Яцек Ключковський в новітній історії України

Новий Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковський увійшов у новітню історію України минулої осені - він був спецпредставником польського уряду та президента Кваснєвського на знаменитих "круглих столах" влади та опозиції під час Помаранчевої революції. "Президент Кучма, побачивши сотні тисяч людей на Майдані, гадаю, вже тоді прийняв рішення - він не хотів силового варіанта. Він дійсно хотів певного компромісу, який би залишив владу олігархам і дав новий розподіл влади між "Нашою Україною" та її супротивниками. Але Кучма не бажав розв'язання ситуації силовими методами", - каже тепер пан Ключковський.

 

 

- 23 грудня.

 

 

- Він є у молодому як для політика віці - має 50 років, у листопаді виповниться 51. Власне, у нас президент, незалежно від віку, має право піти на пенсію.

 

 

- Ну про це треба питати у пана Кваснєвського. Він має багато вікон можливостей і в Польщі - як політик, котрий може очолити або створити партію. Є пропозиція, яку підтримує й Україна. Зокрема, пан міністр Тарасюк та пан Президент Ющенко сказали, що підтримують кандидатуру пана Кваснєвського на посаду Генерального секретаря ООН. Але чи голос України вирішить цю проблему?! Є ще третє вікно можливостей. Александр Кваснєвський був колись міністром спорту, спортсменом, він є досі людиною, яку дуже добре знають у міжнародних спортивних колах, міжнародних спортивних організаціях. Отже, він має можливість бути членом чи дуже близько співпрацювати з Міжнародним олімпійським комітетом. А може, щось інше робитиме - писатиме, приміром, мемуари про Україну, про Помаранчеву революцію, про Кучму (сміється. - Ред.)

 

 

- Я не хочу казати про стратегічне партнерство з Росією, але дійсно Росія є для Польщі дуже важливим партнером - в економічному плані, політичному, культурному. Ми розуміємо, що ці відносини є для нас навіть більш важливими, ніж для Росії. І ми неодноразово заявляли, що хочемо покращити стосунки з Росією. Але, ви знаєте, для продуктивної розмови необхідно бажання обох сторін. Я не думаю, що президент Качинський є якоюсь перешкодою до покращення цих відносин. Навпаки, він як представник право-центристської політичної сили може дуже відверто сказати, яким є польський національний інтерес. У Росії дуже добре знають про це. Тож зараз залишається чекати відповіді і на це, і на наше бажання покращити польсько-російські відносини.

 

 

- Перш за все наша рука була простягнута не одному тільки панові Кучмі, а всім українським президентам, прем'єр-міністрам, починаючи з часів Леоніда Кравчука, і також вона була простягнута до української демократичної опозиції. Може, не завжди виходило так, як нам хотілося, але ця рука завжди була направлена до демократично спрямованої, прозахідної України.

 

А що стосується бажання України бути медіатором між Польщею та Білоруссю, ми дуже вдячні Україні за це. Ми розуміємо, що, мабуть, Україні простіше розмовляти з Білоруссю, і не тільки з президентом, а й з білоруським суспільством, тобто діловими колами, позаурядовими структурами, представниками місцевої влади. Але я не впевнений, що зараз, коли готуються вибори в Білорусі, - найбільш вдалий момент для успіху такої місії.

Більше того, ми впевнені, що ці вибори не проходитимуть демократично - багато існує причин і підстав, які дозволяють так думати. З боку білоруської влади немає поки що бажання іти демократичним шляхом. Як і немає бажання йти на серйозний компроміс з Польщею. Ми дякуємо українській стороні за бажання стати посередником, але, на жаль, поки що ця місія не вдалася. Хоча діалог триває. Подивимося, як буде в майбутньому.

 

 

- Мені здається, немає народу - окрім українців, - який би був таким близьким полякам, як білоруський народ. Не може бути й мови про те, аби ми жорстко повелися стосовно білоруського народу.

 

 

- Не ми цей конфлікт (пов'язаний з гоніннями на Союз поляків Білорусі. - Ред.) розв'язали. Навпаки, в попередні роки ми мали більш гнучку позицію, ніж більшість країн Євросоюзу. Це проблема білоруської влади, яка одержавила, зробила підлеглою собі незалежну організацію польської діаспори. Це сталося не тому, що організація була польською, а тому - що незалежною. Конфлікт почався з цього моменту. Ми дотримувалися позиції ЄС, але намагалися вирішити проблему м'якими методами, делікатно. Надалі ми не хочемо, аби польська меншина стала заручником якихось політичних цілей. Ми й досі чекаємо на конструктивний жест з боку білоруської влади. Але, напевно, це не станеться до виборів у Білорусі - поки влада не вирішить свої проблеми, або ж суспільство не вирішить свою проблему з владою.

 

 

- Вважаю, краще, що "Криворіжсталь" продали зараз, а не за півроку чи через рік, як заявляли окремі політичні сили в Україні. Бо зараз високий рейтинг металургії у світі, зараз пік цін на продукти металургії. Але рейтинг цей не вічний. Я не певен, що через півроку-рік такі ціни втримаються. У недалекому майбутньому вони, мабуть, будуть знижуватися. Відповідно, знижуватимуться ціни і на металургійні підприємства. З цієї точки зору, це було добре рішення - закінчити процес продажу "Криворіжсталі" саме зараз.

 

Щодо "Міттал стіл", то вона є однією з найбільших металургійних компаній світу, вона має свої ринки збуту. Я думаю, державному комбінату "Криворіжсталь" було б набагато гірше працювати в умовах ймовірної майбутньої декон'юнктури. Є різні точки зору в Польщі на те, як працює "Міттал стіл" - добре чи погано. Дійсно, є певна небезпека в тому сенсі, що ця компанія має великий вплив на металургійну галузь як у Польщі, так відтепер і в Україні, а отже, це може призвести до певної конкуренції між нашими двома країнами.

