«Без броні»: У лютому з’явиться всеукраїнський портал із єдиною базою ініціатив допомоги ветеранам АТО

Вчора в рамках прес-зустрічі громадських активістів, державних діячів та спеціалістів з психологічної реабілітації  військовослужбовців відбулася презентація проекту «Без броні», мета якого – створення спільної бази громадських та державних ініціатив з надання допомоги ветеранам АТО.

Проект «Без броні» розробляє єдину базу усіх служб надання психологічної, юридичної, медичної, соціальної допомоги ветеранам АТО. Результатом роботи громадських активістів стане портал, що об’єднає перевірені проекти та ініціативи по всій Україні.  Портал матиме вигляд інтерактивної мапи України та дозволить швидко і легко знайти найближчу службу допомоги у будь-якому населеному пункті. Він стане доступним для користувачів з  12 лютого. Тоді ж стартує й потужна інформаційна кампанія «Без броні», обличчями якої стали бійці 81 окремої аеромобільної бригади, які стояли на захисті Донецького аеропорту.

За словами організатора проекту «Без броні», директорки ГО «STUDENA»  Анастасії Мельниченко, ще одна мета проекту – донести до військових, що звертатися по допомогу до фахівців – це прояв сили, а не слабкості, а також розбити усталений у свідомості багатьох бійців стереотип про те, що «сильним допомога не потрібна», тим паче, психологічна. «Варто відзначити низький рівень психологічної культури в Україні загалом. Через радянське минуле все, що починалося на «псих..», асоціюється з чимось негативним і принизливим, каральним, – коментує пані Мельниченко. – За даними нашого дослідження,  лише 14 % з опитаних військовослужбовців зверталися по психологічну допомогу. При цьому, з тих, хто звертався по психологічну допомогу, це зробило за власним бажанням лише 35%. З чинників, які можуть переконати бійця звернутися до психолога, найбільш впливовими є рекомендація бойових побратимів – 23%».

Також досить невтішною статистикою поділився Керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко: «На сьогоднішній день близько 4000 осіб повернулися з АТО у м. Київ.  За офіційними даними за третій квартал 2015р. за професійною психологічною допомогою звернулися лише 12 осіб, а станом на перший квартал 2016р. – не більше 100 осіб. Нажаль, більшість військовослужбовців впевнена в тому, що у кабінетах психологів їх просто не зрозуміють». Володимир Бондаренко пояснює ці цифри тим, що до 2014р. наша країна не воювала, тож у нас немає стільки професійно підготованих психологів, як у країнах, які вже довгий час знаходяться в стані бойових дій чи беруть участь в місіях ООН, НАТО, а населення ще не повною мірою усвідомлює серйозність наслідків та необхідність кваліфікованої допомоги у питаннях післявоєнної адаптації. 

При цьому питання соціально-психологічної адаптації постає все гостріше, адже кількість демобілізованих постійно зростає. «За даними Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, тільки статус учасника бойових дій отримало близько 100 000 осіб. 80 000 наразі демобілізовані або звільнені, – поділився офіційною статистикою співзасновник Київської міської спілки ветеранів АТО Антон Колумбет. – Я констатую, що ветерани АТО в Україні – це найбільш соціально вразлива верства населення, тому що повертаючись додому, вони стикаються як з проблемами комбатантів всіх часів та народів (гостра реакція на стрес, проблеми зі здоров’ям та сном, відчуття відчуженості соціумом), так і з суто українськими проблемами – соціально-побутова невлаштованість, проблеми з працевлаштуванням, скрутне матеріальне становище, високі ціни, тощо. Завдяки проекту «Без броні» ми отримаємо єдину, чітку та зручну базу даних, яка дасть змогу розробити систему покрокової реінтеграції в суспільство наших воїнів».

Одним з найбільш небезпечних психологічних наслідків АТО можна вважати так званий посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). «ПТСР проявляється не одразу. Симптоми в середньому виникають приблизно через півроку після повернення до мирного життя, – говорить військовий психолог, головний спеціаліст з соціальних питань  Департаменту Поліції особливого призначення Національної поліції України Андрій Козінчук. – Робота з військовими протягом всього цього періоду є надзвичайно важливою, оскільки базуючись на попередньому досвіді інших країн можна не лише вилікувати ПТСР, а й запобігти виникненню первинних симптомів.

Варто розуміти й те, що ПТСР притаманний не лише військовослужбовцям. На ПТСР страждають волонтери, воєнні медики, а також родини військовослужбовців. «Це як своєрідний джек-пот: випаде 1 воїн – випаде й вся родина; врятуй 1 воїна – врятуєш всю сім’ю!», – - коментує пан Козінчук.