Велика жовтнева аптечна революція завершилася?

20 жовтня 2005 р. вже мав набрати чинності наказ Міністерства охорони здоров’я України №360 «Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їхніх структурних підрозділів, інструкцій про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень».

Але й досі доля цього наказу не вирішена. На думку багатьох експертів, його чекає те саме, що й інші укази — ігнорування виконання.

 

Як повідомив перший заступник начальника Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення КМДА Володимир Загородній, наказ МОЗ № 360 ніхто не скасовував — термін його запровадження відстрочений до 1 червня 2006 року. За його словами, наказ №360 за цей час треба доопрацювати. Він підкреслив, що робоча група вже почала працювати над змістом наказу. У зв’язку з цим Головне управління охорони здоров`я м. Києва взяло на себе відповідальність і довело зміст цього наказу до відома лікувальних та аптечних закладів з відповідними роз’ясненнями, суть яких зводилася до того, що порядок виписування лікарських засобів поки що регламентуватиметься наказом №117 МОЗ України. За словами юрисконсульта фармацевтичного управління Харківської ОДА Світлани Полуніної, хоча новий наказ практично тотожній старому, до нього було досить багато запитань. На її думку, наказ №360 був дуже розрекламованим, тому люди на нього й звернули увагу. Але окрім населення на введення в дію цього наказу пильну увагу звернули й силові структури, які почали створювати певний тиск на працівників аптек.

 

Затвердження указу №360 одразу викликало велике незадоволення серед населення країни, адже ті ліки, які люди зазвичай купували без рецепту, включаючи знеболювальні засоби, з часом можуть перейти до розряду наркотичних ліків, які не можливо буде купити без рецепту лікаря. На думку експертів, численні постанови та накази, що унеможливлюють призначення знеболювальних засобів можуть значно ускладнити і без того непросте життя як хворих, так і спеціалістів, які надають їм медичну допомогу. В першу чергу постраждають малозабезпечені громадяни, а серед онкологічних хворих — таких більшість, адже лікування тяжких хвороб обходиться дорого, і не завжди знайдуться гроші, щоб негайно реалізувати рецепт або придбати ліки.

 

Складна ситуація склалася з сільськими районами країни, де людям надзвичайно важко діставати лікарські засоби. Особливо, якщо це стосується наркотичних ліків. Сільські мешканці просто не мають доступу до наркотичних анальгетиків — фельдшер не має право виписувати ці ліки. У той час, коли в багатьох країнах світу, в тому числі в сусідній Росії, законодавство щодо легального обігу наркотичних знеболювальних засобів стає ліберальнішим, в Україні навпаки — законодавчі норми не лише жорстоко регламентують

використання наркотичних, психотропних, комбінованих лікарських засобів та прекурсорів, але й часто роблять його взагалі неможливим. Багато хворих, які змушені рятуватися від болю сильнодіючими препаратами, частіше ін’єкції роблять самі або на допомогу приходить хтось із членів родини. Накази та постанови дозволяють виписувати знеболюючи амбулаторним хворим, проте існує сувора заборона на введення цих препаратів самостійно, це повинні робити тільки медсестри під наглядом лікаря. Від цього знову ж таки страждають сільські пацієнти, адже в багатьох районах закриті і амбулаторії, і ФаПи, а до найближчої лікарні — не один десяток кілометрів. У такій ситуації люди залишаються з хворобою сам на сам.

 

Як відомо, в Україні щорічно реєструють майже 150 тис. хворих на рак, тому відповідно зростає гостра потреба у використанні наркотичних засобів. У даній ситуації спеціалісти наголошують на впровадженні хоспісів, де пацієнти зможуть отримувати процедури необхідні для підтримки життя. У розвинених країнах хоспіси відкривають не лише в мегаполісах, але й у містах, де населення наближається до 200 тисяч. Серед їхніх пацієнтів є не тільки люди похилого віку, але й, на жаль, тяжко хворі діти або діти-інваліди. Найбільша частина хоспісних ліжок, як правило, віддається онкохворим: від 50 до 90%.

Експерти вважають, що мінімальна потреба в хоспісних ліжках складає приблизно 100–120 на півтора мільйона населення. На сьогодні в Україні діє всього 7 закладів подібного типу, хоча хоспісами їх назвати важко, адже максимальний комфорт для невиліковних пацієнтів неможливо створити за умов надзвичайної зарегульованості правил обігу ОА, що призводить до недоступності для більшості хворих знеболювальних препаратів.

 

Спеціалісти підкреслюють, що майже кожен новий закон МОЗ, який стосується використання наркотичних, психотропних, прекурсорів та комбінованих лікарських засобів, містить норми, які суперечать тим, що були затверджені раніше. А тому медики, пам’ятаючи про карну відповідальність, змушені самостійно вивчати та аналізувати законодавство, а щоб ненароком не потрапити в поле зору правоохоронців, їм легше знайти причину відмови пацієнтові, аніж ламати голову над тим, як правильно виконати той чи інший пункт міністерського наказу. Це ще раз підтверджує стару істину, що нашвидкуруч підготовлені накази Міністерства хорони здоров`я, які не пройшли експертну оцінку та громадське обговорення, можуть стати причиною соціальної напруги в суспільстві.

 

В. Загородній зазначив, що не дивлячись на ажіотаж навколо прийняття цього наказу, треба розуміти важливість його запровадження. В Україні вже давно назріла необхідність контролювати обіг ліків і призначення медикаментів. Майже 10 років поспіль у нашій країні обіг ліків був безконтрольний. На сьогодні в Україні без рецепту відпускається 46,9% ліків. Це надзвичайно багато. У більшості країн Європи цей показник щонайбільше 20%. Це, у свою чергу, призводить до погіршення стану здоров`я наших громадян. Адже більшість людей приймають ліки без консультацій з лікарями, що часто призводить до отруєнь. На сьогоднішній день дуже швидко зростає виробництво лікувальних препаратів, що обов’язково вимагає регулювання цього процесу.

 

Наталія Погосова,

Кореспондент