Український суд надасть оцінку подіям на сході: тероризм чи війна?

​​12 квітня 2016 року о 8-30 відбулося одне з підсумкових засідань Шевченківського районного суду м. Києва у справі за заявою правозахисника, керівника проекту "Відкритий Суд" Станіслава Батрина про встановлення факту збройної агресії Російської Федерації проти України.
 
Суд допитав чергового свідка - Пташника Євгена Тадеушовича, - виконувача обов’язків командира батальйону Айдар, ветерана 9-ї окремої бригади спецпризначення, який надав свідчення про активну фазу військового протистояння з російськими військами в Іловайську та продемонстрував паспорт громадянина Росії, вилучений у військового з Російської Федерації.

Також суду надано докази того, що органи державної влади у своїх офіційних заявах з приводу подій на сході України прийняли правову позицію, відповідно до якої кваліфікують протиправні дії на шкоду державному суверенітету не як збройну агресію Росії по відношенню до України, а надаючи визначення протиправним діям окремих громадян України чи Росії в межах складу кримінального правопорушення –  тероризм/терористичний акт або посягання на територіальну цілісність (сепаратизм).

Водночас, визначення тероризму/терористичного акту та військової агресії не співпадають ні за змістом, ні за своїм сутнісним наповненням.

Поняття тероризму, терориста, терористичної діяльності, терористичної організації та боротьби з тероризмом міститься в Законі України «Про боротьбу з тероризмом». Кореневою особливістю даних понять є те, що вони не ототожнені з поняттям війни чи збройної агресії однієї країни (через рішення вищих органів влади) по відношенню до іншої.

Ця відмінність простежується чітко і через посилання на Закон України «Про оборону України». Так, відповідно до ст. 1 закону, збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

Цим самим «тероризм» («терористичний акт») і «збройна агресія» («акт збройної агресії»), - відмінні поняття, відмінні правові стани, які тягнуть взаємовиключні правові наслідки.

Аналогічний критерій застосовується і до визначення поняття «сепаратизму», яке застосовується органами державної влади в контексті кваліфікації діяння відповідно до ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України). Проте «сепаратисти» не є регулярними військами іншої держави.

Принципово важливо, що органи державної влади прийняли помилкову позицію кваліфікації дій та подій, що мають місце на сході України як тероризм/сепаратизм, який підтримується Росією, а не як безпосередня збройна агресія РФ. В підсумку це коштуватиме не тільки життя тисяч співвітчизників, які й по сьогоднішній день офіційно ведуть боротьбу з терористами, а не з агресором, проте йде мова і про сотні мільярдів доларів завданої шкоди, які Україна не зможе відшкодувати з агресора.
 
Цим самим рішення суду про встановлення факту саме військової агресії Росії, а не злочинів фіктивних терористичних угруповань - є критично важливим для подальшої підготовки як консолідованої претензії України до Росії про відшкодування шкоди, так і для захисту інтересів кожного громадянина. Відповідальність має нести Росія, а не окремі громадяни в межах так званих "ДНР" чи "ЛНР". 

Нагадаємо, що до судової справи долучено хронологію обставин збройної агресії, тобто датований список подій, починаючи з 2013 року по сьогоднішній день, з підтвердженими даними про підготовку до вторгнення військ РФ на територію України, безпосереднього їх вторгнення та захоплення влади, вчинення військами РФ подальшої збройної агресії відносно України та її громадян. Дана хронологія готувалася нами останні місяці та включає переважно не повідомлення ЗМІ, а офіційну інформацію, яка отримана від органів державної влади як до, так і  в ході даного судового провадження.
 
Останнє засідання у  справі відбудеться 12 травня 2016 року о 8-00 в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва (Дегтярівська 31-А) під головуванням судді Юзькової О.Л. 

Участь у даній справі приймають : Батрин Станіслав Віталійович, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Генеральна прокуратура України, Антитерористичний центр при СБУ, Посольство Російської Федерації в Україні, Президент України в особі Адміністрації Президента.

Джерело