Георгій Крючков: (Про тюрми ЦРУ) Треба або підтвердити, або спростувати

Вчора на російському телебаченню пролунала інформація, що на території України, зокрема в Київській області, розташовані американські в’язниці ЦРУ? Чому послалися на вас?

Деякі ваші колеги дійсно витлумачили так, що ситуація розглядається з посиланням на мене. Це не зовсім так. Яка була ситуація? Ще влітку минулого року в Європейських засобах масової інформації повідомили про те, що ЦРУ має в’язниці на території Європейських держав: в Польщі і була названа Україна.

Я з Геннадієм Осиповичем Удовенком, моїм колегою, головою комітету звернувся з депутатським запитом до прем’єр-міністра України. Ми одержали відповідь про те, що ніяких в’язниць немає.

Цей лист прийшов у січні до вас?

Це було ще влітку минулого року. І на цьому ми поставили крапку. Але в січні, 10 січня на моє ім’я приходить лист без підпису, тільки «З повагою, Василь М». В якому повідомляється, що нібито в липні було організовано ремонт приміщень для утримання ув’язнених, які нібито доставлялись американським літаком.

Там називався бортовий номер, називалась фірма із Вінниці, яка нібито виконувала ці роботи. Доданий наказ по військовій частини по гарнізону Макарів...

Це дійсний наказ?

Зараз я скажу... Отакий лист. Причому воно настільки написано, що я не вірю в те, що це було, але не можеш пройти мимо таких слів. Ну наприклад: в час, коли до міста ув’язнення під’їжджали автомобілі – підполковник такий-то знімав оборону, щоб не могли бачити тих, хто прибув. Він особисто з двома своїми підлеглими зустрічав і проводив тих, хто приїхав. Розумієте, це настільки картина намальована так, що хочеш-не хочеш, починаєш сумніватися.

Я отримав такий лист. Це було десятого числа. А одинадцятого направив його міністру з проханням ознайомитись, інформувати і повернути листа назад. Анатолій Степанович через кілька днів мені зателефонував і сказав: «Это чушь!» Принаймні, достатньо. І лист він мені повернув. Але трапилось так, що в ВР в цей час був один з керівників Нац. Безпеки України з яким я розмовляв. І під враженням всієї цієї ситуації показав цей лист. Через деякий час він мені теж повідомив, що літаки прилітали, він послався на такий борт, але посадки не було.

Що це за літаки?

Американські через територію України пролітають в Афганістан. Німецькі і американські літаки. Їх пролетіло вже кілька тисяч. Німці платять, американці нічого не платять.

За те, що пролітають територією України?

Не стільки там проліт, скільки супроводження. І це все досить вагомі суми. Вже на мільйони доларів перетворилися. Значить, він відповів, що я на цьому припинив всі розмови. Мене це переконало. Я маю справу з такими поважними керівниками, яким я вірю і не сумніваюсь в їх щирості і правдивості.

І на цьому була поставлена крапка і я забув. Це січень цього року. На минулому тижні мені телефонують кореспонденти з РТР і просять пояснити ситуацію. В них теж є такий лист. Тобто, це не тільки на моє ім’я. Зараз не пам’ятаю, чи це листом прийшло, чи через Інтернет. Я з ними зустрівся, вони мені задали питання. Я їм розказав, що було і як, і яка була реакція, оскільки лист був. І вчора, коли була передача, я напав випадково. Вони послались на те, що показали закордонні засоби масової інформації, які повідомляли про в’язниці на території Європи, в тому числі і України.

Потім моє вже інтерв’ю, де я сказав про розмову мою з Міністром оборони і керівником Національної Безпеки. І все. Потім поставили крапку. А потім почали показувати, як вони їздили, що вони бачили. Зокрема, як їздили до Вінниці. Вони знайшли фірму, яка нібито робила ремонт, вони показали розмову з одним з працівників цієї фірми – вона зараз інакше називається. І він підтвердив, що вони їздили там, виконували роботи. Але передача абсолютно мене не переконала в тому, що вони підтвердили той факт. Закінчили передачу тим, що повернуться до того питання.

