Золоті слова: вчимо дитину бути ввічливою

Коли малюк, лепече перші слова, батьки дуже щасливі. Перші «мама», «дай», «хочу» сприймаються, як належне, і окрилені батьки кидаються виконувати всі забаганки, ще дуже маленького, але вимогливого малюка. Це природно. Через 2-3 роки крики в магазині «мама, купи» супроводжуються ультразвуком «аааа …». І це вже назріває проблема.

Ввічливість з пелюшок

Коли народжується малюк, вся увага приділяється йому. Атмосфера в родині, спілкування, увагу: це все малюк вбирає, «як губка». Перша ніжність, ласки повинні змішуватися з посмішкою і ввічливими словами «дякую», «будь ласка». Ще не говорить, але вбирає атмосферу дитина, росте в любові і турботі.

Коли матуся прокидається, говорить татові «доброго ранку» і цілує його, повірте, це залишиться в звичці і у вашої дитини. Малюк, прокинувшись, теж повинен почути перші слова «Доброго ранку» від всіх членів сім’ї. Увечері «на добраніч». Якщо таких милих правил в родині немає, то і дитина не буде знати про них. Звідки дитина візьме перші правила ввічливості, як не в сім’ї?

Так що, шановні матусі й татусі, якщо хочете виховати ввічливого дитини, навчитеся бути ввічливими самі.

Вчимо  ввічливості «нехочуху»

Деякі дітки виявляють небажання бути ласкавими, співчутливими і ввічливими. Характер а дитина починає його проявляти вже з пелюшок. Спостерігаючи за такими дітками, можна перші позиви до агресії побачити з малих років, коли вони спеціально обзивають інших дітей, б’ють, мордують тварин. Звичайно, виховувати таких дітей складно, ще складніше навчити їх ввічливості.

Діткам-агресорам необхідно в два рази більше приділяти любові і ласки. Можливо, десь було упущення, і дитина стала проявляти своє невдоволення через непослух.

Серйозні випадки слід обговорювати з психологом, а ми в «Просторі унікальних мам» поговоримо про звичайні «неслухняності».

Як виховати ввічливу дитину із грубіяна?

1. «- Андрійку, скажи спасибі тітці за цукерку.

— Не хочу.

— Андрійку, як тобі не соромно, тебе як вчили? Безсовісний, тітка подумає, що ти не важливий!

— Не хочу! Не буду!»

Здається, знайома ситуація. Наполягати, тиснути, дорікати дитини ні в якому разі не можна! Хлопчик захоче сам сказати тітці спасибі, якщо все буде відбуватися в більш м’якому тоні. Закиди і крики з боку самого рідної людини — це дуже боляче для малюка, тому він буде частіше виявляти своє обурення.

2. «-Андрійку, що треба сказати тітці за цукерку?

— ммм

— Згадуй, що треба сказати? »

Нескінченні питання, «що треба сказати» можуть не усвідомлено наштовхувати дітей на стіну, і говорити потрібні слова дитина не захоче. Чи не змушуйте дитину вимовляти «інші» слова, як в анекдоті. На безглуздий питання «що треба сказати» дитина відповідає «дай ще». Звичайно, це натяк на тонке почуття гумору у вашого малюка.

3. В автобусі ваша дитина не бажає поступатися місцем старенькій, штовхається, грубить, відвертається до вікна. Неприємна ситуація.

Поступатися місцем старшим, хворим, вагітним, цей закон повинен бути прописаний в вихованих родинах. Школяр повинен розуміти, що таке повага до старших, адже про це говорять ще й в школі.

Приклад із життя

Молода матуся їде в автобусі з сином років п’яти. Мама сидить, а син стоїть, хоча місць в автобусі порожніх багато. На пропозицію посадити хлопчика на вільне місце, її син відповів: «я- чоловік, можу і постояти». В автобусі пролунали оплески.

Такого сина треба не просто народити, його треба виховати! «Нехочух», які не поступаються місцем в автобусі, що не вибачаються за проступок, це виклик світу дорослих. Переконати, змусити таких дітей не вийти.

Вправи, які допоможуть виховати ввічливість у  дитини

 Можна показати пару прикладів з життя, як добре і приємно робити добро і бути ввічливим.

 Розповідати більше красивих історій, про порядність, ввічливості. Підведіть ненав’язливо підсумок, як це в житті знадобиться.

 Маленьким читати казки на цю тему, або придумати самим казку, де герої нагадають малюкові його самого. Проведіть грань, між брутальністю і ввічливістю.

 Під час спілкування з дитиною частіше посміхайтеся і дивіться йому в очі. Дякуйте за все, що він робить правильно, приголубити і похваліть.

Не можна махати рукою на дитину, якщо вона пару разів відмовився вибачитися або подякувати. Все приходить з роками, і, можливо, коли хлопчик (дівчинка) виросте, згадає мамину казку і сам захоче стати уважним і ввічливим. Давайте зробимо наших дітей ввічливими — все в наших руках!

roditeli.ua