Василь Куйбіда: "Я пропоную Львову свої послуги"

Попри скепсис опонентів та "любих друзів" Василь Куйбіда вперто прагне довести, що в одну річку можна вступити не лише двічі, а й тричі. Та й річка, за його словами, зараз зовсім інша: інше русло, гирло, інші береги, змінено напрям течії, поменшало підводних каменів, рифів, порогів.

Саме через зміну позиції вищого керівництва країни щодо співпраці з органами місцевого самоврядування він вирішив вчетверте боротися за крісло міського голови Львова. Саме співпрацю, а не механізми спротиву, за якими, на думку Василя Куйбіди, співіснували центральна державна та місцеві влади до президентства Віктора Ющенка. Детальніше про те, чому Василь Куйбіда йде на вибори міського голови Львова він розповів в ексклюзивному інтерв'ю Західній інформаційній корпорації.

- Президент України є гарантом Конституції і зобов'язаний забезпечити прозорі та чесні вибори, а не використовувати свій вплив для проштовхування того чи іншого кандидата. Якщо б Ющенко називав прізвища, то викликав би негативну реакцію Заходу, не кажучи вже про бурхливу реакцію різних політичних партій в Україні.

- Після обрання Віктора Ющенка Президентом України, після того, як був сформований новий уряд, який почав реалізовувати програму Президента, у Львова з'явився новий шанс.

До грудня 2004 року Львів розвивався у протистоянні з Києвом. Зараз він може розвиватися у співпраці з Києвом. Я хочу використати цей шанс, щоб завершити проекти, які починав у Львові, чи реалізувати ті задумки, які неможливо було реалізувати в попередні роки.

- У мене немає підстав підозрювати їх в нещирості. НСНУ мав свого кандидата. Але після міжпартійної конференція я зустрівся з Петром Олійником, показав йому посвідчення кандидата на посаду міського голови. Ми поговорили про те, як узгодити наші дії, щоб користь від співпраці була максимальною.

Зараз штаб Куйбіди та штаби "Нашої України" щільно співпрацюють. Ми випускаємо спільні агітки: на моїх агітках є посилання на блок "Наша Україна". Іде нормальна агітаційна робота.

- В нашій розмові Петро Олійник стверджував, цитую дослівно: "Є один кандидат від блоку "Наша Україна" - Василь Куйбіда. На запитання будь-кого він буде так і говорити".

- Я навіть теоретично відкидаю такі припущення. Люди, які присутні в списку "Нашої України" до міської ради, є досвідченими. Переконаний, що ми завше з ними знайдемо порозуміння, бо нас об'єднує бажання виконати програму, яку ми спільно декларуємо.

- Я би не йшов самовисуванцем і не спирався б на жодну іншу політичну силу з двох причин.

Перша. Присутність Василя Куйбіди з високим рейтингом на виборах як самовисуванця чи від іншої політичної сили означало б намагання Василя Куйбіда розколоти існуючий блок. Це було б неправильно. Це свідчило б про те, що Василь Куйбіда не рахується з реаліями, що його власні амбіції затуляють йому очі і він готовий розтрощити цінність - блок заради власних амбіцій.

Друга. Якщо ти не можеш консолідувати навколо себе людей зі споріднених партій, як же тобі це вдасться зробити з представниками інших партій чи громадських організацій? Міський голова мусить консолідувати ділову, інтелектуальну, культурну еліту. Усіх діяльних людей для того, щоб щось реалізувати.

- Це Ваше твердження.

- Я пропоную Львову і львів'янам свої послуги. А вони мають право прийняти мою пропозицію чи пропозицію когось іншого. Образ не може бути ні в кого. Те, що я відійшов від влади, кілька років викладав конституційне право і працював у партії, дало мені набагато більше, ніж, якщо б я залишався міським головою.

Це дало мені змогу не лише осмислити чи переосмислити те, що я робив, а дало змогу подивитися збоку на те, що робиться зараз. Я познайомився з проблемами майже усіх міст України, з тими механізмами, які застосовують мої колеги, щоб ці проблеми вирішувати.