 

 

- Бачте, це робота вашого уряду. Багато залежить від того, як вирішить уряд питання, так би мовити, історичної справедливості щодо приватизованих напочатку незалежності підприємств.

 

 

- Ну добре. Але є пріоритети, з якими треба визначитися.

 

 

- Та добре працюється.

 

 

- Польща не є країною інвесторів. Ми маємо в Україні більш ніж 200 млн.доларів інвестицій - це фірми середнього бізнесу, є лише кілька великих... Головне - загальні умови, тобто прозорість економіки, якість управління економікою, якість банківської системи, суперечливість законодавства тощо. Все це й складається в інвестиційний клімат і утворює проблему, яку не можна вирішити за раз. Є показник, який свідчить, що інвестиційний клімат у вас загальмував, - на 20 відсотків менше інвестицій прийшло в Україну цьогоріч, ніж минулого року. Причому, не тільки іноземних, а і внутрішніх. Але це вам треба вирішувати, вашим вченим, політикам відповідати на ці питання. Цих проблем надзвичайно багато - є сотні питань, які треба вирішити для того, щоб поліпшити інвестиційний клімат.

 

 

- Про гарантії будете питати. (Мається на увазі гарантії свободи та бізнесу сім'ї Леоніда Кучми в обмін на політичні мирові угоди. Про це журналісти запитували Яцека Ключковського в перших його інтерв'ю на посаді посла. - Ред.)

 

 

- Бо не було ніяких гарантій. Не було.

 

 

- Ви знаєте, для мене особисто це були дуже важливі, хвилюючі події. Я тоді практично мешкав тут, у Києві, два місяці. Для багатьох поляків - і не лише тих, які були в Україні спостерігачами на виборах, чи тих, що приїздили підтримувати людей на Майдані, - це дорогі події. Ми побачили Україну як частину нашого світу, як країну, дуже близьку Польщі, ми зрозуміли тоді, що тут не просто такі собі пострадянські люди - ці люди були такими ж, як ми. Це люди, які, коли в них крадуть право на вибір, можуть піти на Майдан і відстояти це право... А як святкувати річницю? Зараз табір Помаранчевої революції розколовся. Я не впевнений, що пан Президент Ющенко і пані колишня Прем'єр-міністр Тимошенко, і пани Порошенко, Зінченко зможуть вийти на Майдан і сказати: є багато справ, за які ми тут стояли рік тому, і зараз вони продовжуються. Якщо демократична частина українського політикуму не може бути разом, то що ж ми? Ми перш за все хотіли, щоб ви самі, українці, вирішили, чим для вас в історії була ця подія. Чи була ця революція продовженням 1991 року, здобуттям незалежності, чи стала вона загальною державною ідеєю? І якщо ви так вирішите, то ми із задоволенням будемо разом iз вами святкувати на Майдані. Але я думаю, це була подія такого масштабу, що конфлікти між політичними силами не мають визначального значення, бо не політичні сили були основними героями тих подій, а люди, просто люди, український народ.

 

- Ну яка різниця, хто кому першим потелефонував!

 

 

- ... Це так. Але окрім дзвінків, існують інші шляхи комунікацій. Я був в Україні неофіційно як представник прем'єра і президента Польщі з 20 листопада, ще до другого туру виборів. Ми розмовляли тоді з Віктором Андрійовичем фактично вже про організацію міжнародної підтримки демократичних сил. Для нього вже було зрозуміло, що влада сфальсифікує вибори. Це була субота напередодні виборів. Ми домовлялися конкретно, що і коли нам треба робити. Він дуже відверто розповів про плани. Можливо, я був першою закордонною особою, яка дізналася про план демонстрації, про організацію такого руху суспільної незгоди щодо фальсифікацій. Суть цієї розмови я тоді передав своєму президенту і прем'єр-міністру. Отже, ми вже від того вечора шукали для себе місце, можливості працювати з Україною. І дійсно, було прохання і з боку Віктора Андрійовича, і раніше з боку Бориса Івановича Тарасюка - щоб пан Кваснєвський використав своє особисте знайомство і свій вплив на Леоніда Кучму.

 

У вівторок, 24 листопада, ми дзвонили практично паралельно і до штабу Ющенка, і до Президента Кучми. Кваснєвський уже знав, що Ющенко його запрошує до активної участі в такій підтримці. Президент Кучма, побачивши сотні тисяч людей на Майдані, гадаю, вже тоді прийняв рішення - йдеться про те, що, на мою думку, він не хотів силового варіанта. Він дійсно хотів певного компромісу, який би залишив владу олігархів і дав новий розподіл влади між "Нашою Україною" та її супротивниками. Але Кучма не хотів силових методів. На мою думку, все-таки важливішою була нічна телефонічна розмова між Ющенком та Кваснєвським у ніч із вівторка на середу. Тоді вже Кваснєвський зателефонував Солані, ми отримали підтримку американської адміністрації і були готові до посередницьких дій. Було таке усвідомлення, що ми маємо запрошення з боку Віктора Андрійовича Ющенка. Не впевнений, чи Президент Кучма хотів саме такого плану посередництва. Напевно, він хотів тільки залагодити ситуацію. Навіть були такі пропозиції - не з боку пана Кучми, а від близьких до кланів політиків - щоб Ющенко став Прем'єр-міністром, а Янукович - Президентом, запровадити федеративний устрій України. Багато було політичних компромісних пропозицій.

 

 

- Напевно ж, не з боку демонстрантів.

 

 

- Це все можна перевірити в Україні. Вам не треба питати про це представника іншої держави.

Олена Зварич, "Україна молода"