Поради батькам, які мають дитину із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю

Проблема допомоги дітям із гіперактивним розладом і дефіцитом уваги набирає дедалі більшої актуальності, як найбільш розповсюджена причина порушень поведінки у дітей дошкільного віку та труднощів в навчанні у дітей шкільного віку.

Розповсюдженість СДУГ досить висока. За різними оцінками, частота проявів СДУГ у дітей в різних країнах варіюється від 2 до 20 %, в середньому складає 5 %. Враховуючи досить вагомі соціальні наслідки, Всесвітня асоціація дитячої і підліткової психіатрії визнала СДУГ проблемою номер один у галузі охорони здоров’я дітей та підлітків.

Статистика говорить про те, що в Україні таких дітей 4 — 18%, у США — 4 — 20%, Великобританії — 1 — 3%, Італії — 3 — 10%, У Китаї — 1 — 13%, в Австралії — 7 — 10%. Хлопчиків серед них у 9 разів більше, ніж дівчаток. Актуальним проблемним фактором розвитку сучасної дитини є синдром гіперактивності, який, за даними Міністерства охорони здоров’я України, притаманний сьогодні від 50 до 150 тис. дітей дошкільного віку.

Особливо важливим питанням, на думку медиків, є проблема ранньої діагностики та корекції СДУГ. Оскільки розлад, як правило, виникає рано (проявляється протягом перших семи років життя дитини) та супроводжується затримкою процесів дозрівання вищих психічних функцій, внаслідок чого формуються специфічні труднощі у навчанні та порушення поведінки.
Основними проявами СДУГ є гіперактивність, порушення уваги та імпульсивність. При СДУГ ці симптоми вираженні невідповідно до віку і призводять до значних порушень функціонування дитини в основних сферах життя. СДУГ є спектральним розладом і являє собою крайні ступені континууму «активного»» темпераменту та нормальних особливостей поведінки дітей.
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю — це поліморфний клінічний синдром, головним проявом якого є порушення здатності дитини контролювати свою поведінку, що виявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивності.

Причиною СДУГ є особливості будови та функціонування головного мозку, а не погане виховання. Справжньою причиною є або генетичні фактори, або перинатальне ураження центральної нервової системи, саме тому СДУГ є розладом розвитку і його прояви присутні з раннього дитинства, вони «вбудовані» в темперамент дитини, а не є тимчасово набутим. Це розлад, а не особливості темпераменту дитини. Такі риси, як гіперактивність, імпульсивність та порушення уваги виражені не відповідно до віку розвитку дитини. Ці риси призводять до серйозних порушень функціонування дитини в основних сферах життя. СДУГ є проявом «активного» темпераменту, при якому гіперактивність, імпульсивність та порушення уваги утруднюють навчання, соціальну адаптацію та психологічний розвиток дитини. Це є особливою характеристикою СДУГ як психологічного розладу.
Ознаки СДУГ:

•Гіперактивність (надмірна рухова розгальмування, є проявом стомлення).
•Дефіцит уваги (нездатність утримувати увагу на чому-небудь протягом певного відрізка часу. Це довільна увага організовується лобовими частками. Для нього потрібна мотивація, розуміння необхідності зосередитися, то є, достатня зрілість особистості).
•Імпульсивність (нездатність загальмувати свої безпосередні спонукання. Такі діти часто діють, не подумавши, не вміють підкорятися правилам, чекати. У них часто змінюється настрій.).
На сьогодні відсутня єдина думка щодо причин та чинників, які сприяють розвитку синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.

На даний момент існують три домінуючі групи гіпотез, що виокремлюють такі чинники:

•вплив спадкових чинників ризику;
•нейробіологічні чинники;
•раннє органічне ураження ЦНС під час вагітності та пологів;
•вплив харчових токсинів або алергені;
•соціально-психологічні чинники;
•соціальний вплив.
Завжди потрібно враховувати можливість впливу одразу декількох чинників, що впливають один на одного. За результатами досліджень виникнення СДУГ внаслідок раннього ураження центральної нервової системи у період вагітності і пологів зустрічається у 84% випадків, спадковий чинник є причиною в 57% випадків, а негативний вплив внутрішньосімейних чинників відмічається у 63% випадків.
Дітей з порушеннями даного типу важко не помітити, оскільки вони вирізняються на фоні однолітків своєю поведінкою. Такі діти надмірно активні, надмірно рухливі, метушливі, вони не здатні на чомусь зосередитись.
В дитячому віці доволі часто зустрічаються стани — «імітатори» СДУГ: у 15-20 % дітей періодично спостерігаються зовнішньо близькі до СДУГ прояви поведінки. Саме тому СДУГ необхідно розмежовувати з широким колом станів, що подібні на СДУГ за зовнішніми проявами, але досить відмінні за причинами та методами корекції. До їх числа відносять:

