"Робота і зарплата: два кити соціального добробуту"

Піддавати все сумніву і беззастережно всьому вірити — однаково зручні позиції, які нарівні позбавляють від необхід­ності думати. Ці слова французького письмен­ника доволі влучно ха­рактеризують нинішню ситуацію в нашому сус­пільстві, значною мірою наполітизованому в зв'язку з наближенням наступних виборів.

Питанням номер один, певна річ, стали соціальні проблеми, які зачіпають усіх без винятку громадян. Робота та зарплата, по­хідні від них пенсія, соціальна допомога, зайнятість та подолання бідності сьогодні є предметами найзапекліших політичних суперечок.

Здавалося б, найбільш переконливими аргументами тут мали бути об'єктивні чинники, реальні цифри і факти. Та, на жаль, часто-густо аргументи сторін знахо­дяться в площині сюрреалізму: реальне піддається сумніву, тотальній критиці, а бажане, вигадане, стовідсотково прийма­ється на віру.

Спробуємо з'ясувати фактичний стан справ в розмові з міністром праці та соціальної політики Іваном Саханем.

- Іване Яковичу, ваше міністерство аж ніяк не можна звинуватити у прихо­вуванні від широкого загалу об'єктивної інформації про реальний стан речей в со­ціальній сфері. На чому вона грунтуєть­ся?

- Наші громадяни дедалі менше вірять словам, не згірш політиків орієнтуються в цифрах і даремно думати, що їхньою сві­домістю легко маніпулювати.

Підбиваючи підсумки роботи міністер­ства за минулий рік, ми виходили із об'єктивної інформації, в основі якої — дані Держкомстату, звіти конкретних держав­них інституцій.

Розглянемо ситуацію із доходами насе­лення. Як свідчить статистика, номінальні доходи громадян України за січень-грудень 2005 року порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилися на 38,4%, наявні доходи — на 36,4%. При цьому реальні наявні доходи, тобто доходи за мінусом інфляції зросли на 20,1%.

Зберігається стійка динаміка зростання заробітної плати за всіма видами економічної діяльності. Середньомісячна заро­бітна плата в січні-грудні 2005 року порів­няно з відповідним періодом 2004 року зросла на 36,7% і становила 806,18 грн. на місяць, що на 78% переви­щує розмір прожиткового мінімуму, вста­новленого для працездатної особи. Темпи росту реальної заробітної плати за мину­лий рік становили 120,3%.

Заробітна плата в грудні 2005 року по­рівняно з груднем попереднього року в Україні зросла на 44,9%і вперше перевищила розмір однієї тисячі гривень (1020 грн.).

Протягом 2005 року мінімальна заро­бітна плата збільшилася на 26,7% і становила 73,3% (332 грн.) від про­житкового мінімуму проти 61,3% (237 грн.) у 2004 році. Фонд оплати праці за січень-грудень 2005 року збільшився на 41% у порівнянні з відповідним періодом 2004 року і становив 112,9 млрд гривень. Це означає, що українці торік отримали заробітної плати на 31,0 млрд грн. більше, ніж в 2004 році.

Протягом минулого року більш ніж на 50% підвищено заробітну плату працівників бюджетної сфери. З вересня 2005 року впроваджено перший етап умов оплати праці працівників бюджетної сфе­ри на основі Єдиної тарифної сітки.

Не можна не сказати хоча б тезами про те, що в 2005 році на допомогу сім'ям з дітьми спрямовано 1686 мільйонів гри­вень. А це в 2,6 рази більше, ніж в 2004 ро­ці (616 млн грн.).

Розмір допомоги при народженні дити­ни зріс в 11,3 рази. Тобто з 764 до 8497 гривень. В 5,4 рази зріс максимальний розмір допомоги на дітей одиноким мате­рям, вдовам, вдівцям та усиновителям (з 50 до 181-234 грн. щомісяця залежно від віку дитини). У 4-5 разів підвищено роз­міри допомоги на дітей, котрі перебува­ють під опікою (з 90 до 362-468 гривень на місяць залежно від віку дитини).

У 2005 році з Держбюджету на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам було спрямовано 3,4 мільярда гривень. Для порівняння: у 2004 році — 1,8 мільярда гривень.