Дійсно там робили ремонт в той час. А як його можна пов’язати, що робили саме для того, щоб утримувати там?

Ремонт... цього ж не можна пов’язати. Це ж не можна сьогодні довести. Вони робили ремонт, робили саме в той час, але мало для чого можна його робити?

Як так просто можна попасти на територію цієї частини?

Щоб всі були? А журналісти, це вже ваше вміння? Як ви це робити, то вам честь і хвала, що вмієте це робити.

Ви говорите, що в парламенті плануєте розглянути це питання?

Ні, я не говорив, що планую. Таке питання не виникало, але може виникнути завтра чи післязавтра на засіданні. Якщо це буде, то можна створити прецедент.

А що це принесе. Який сенс?

Треба або підтвердити, або спростувати. Тому що тінь якась кинута на Україну.

Наскільки гіпотетично можна припустити, що в Україні є такі тюрми?

Цього навіть гіпотетично не можна припустити. Я в це не вірю. Я і кореспондентам навіть сказав. Для чого це потрібно Україні, для чого практично?

До речі, хотіла вас запитати: яка користь країні, яка може розташувати на своїй території. Який від цього зиск?

Саме з огляду на це я і кажу, що не можу повірити, щоб на Україні могло таке бути. Ніхто не спростовує, що в Польщі були такі в’язниці. Перевозять полонених з Афганістану, чи з Іраку. Можливо, потрібно зробити зупинку і перетримати якийсь час. Але я не допускаю, що це могло бути в нас.

Якщо говорять про в’язниці. Нащо створювати такі в’язниці в інших країнах?

Як я розумію, з матеріалів західних ЗМІ, це як транзит. А транзит може бути крізь.

Говорили про те, що потрібно створити умови, зробити ремонт. А які повинні бути умови для ув’язнених?

Я не думаю, якщо припустити, що дійсно... Адже якщо гіпотетично, то треба якісь грати поставити – це ж ув’язнені. Але я і цього не допускаю.

Що загрожує тій країні, в якій як ви говорите, транзит цих людей?

Західні ЗМІ, які дуже чутливі до захисту прав людини, вони за цим дуже пильно слідкують. Геннадій Йосипович звертався до прем’єр-міністра, то саме йшлося про права людини. А Геннадій Йосипович очолює комітет, а ми сидимо поруч в погоджувальній раді і домовились відразу звернутись. Це б’є по іміджу тієї країни, яка перетримує ув’язнив. Бо в світі досить негативно зараз ставляться до акції в Іраку.

Ця інформація зараз б’є по іміджу збройних сил України?

Яких збройних сил. По Україні вона б’є, звичайно. Якщо припустити, що таке було, то звичайно б’є по іміджу. Я повторюю, що я навіть не хочу думати, що таке твориться. Звичайно це може бути пов’язане і з виборами, а можливо і щойно отримали питання смажене.

Не зовсім смажене, бо це було в січні...

А це ж журналістам дай тільки такий матеріал, вони зроблять з цього все, що захочуть.

А якщо промовчати, коли є така інформація? Треба бути прозорим.

Прозорим! Отримали таку інформацію і зразу поїхали сюди. Це що? Поїхали. І поїхали у Вінницю.

Можна вважати, що це чиєсь замовлення?

Виключити нічого не можу. Але знаю журналістів, вони дуже активні в таких речах. А я запитав в журналістів, де вони ще були – вони були і в Латинській Америці, і в Африці. Тобто, настільки на у цьому набили руку, що їх як кажуть і хлібом не годуй – дай тільки такий матеріал.

Наскільки погіршаться наші стосунки з Росією тоді, коли Україна вступить до НАТО?

Перше, що Росія заявила свою позицію в такий спосіб, що Україна суверенна незалежна держава, вона приймає самостійно рішення. І Росія ставиться до цього з розумінням. Але вона просить заявити про нашу позицію. І відверто було сказано, що в разі вступу України в НАТО буде згорнуто співробітництво найбільш чутливих сегментів військово-промислового комплексу. І це вже робиться.