•індивідуальні особливості особистості і темпераменту: характеристики поведінки активних дітей не виходять за межі вікової норми;
•тривожні розлади: особливості поведінки дитини, які пов’язані з дією психотравмуючих чинників;
•наслідки перенесення черепно-мозкової травми, нейроінфекцій, інтоксикацій;
•астенічний синдром при соматичних хворобах;
•специфічні розлади розвитку шкільних навичок: дислексія, дискалькулія, дисграфія;
•ендокринні захворювання;
•епілепсія.
Більшість дослідників виділяють три основні блоки проявів СДУГ: гіперактивність, порушення уваги, імпульсивність. Для дітей зі СДУГ пік гіперактивності припадає на дошкільний та молодший шкільний вік. В більш старшому віці вона проявляється непосидючістю, метушливістю, ознаками рухового неспокою (крутиться, вертиться, смикає постійно щось у руках.). Несформованість рухової координації майже унеможливлює для дитини заняття спортом, а також підвищує рівень травматизму.
З урахуванням різноманітності проявів СДУГ можна зробити висновок, що допомога таким дітям має носити комплексний характер і поєднувати різні підходи.
Результати дослідження вказують, що інтенсивний психолого-медико-педагогічний вплив у дошкільному віці призводить до підвищення когнітивного розвитку і зниження рівня поведінкових розладів. Корекція гіперактивних дітей має включати роботу з батьками та шкільними педагогами, методи модифікації поведінки, психолого-педагогічну корекцію, релаксаційні методи, рухову активність, а також медикаментозне лікування.
Корекційна робота з дітьми з СДУГ має бути спрямована на вирішення таких завдань:

•Нормалізація атмосфери в сім’ї, налагодження взаємин з членами сім’ї, а також вироблення адекватного ставлення родини до дитини з урахуванням її особливостей, навчання членів родини уникати конфліктних ситуацій.
•Досягнення максимально можливої для дитини слухняності, розвиток охайності, навичок самоорганізації; формування здатності планувати і доводити до кінця свої дії, розвивати почуття відповідальності за свої вчинки.
•Навчання дитини правильному вербальному спілкуванню, контролю своїх емоцій і вчинків; розвиток навичок ефективної соціальної взаємодії з оточуючими людьми.
•Встановлення контакту із вихователями дошкільного закладу, ознайомлення їх з особливостями та проявами синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, а також з ефективними методами взаємодії з такими дітьми.
•Досягнення підвищення самооцінки у дитини, впевненості в своїх силах за рахунок засвоєння нею нових знань та вмінь, досягнень у навчанні і повсякденному житті. Необхідно виявити сильні сторони особистості дитини і добре розвинуті вищі психічні функції для того, щоб спиратися на них у подоланні наявних труднощів.
Одним з напрямків власне корекції дітей зі СДУГ є нейропсихологічна корекція, що включає в себе розтяжки, дихальні вправи, вправи для дрібної моторики, окорухальні вправи, вправи для релаксації, вправи для розвитку комунікативної та когнітивної сфери.

Рекомендації батькам щодо організації взаємодії з дитиною зі СДУГ

Батьки мають поважати свою дитину, приймати її такою якою вона є. Бути реалістичними щодо очікувань та вимог.

Батьки мають організувати режим дня та розклад якого має дотримуватись дитина, з урахуванням всіх особливостей синдрому. Строге розташування режимних елементів (сон, приймання їжі, ігри (активні і пасивні).  Розклад дня має бути прикріплений на видному місці. Кожна зміна в розкладі має бути пояснена дитині завчасно.

Батьки мають постійно підтримувати дисципліну, та дотримуватися встановлених правил, які їм зрозумілі. Бажано уникати повторення вказівок і вимог. Якщо дитина порушує правило, необхідно зробити лише одне попередження. Дитина має зрозуміти, що порушення правил несе за собою наслідки, батькам потрібно пояснити, що це за наслідки. Якщо дитина дотримується правил, їй дається невеличке заохочення. З дитиною розмовляти стримано, м’який тембр голосу, опускаючись до рівня дитини.

Батьки мають уникати високих тонів голосу, кричати на свою дитину — адже дитина може просто не почути і не зрозуміти адресовані до неї слова, особливо коли на неї кричать.

Спілкування з дитиною має носити позитивний характер.

Важливо допомогти близьким оточуючим зрозуміти дитину.

Важливо давати дитині можливість витрачати надлишкову енергію, гарним виходом буде заняття фізичною культурою (плавання, футбол) та танці.
Найважливішою умовою ефективної корекції є те, що батькам і педагогам важливо пам’ятати – своєчасне, послідовне, і тривале застосування психологічних методів допомагає дітям з гіперактивністю і дефіцитом уваги досягти значних результатів, поступово адаптуватися до колективу у дошкільному закладі, подолати труднощі у навчанні, поведінці та спілкуванні, а головне віра в успіхи дитини.

roditeli.ua