Соціальна допомога інвалідам з дитин­ства та дітям-інвалідам у 2005 році підви­щена від 3 до 5 років (залежно від інвалід­ності та віку). Саме фінансування прог­рам соціального захисту інвалідів збіль­шено у порівнянні з 2004 роком на 58 мільйонів гривень.

- Та, як відомо, головні державні соці­альні гарантії, окрім пенсій, все ще не досягають розміру прожиткового мініму­му. Нижче мінімального розміру отриму­ють заробітну плату 15%, а ниж­че прожиткового мінімуму — 32% працюючих.

- Справді, проблема підвищення рівня оплати праці залишається вкрай нагальною. Наведені вище показники зовсім не означають, що Уряд не усвідомлює цього. Ці показники, які ви назвали, частково віддзеркалюють проблему «тіньової» заробітної плати. Уряд буде продовжувати наполегливо шукати шляхи виведення заробітної плати з «тіні». За цим — соціальні гарантії працівників, розмір їхніх пен­сій, доходи місцевих бюджетів тощо. З другого боку, дедалі гострішою стає проб­лема заповнення вакансій. Роботодавці мають усвідомити, що час дешевої робочої сили в Україні минув, що формування трудового колективу залежить напряму від рівня оплати праці, від умов праці.

Не можу не сказати і про борги з заро­бітної плати. Протягом 2005 року заборгованість із виплати заробітної плати зменшилась на 151,6 млн грн. або на 13,6%.

На 1 січня 2006 року заборгованість із заробітної плати становила 959,7 млн гри­вень — це найнижчий показник за час здійснення державного моніторингу. Про­тягом минулого року найбільші темпи по­гашення заборгованості із заробітної пла­ти були в Херсонській (на 48,7%), Іва­но-Франківській (на 41,8), Волинській (на 26,1), Луганській (на 25,8) областях та м. Києві (на 26,2%). Співвідношен­ня загальної заборгованості із виплати за­робітної плати до фонду оплати праці за грудень 2005 року становить 10,7%.

- Опоненти уряду піддають сумніву виконання заходів щодо реалізації Дер­жавної програми зайнятості населення на 2005 рік та виконання відповідних завдань Президента України.

- Маю зазначити, що за 9 місяців 2005 року (річних даних Держкомстат ще не має) чисельність зайнятого населення ві­ком 15-70 років становила 20,7 млн осіб. Це на 382,8 тисячі більше, ніж рік тому.

Рівень зайнятості за цей же час зріс в Ук­раїні з 56,8% в 2004 р. до 57,9% в 2005р. Чисельність безробітних скоротилася проти 2004 року на 354,2 тис. осіб.

Рівень безробіття, визначений за мето­дологією МОП, склав 7% еконо­мічно активного населення проти 8,6% за 9 місяців 2004 року. Ці позитивні зміни стали можливими передусім тому, що Уряд, обласні державні адміністрації наполегливо працювали над завданням Президента України щодо створення но­вих робочих місць. За звітами обласних державних адміністрацій торік в Україні було створено один мільйон 139 тисяч ро­бочих місць. Зазначу, що значна частина з них створена в сфері самозайнятості, з не­високим рівнем оплати праці. Необхідно про це теж говорити.

Треба бути відвертими стосовно того, що на ринку праці сьогодні існує незбалансованість попиту та пропозиції робо­чої сили. Економіці потрібні висококвалі­фіковані робітничі кадри, за окремими професіями на сьогодні число безробіт­них у 5 та більше разів перевищує число відповідних вакансій. Але фах безробіт­них не задовольняє роботодавців. З дру­гого боку є багато випадків коли навпаки умови оплати праці, умови роботи, яку пропонують роботодавці, не задовольня­ють тих, хто шукає роботу. І таких людей теж треба розуміти: пропозиція роботи з оплатою праці на рівні прожиткового мі­німуму та ще й не своєчасно виплачена навряд чи може зацікавити кваліфіковану людину.

Позитивних зрушень досягнуто в сфері соціального партнерства, зокрема, зросла кількість укладених колективних догово­рів (сьогодні їх 82,9 тис. проти 79,6 тис. за відповідний період минулого року). Ко­лективно-договірним регулюванням соці­ально-трудових відносин охоплено 9,5 млн чоловік, що становить 81,7% до облікової кількості штатних працівни­ків.