Зрештою, перебування в Києві зблизило мене з багатьма впливовими людьми, які займають посади у Секретаріаті Президента, Верховній Раді чи Кабінеті Міністрів. Я залишаюся Президентом Всеукраїнської асоціації магістрів державного управління. Я маю з ким порадитися і до кого звернутися за допомогою.

- Я з пошаною ставлюся до всіх, хто виявив бажання стати міським головою Львова. В мене викликає пошану те, що ці люди готові взяти на себе такий вантаж, як відповідальність за долю міста, мільйон людей. Це - відповідальність не лише перед людьми, а й перед Богом.

Найнебезпечнішими я вважаю дурнів і нечесних, коли не можеш передбачити, на який крок вони здатні чи яку підлість вони можуть зробити. Я сподіваюся, що таких на посаду міського голови Львова немає.

- Я не бачив ще соціологічних опитувань. У Львові з переліку усіх, хто балотується, навряд чи розгориться серйозніша боротьба, аніж між представниками різних ідеологій. Зараз ми бачимо яскраво вираженого представника Партії регіонів - Петра Писарчука. З іншого боку - відмінна ідеологія - "Наша Україна", яку представляє Василь Куйбіда. Усі інші кандидати є набагато ближчими до ідеології "Нашої України". Але виразником цієї ідеології на сьогодні найбільше є Василь Куйбіда - за формальними чи неформальними ознаками.

- Я ніколи не жалкував, що відстоював Олександра Сендегу, коли призначав на ті чи інші посади всупереч певним політичним силам. Так було у 1994 році, коли я призначав його на посаду голови Залізничної РДА, у 1998 році, коли призначав його своїм першим заступником, а усі політичні сили вимагали призначити на цю посаду іншу людину. І ніколи не жалкував про це. Сендега - професійний управлінець.

Ми розмовляємо, зустрічаємося з ним. Але у мене не було до Олександра Степановича прохання, щоб він не виставляв свою кандидатуру. Я вважаю, що це було б навіть неетично. Він має досвід і знання, щоб зважитися балотуватися.

- Не варто ділити шкіру невбитого ведмедя, кожному овочу свій час. Впродовж виборчого процесу потрібно прискіпливо подивитися на кожного, хто на твою думку, на думку лідерів різних політичних партій, громадських організацій, на думку мешканців може претендувати на серйозну посаду в міській раді. Треба подивитися, як вони працюють, розв'язують проблеми, вміють контактувати з людьми, спілкуватися. Тоді можна вибирати претендентів на ті чи інші посади, проводити консультації з політичними силами, якщо призначення йде через раду.

- Не хочу нікого образити. Те, що я відповів на попереднє питання, стосується всіх. Є багато гарних людей в кожній з команд. Переможець повинен запропонувати їм роботу в міській раді. Це стосується й сьогоднішніх кандидатів. Ми говоримо про професіоналізм, порядність. Я переконаний, що у Львові важко знайти не патріотів.

- З цим важче.

- Ваша аргументація стосовно нового погляду та нової команди, мовляв, тепер можна по-новому співпрацювати з Києвом, на тлі Вашого восьмирічного мерства виглядає не досить переконливо. Поясніть, що нового принесе у львівську Ратушу ймовірний міський голова Василь Куйбіда?

Перш за все, треба говорити про те, як ми розвиватимемо наше місто, які пріоритети домінуватимуть, які механізми ми закладемо у розвиток кожної галузі, як ми забезпечимо, що позитивний ефект від роботи в окремій галузі дасть сумарний позитив, кількість перейде у якість.

У 1994 році ми писали програму розвитку Львова і я презентував її на сесії. Вона була розрахована на 10 років. Але пройшло трохи більше п'яти років, і ми побачили, що ця програма відстає від реалій. Тоді ми змушені були коригувати програму.

Зараз ми повинні дуже швидко провести житлово-комунальну реформу. Стосовно обслуговування житлового фонду, ми пропонуємо низку новацій. Наприклад, відкриття особових розрахункових рахунків на кожен будинок: щоб люди, які платять квартплату, знали, що на рахунку їх будинку є така-то кількість грошей. Мешканці будинку також будуть наглядати, як ці гроші використовуються: кожна робота буде оплачена, а якщо ця робота невиконана, то вона й не буде оплачена.

