Валерія Лутковська звернулася до КСУ щодо неконституційності положення частини другої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію»

У конституційному поданні Уповноваженого йдеться про те, що згадане положення  в частині, що дозволяє поліції під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, забезпечувати збирання, накопичення біометричних даних у вигляді зразків ДНК, є таким, що не відповідає положенням статті 3, частин першої, другої статті 8 та частин першої, другої статті 32 Конституції України у їх взаємозв’язку.
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративне затримання, затримання згідно з дорученнями органів правопорядку, затримання осіб органами досудового розслідування, адміністративний арешт, домашній арешт).
Відповідно до частини другої статті 26 вказаного закону під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК).
У конституційному поданні Уповноважений з прав людини звернула увагу, що законодавцем абсолютно не диференційовано випадки необхідності збору зразків ДНК в залежності від ступеню тяжкості та характеру правопорушення, не визначено, за яких саме обставин можуть відбиратись у особи зразки ДНК, порядок відібрання, період і порядок їх зберігання, порядок знищення та доступу до такої інформації самої особи або її родичів. Належне регулювання цих питань і має бути тим захисним механізмом, який би унеможливив свавільне втручання у право особи на особисте життя шляхом відібрання та зберігання зразків ДНК.