На чиєму боці КДМА?

Головна причина проблем у системі опалення міста — некомпетентність Київської Державної міської адміністрації. Про це повідомив голова методично-консультативної групи з питань реформування житлово-комунального господарства України Анатолій Богданов.

За його словами, сьогодні іде жорстка боротьба між підрозділами міського господарства, які у судовому порядку з’ясовують свої стосунки. Це АЕК „Київенерго”, який прагне стати диктатором в м. Києві, ВАТ «Київводоканал», який штучно банкрутує, «Київгаз» та ін.

«За прийнятими міською владою розпорядженнями, система повинна мати наступний вигляд: котельні виробляють теплоносій, який транспортується по мережах і потрапляє до бойлерів; бойлери, які належать житловому господарству міста, забезпечують транспортування вже підігрітої води до житлових будників; а у житлових будниках, які обслуговують ЖЕКі, по справних трубах і за допомогою працюючих кранів вода потрапляє до квартир споживачів. Проблема ж полягає в тому, що не всі бойлери передані на баланс житловиків міста — 230 з них залишились на балансі АЕК «Київенерго», що є не нормальним»,— повідомив А. Богданов.

ВАТ« Київводоканал» таким чином став страшенним боржником. На сьогодні його борг складає 300 млн. грн. і він є потенційним банкрутом.

На думку А. Богданова, у перспективі ВАТ «Київводоканал», буде приватизований однією зі структур, які приватизували вже не один об’єкт з різними каналами прориваються до Київради. Таким чином, за розрахунками «організаторів», приватизований ВАТ «Київводоканал» має виграти у АЕК «Київенерго» процес по відшкодуванню 300 млн., які він заборгував.

«Іншими словами, це буде не відшкодування грошима, а планове відшкодування об’єктів. Тобто перекачка в одні руки Київенерго, всіх ТЕЦів, та інших підрозділів, які забезпечують тепло киян. Все це здійснюється настирливо і цілеспрямовано»,— стверджує він.

Вражає й те, що міська влада за 10 років своєї роботи так і не визначилася — кому саме належать тепломережі. Приблизно третина з них не належить нікому. Це дає можливість у разі аварій і пошкоджень взагалі не реагувати на проблеми. Третє, що характерно для київської системи — це відсутність чітких стосунків між постачальниками та споживачами послуг.

Богданов також зазначив, що при стабільній київській міській владі не існує стабільних документів, таких як «Температурний графік теплових мереж». Якщо би він виконувався, українське населення мало б впевненість у тому, що в будинок буде постачатися гаряча вода.

До речі, під час нещодавніх холодів українці отримували воду підігріту на 17 градусів менше. Вода такої температури має постачатися тоді, коли на вулиці -3, а не -26, каже він. Ситуація призвела до ігнорування позицій Кабінету Міністрів, Президента України в частині економія енергоносіїв.

Місто Київ в морозні дні використало на одну третину більше газу і електроенергії. Тобто люди замість того, щоб отримати якісну послугу від АЕК «Київенерго», котре вже один раз зняло гроші, тепер вже за власний кошт перепалюють енергію і на 30% збільшують вживання тих енергоносіїв, які є супердефіцитними для України, і які закликає економити Кабінет Міністрів.

Підігруючи АЕК «Київенерго», міська влада з 2001 р. продовжує затверджувати в тарифах на теплову енергію надумані витрати у вигляді безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів. До речі, всі втрати в тепломережах при проривах та недогріві все одно сплачуються киянами.

А. Богданов також стверджує, що міська влада залишається бездієвою і в багатьох інших проблемах житлово-комунальних послуг. Так, наприклад, розпорядження від 21.05.99 про організацію служби консьєржів в житлових будинках й досі не виконано. Така ж доля спіткала і розпорядження про забезпечення заміни вхідних дверей у під’їздах на металеві з кодовими замками. Та й загалом стан, в якому знаходяться будинки та комунальне господарство міста важко описати.

Порівнюючи стан житлового господарства у столицях наших найближчих сусідів, у Москві та Ризі, можна зробити висновок, що Україна принаймні на 5-10 років відстала від цих країн. «В обох столиця я побував у будинках, де проживають звичайні люди і бачив те, про що можна мріяти: на вікнах встановлені склопакети, будинки обігріваються індивідуальними теплопунктами, у підвалах встановлені фільтри на гарячу і холодну воду. В більшості будинків регулюються температура повітря, при чому зайве тепло йде з верхніх квартир у нижні, зовнішні стіни будівель утеплені. А в нас Києвом керує заслужений будівельник Олександр Омельченко, а у місті такий занепад»,— каже він.

За його словами, якщо взяти за приклад транзит російського газу через українську територію, то так само як Росія транспортує газ через українські труби, так і АЕК «Київенерго» використовує зовнішні та внутрішньо-будинкові системи водопостачання, що знаходяться на балансі ЖЕКів, ЖБК та ОСББ.

Отже й АЕК «Київенерго» повинно б було сплачувати за таку послугу. Але сплачує тільки 1% за обслуговування будинкових систем опалення. Не сплачує 2,2% за внутрішньо-будинкові мережі гарячого постачання, не сплачує й за зовнішні теплові мережі, які йдуть від бойлерів до житлових будинків.

«Якщо організація не виконує низку розпоряджень КМДА, в тому числі щодо проведення відповідних відшкодувань, то чому міська влада не подає до суду? Разом з тим, керівники міста пропонують житловим організаціям самим судитися з монополістом. Влада Києва слугує не киянам, а інтересам „Київенерго...»,— повідомив Богданов.

На його думку, пан Омельченко демонструє цілковиту авторитарність й ігнорує поради працівників комунальної сфери. Зокрема, це стосується створення незалежної житлової інспекції, яка б неупереджено проводила перевірки по заявках громадян, і в разі порушення вживала жорстких фінансових санкцій проти усіх без винятку порушників. Наприклад, у Москві з 2001 року існує центр по реформуванню ЖКГ.

Наталія Погосова,

кореспондент

ELCOMART News

(www.e-news.com.ua)