Ми реформуємо ЖЕКи, починаючи від утримання бюджетних установ до модернізації теплоенергетичного господарства.

- Любомир Буняк звільнив багато підготовлених людей, з досвідом. Це - втрата для міста, оскільки кожен з цих людей уже знайшов свій шлях у житті. Я не знаю, чи багато з них схочуть повертатися до Львівської міської ради. Для прикладу, колишній керуючий справами виконкому Ігор Парасюк - надзвичайно розумна, досвідчена, фахова людина. Але зараз він працює у Києві в USID. Не думаю, що він погодиться повернутися у Львів. І таких людей було багато. Від цього втратило місто.

Переконаний, якби Ігор Парасюк залишався на своїй посаді, то він би ніколи не підписав розпорядження, яким надавався дозвіл на проведення авіа-шоу на Скнилові. І знайшов би аргументи, щоб переконати міського голову такого дозволу не давати. І розповів би, чому Василь Куйбіда п'ять років перед тим такого дозволу не дав, незважаючи на те, що це було перед виборами 1998 року.

Мова йде про те, як досвід і знання могли б унеможливити в нашому місті багато небезпек.

- Такого списку у мене немає. Я намагаюся в кожній людині бачити позитив. Кожна людина має якісь унікальні знання, яких хтось інший не знає. Мене мати колись вчила: одна людина знає небагато, всі люди знають все.

Я прийшов у політику з науки. Мене не лише в академії, а й життя навчило, що потрібно спробувати зрозуміти іншу людину, а при прийнятті рішень це має бути відображено.

Якщо ти приходиш кудись і починаєш стверджувати, що там є люди, які заважають тобі реалізувати свій задум, це означає, що ти не зовсім професійно підготовлений.

У 1994 році ми провели управлінський аудит у Ратуші і дійшли висновку, що кількість працівників у міській раді можна скоротити на 45%. І ми це зробили, але без жодного суду. Я запросив службовців у сесійний зал і запропонував нову інтенсивність роботи і вимоги: "Якщо це вас влаштовує, - працюємо. Якщо ви не витягнете такий ритм, то я готовий допомогти вам влаштуватися деінде. Якщо ви залишаєтеся на посадах, але не будете виконувати вимог, то будете звільнені".

- Так. Я вважаю, що кожному потрібно дати шанс. Кожного потрібно оцінювати по ділах його, а не керуватися виключно емоціями.

- Олійнику з Червонограда не було видно, тому не маймо до нього претензій.

Після відставки уряду Ющенка навесні 2001 року НРУ вийшов з ініціативою провести виїзне засідання Львівської міської ради біля стін Верховної Ради України. Допомагав реалізовувати цей виїзд Олександр Сендега, котрий домовився із залізницею. У Київ поїхало 36 депутатів. Збори вела Тетяна Крушельницька.

Після повернення мені на стіл ліг витяг з протоколу, де пропонувалося надати Вікторові Ющенку звання почесного громадянина Львова. На той час у Львівській міській раді було 90 депутатів. Тому рішення про нагородження когось почесним громадянином Львова повинні були приймати 46 депутатів - проста більшість.

У Києві такої більшості не було. Якщо б я підписав цю "київську" ухвалу, то це б вдарило по самому Ющенку, адже не було більшості голосів. Тоді, порадившись з Іваном Васюником, я запропонував зробити Віктора Ющенка почесним громадянином міста Львова на урочистій сесії - 1 листопада 2001 року. І ми це зробили на сесії одноголосно. Це було зроблено гідно Львова і Ющенка. А у Києві Садовий на коліні написав ухвалу і поніс її Ющенку. Під Верховною Радою 36 депутатів вийшли лише з ініціативною. Надати її може лише сесія міської ради.

- Я перебираю усі можливі принади і зваби, але не знаходжу жодної.

Прес-служба НРУ