Між іншим, буквально два дні тому по Інтернету пройшов матеріал про контракти Росії в цій сфері, в сфері військового співробітництва. Там пройшов такий сюжет. Індія замовила їм двигуни деяких літаків. І там закінчується, що це мовляв, не такий вже й великий контракт, всього 250 мільйонів доларів.

Але цей контракт спонукає здійснити виробництво цих двигунів і бути незалежними в передбачуваній Україні. Тобто, процес пішов. Прошу врахувати, що Польща, Чехія, Словаччина практично втратили свій оборонопромисловий комплекс. Це загрожує нам і цим. Це перше.

Але вони зараз говорять, зокрема і Польща, що вони зараз отримали стабілізацію і мир?

Да. А ми, що не маємо стабілізації і миру?

Коли іде удар по однієї країні, тоді там буде підніматися вже весь союз. Майже 2 десятка держав...

Давайте так. Вступ до НАТО для захисту? Від кого ми збираємося захищатись?

А від кого захищаються Франція, Німеччина. Начебто теж стабільні держави, в яких нема проблем, що на них може хтось напасти?

Вони були в Союзі, вони залишили цей Союз. Це було неприродно, коли розвалився Варшавський договір, а НАТО залишилось, тоді було просто не вигідно. Зі спогадів Горбачова.

Це з його легкої руки були наведені такі мости?

Можна було побачити і почути, що розглядалося питання про розпуск і НАТО. Але НАТО збереглося. Тепер вже говорити, про НАТО, для чого воно існує говорити не можливо. Змінилася ситуація. НАТО взяло на себе інші завдання. Тому НАТО існує і для цього нікуди не дінешся. Але для нас вступ до НАТО: від кого ми збираємося захищатись?

Коли я був на передачі по радіо з одним з керівників міністерств закордонних справ, було сказано так: «Якби не було НАТО, не було б Тузли, не було б висадки десанту в районі Феодосії». Як Росія має сприймати все це? Значить, ми по суті становимось не ворожою, але не дружньою країною для Росії. Це нам додасть безпеки, чи не додає безпеки?

Росія сама співпрацює з НАТО, але не хоче, щоб Україна стала членом альянсу. А наскільки серйозні заяви Росіян, що на території колишніх союзних республік не велася розвідкова діяльність. А тепер, коли Україна стане членом НАТО, на території буде вести розвідка Росії?

Я, як людина, що прожила життя, не вірю, що не велася розвідка. Розвідка велась і ведеться. І ми мабуть так робимо. Бо кожна держава захищає свої національні інтереси. Якщо про це відверто стали говорити, то це ще одне свідчення про те, що наше просування до НАТО додає дискомфорту у відносини між нашими державами. І якщо цей дискомфорт буде погіршуватись і ми будемо більше розходитись. Втратить і Росія. Але втратимо більше і ми.

Тоді я вважаю, що для України найбільше прийнятний статус, це статус країни, яка є поза блоками. Я не відношусь до тих людей, що вважають, що від НАТО треба відвернутись. НАТО реальність. Це реальність, яка є такою досить ефективною структурою. І з такою ефективною структурою треба співробітничати в інтересах національних України. В питаннях боротьби з тероризмом, в питаннях поширювання зброї масового ураження, проти наркотрафіку, піратства. Це все зрозуміло. Але для цього зовсім необов’язково бути членом НАТО. Австрія є нейтральною країною, є членом Європейського союзу. І досить серйозно співробітничає з НАТО.

Називають суму – кілька десятків мільйонів треба витратити на те, щоб відповідати стандартам НАТО…

Іноді кажуть, що це буде дорого обходитись, треба внески платити. Більш-менш. Але міністерство закордонних справ розробило темник, який озаглавило, «Переваги членства України в НАТО». Починається з того, що якщо потрапимо і в НАТО, то значно зменшимо свої витрати на оборону.

Давайте так. Ми витрачаємо в кращому разі сьогодні 8,9 мільярда гривень, а Польща – тільки на придбання зброї 1 мільярд 200 мільйонів. Польща, яка має вдвічі меншу армію, яка має вдвічі меншу територію. Так що нам вступ до НАТО не принесе поменшання.

"НТН"  

e-news.com.ua