"
e-news.com.ua
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