Але потенційні можливості колектив­них договорів та угод ще недостатньо ви­користовуються для підвищення ефектив­ності виробництва, запровадження меха­нізмів дотримання власниками правових норм і гарантій для найманих працівни­ків. Найменше працюючих охоплено ко­лективними договорами в Тернопіль­ській, Хмельницькій, Львівській областях та м. Києві, в яких чисельність працівни­ків, охоплених колдоговорами, сьогодні найнижча по Україні (60,6-72,5%).

- Та, не дивлячись на істот­не зростання рівня оплати праці в 2005 році (в середньо­му майже на 45%), ця зарплата не задовольняє працююче населення. Не тішить, вона і їхні родини. Як надалі діятиме уряд?

- Я вже говорив що, пробле­ми оплати праці, підвищення рівня оплати праці безумовно є пріоритетами нашої роботи в 2006 році. Зрозуміло, що і на ринку праці проблем багато.

Сьогодні, наприклад, значно активізу­валися підприємства суднобудування, ма­шинобудування, нарощуючи свої вироб­ництва. У зв'язку з цим виникла нова проблема —формування заново трудових колективів підприємств. У більшості випадків виробництво потребує висококва­ліфікованих працівників, яких на ринку праці немає. У зв'язку з цим треба зосе­реджуватися на підготовці та перепідготовці людей, що шукають роботу.

Актуальною стає проблема повернення в Україну частини працівників, які виїхали за кордон. Це завдання номер один. Розглядати його слід під кутом зору під­вищення умов оплати праці, створення відповідних умов для роботи людей, тобто треба конкурувати із країнами, куди виї­хали працівники, для того, щоб вони мог­ли повернутися додому.

Зауважу, що зростання на 45% рівня оплати праці досягнуто не тільки за рахунок підвищення рівня оплати праці, а й за рахунок того, що частина людей, які отримували заробітну плату в конвертах, стали отримувати її легально.

Офіційна статистика дає привід для глибокого аналізу ситуації із заробітною платою. Приміром, зверніть увагу на таке: найнижчий рівень оплати праці, крім сільського господарства, де і справді бага­то об'єктивних причин, маємо в торгівлі. Торгівля, ресторани — найнижчий рівень оплати праці після села. Низькі зарплати, судячи по звітних документах, у праців­ників сфери послуг — в дорогих перукар­нях, фітнес-центрах тощо. До речі, ігро­вий бізнес теж належить до тих сфер, де невисокий рівень оплати праці. Кого ми дуримо? Ясно, що тут слід вдаватися до суворіших заходів адміністративного кон­тролю.

- Очевидно, легалізація тіньових до­ходів, про які ви говорили вище, стане однією із складових пріоритетних напря­мів діяльності міністерства в цьому році?

- Маєте рацію. Фахівці нашого мініс­терства підготували ґрунтовні матеріали з реформування системи оплати праці та легалізації тіньових доходів. Розроблені конкретні схеми погашення заборгованос­ті із виплати заробітної плати.

Для тих читачів, які не звикли сприйма­ти все на віру, наведу конкретні цифри урядової політики в сфері праці і зарпла­ти. У 2006 році розмір мінімальної зар­плати становитиме: з 1 січня — 350 гри­вень, з 1 липня — 375 гривень, з 1 грудня —400 гривень.

Розмір прожиткового мінімуму стано­витиме: на одну особу в розрахунку на мі­сяць: з 1 січня — 453 гривні, з 1 квітня — 465 гривень, з 1 жовтня — 472 гривні.

Для працездатних осіб: з 1 січня — 483 гривні, з 1 квітня —496 гривень, з 1 жов­тня — 505 гривень.

Для непрацездатних осіб: з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня —359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.

А для тих, хто любить порівнювати, вміщуємо офіційні дані співвідношення розміру мінімальної та середньої заробіт­ної плати за 2004-2005 роки:

Можна і далі наводити аргументи на ко­ристь того, що Урядом здійснюються практичні кроки для розв'язання соціаль­них проблем. Не помічати цього може лише упереджена людина.

Зрозуміло, що підстав для самозаспоко­єння у влади немає. Необхідно зробити ще багато, щоб рівень життя українців відповідав європейським стандартам. Проте досягти цього можна лише спіль­ними зусиллями всього українського суспільства.

Ніна Гончарук, "Урядовий кур'єр"

Інф. Державна служба зайнятості