Україна відкриває «історичний фронт». Історичні факти проти російської пропаганди у новому інтернет-проекті «ЛІКБЕЗ»

Історична тема є провідною в інформаційній війні, яку веде Росія проти України, - вважають науковці. Про те, як боротись із антиукраїнською пропагандою, та яким чином Україна може зайняти  гідні позиції на “історичному фронті” обговорили під час круглого столу “Історія на фронті інформаційної війни»” 8 вересня.

Окрім військової агресії, щодо України триває розгорнута інформаційна війна. В епіцентрі інформаційних атак російських пропагандистів опинилося зокрема українське минуле, - вважають історики.

Тому вони заснували проект «ЛІКБЕЗ. Історичний фронт» - сайт, де зібраний перелік міфів, стереотипів та спотворень, на яких ґрунтується російська історична антиукраїнська пропаганда: щодо території країни, Новоросії, «бандерівців» і «колабораціоністів». Як розповів автор та координатор проекту «ЛІКБЕЗ. Історичний фронт» Кирило Галушко, відповіді на кожен міф підготовлені провідними фахівцями істориками з наукових та освітніх установ Києва та інших міст України. На даний час спростовано майже сотню міфів російської пропаганди.

Кирило Галушко також зазначив, що метою інформаційної війни є не лише перекрутити і спотворити факти поточних політичних подій та того, що відбувається в Україні сьогодні, але й підірвати історичні засади української ідентичності. “Україна подається російською пропагандистською машиною як штучний витвір, історична випадковість, країна і держава, яка ніколи не існувала до 1991 р. і яка ніколи не доводила свою життєспроможність, - розповів історик. - Через таку подачу проводиться думка про неминучість розпаду України або її зникнення з політичної карти, приреченість будь-яких спроб оперти сучасний патріотизм на історичне підґрунтя традицій, досвіду і здобутків українців протягом попередніх століть”.

Він навів ряд міфів, які поширює російська пропаганда. Наприклад, легенда про випадковість сучасних територіальних меж України, які є “лише подарунками Леніна, Сталіна і Хрущова”, а половина України є не Україною, а «Новоросією». Натомість, пояснив Галушко, Росія ігнорує міжнародно-правові засади новітньої державності України (від 1917 р.), які оперті на принцип національного самовизначення, що стосується всіх етнічних земель.

Директор Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимир В’ятрович вважає, що Україна не може протиставити потужній пропагандистській машині Росії нічого, крім правди. “Правда завжди складніша, ніж спрощені для масового споживання міфи. Крім того, її ще треба вміти донести до суспільства. Ми розуміємо, що виключно зусиль Українського інституту національної пам’яті в цьому напрямку буде недостатньо. Тому свою роль бачимо в першу чергу у співпраці та підтримці громадських ініціатив”.

В’ятрович зауважив, що держава має обов’язок створити можливості для поширення знань: відкрити архіви, показати події у музеях, віддавати шану полеглим воякам, репресованим чи убитим громадянам, написати шкільний підручник з історії, який власне і має скерувати зацікавлених громадян до подальшого пошуку.

Захід організований ІАЦ РНБО України та Українським інститутом національної пам’яті.