.jpeg)
За результатами національного конкурсу творів епістолярного жанру, організованого Укрпоштою на підтримку 43-ої ініціативи Всесвітнього поштового союзу, найкращі листи про роль музики в житті людини написала молодь в Києві, Запорізькій та Житомирській областях України.
Молодіжний конкурс «Напиши листа і розкажи, як музика впливає на життя людини» тривав в Укрпошті з 1 жовтня 2013 року по 15 квітня 2014 року та проводився в декілька етапів: регіональний (на рівні дирекцій Укрпошти) та фінальний. Найкращі роботи з регіональних дирекцій Укрпошти були надіслані до головного поштового офісу в Києві, де і визначилася трійка лідерів.
За результатами голосування компетентного журі третє конкурсне місце було присуджено мешканці смт. Новогуйвинське Житомирської області – Тарасюк Дар’ї.
Друге місце у творчих змаганнях серед молоді чесно виборов Кідалов Роман-Доменік з м. Мелітополь Запорізької області. Свій твір про музику юнак оригінально вибудував у формі музичних нот.
Найкраще ж розповіла про вплив музики на життя людини Івасюк Наталія з м. Києва. Її лист-розповідь про музику своїй подрузі з актуальними вкрапленнями подій сьогодення не зміг залишити байдужим журі. Їй і було присуджено перше місце.
Робота переможниці буде відправлена на адресу Міжнародного бюро Всесвітнього поштового союзу для участі в заключному етапі міжнародного конкурсу в Берні (Швейцарія).
«Укрпошта завжди з великим задоволенням підтримує різноманітні ініціативи Всесвітнього поштового союзу, – відзначає в.о. генерального директора Укрпошти Михайло Паньків. – Участь у цьому конкурсі є важливою та цікавою для нас. Для молодого покоління ніколи не буває зайвим потренуватись у розвитку навичок влучно та правильно висловлювати свої думки на папері. Сподіваємось, що міжнародне журі по достоїнству оцінить роботу нашої талановитої українки».
Нагадаємо, у 2012 році робота Альони Кучанської з Одещини посіла ІІI місце у заключному етапі конкурсу в Швейцарії. Її роботі «Напиши листа спортсмену або спортивному діячеві, яким ти захоплюєшся, і розкажи йому (їй), що для тебе означають Олімпійські ігри» вдалося вибороти бронзовий приз серед 192 країн-членів Всесвітнього поштового союзу. Це ще раз доводить талановитість наших дітей, що визнається не тільки в Україні, а й на міжнародній арені.
С. Великий Рожен
Косівський р-н
Івано-Франківська обл.
85252
Україна
Доброго здоров’я, Христинко!
Пройшло чимало часу, відколи ми бачилися. Літо, Карпати… Я розповідала про захоплення музикою, ти читала свої вірші.
Хочу продовжити нашу розмову про те, як музика впливає на життя людини. Ти знаєш, що моє особисте життя тісно пов’язане з музикою. У моєї музики два крила – скрипка і пісня. Не уявляю життя без скрипки, шкільного камерного оркестру, як і без етнічного ансамблю «Діти коляди». Восени сталася ще одна важлива подія. Я грала головну роль у дитячому мюзиклі «Game X… або подорож у музичному просторі». Ставили його на сцені Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва. Тому до моїх захоплень додався музичний театр. Чим я буду займатися у майбутньому не знаю, але впевнена – моє життя буде пов’язане з музикою.
Тому для мене, як і для багатьох інших людей, музика є справою життя.
Недавно я з батьками ходила на ювілейний концерт Тараса Петриненка. Мені подобається творчість цього українського Майстра пісні, але не можу сказати, що була в захоплені від пропозиції піти на його концерт. От якби це були «Океан Ельзи», «System of a down» чи «Ramshtain»… Ти мене розумієш! Але з поваги до мами, Петриненко її улюблений пісняр ще зі студентських років, не могла відмовитися. І не шкодую. Це було неповторно! Багато пісень, написаних ще задовго до мого народження, актуальні і сьогодні. Дивовижна Петриненкова музика западає глибоко в серце. Інколи не могла стримати сліз. Як багато хто в залі. Я й досі під враженням від того чудового вечора.
Музика має дивовижний вплив на життя людини.
Нас музика супроводжує з народження. Найперше, що згадую в житті – мамині колискові. Потім українські пісні. Мама мені співала завжди. Мабуть, тому, як кажуть батьки, я спершу почала співати, а потім говорити. Українська сімейна культура тісно пов’язана з піснею. Все життя українця супроводжує пісня. Суджу по своїй сім’ї. Ми з мамою співаємо по неділях, коли ліпимо вареники; співаємо як готуємо Святвечірній стіл і Різдвяні страви; колядуємо всією сім’єю на Різдво, щедруємо на Новий рік, Святого Василія, Водохреща; співаємо на свята і коли до нас приходять гості; співаємо до хрипоти, коли їдемо в машині у відпустку… Врешті, ти й сама це прекрасно знаєш, бо живеш у краю, де минувшина, зі своїми пісенними традиціями, і сучасність переплелися.
Музику ми слухаємо щодня. Ти, мабуть, і сама їздиш у громадському транспорті чи ходиш вулицями міста, де вчишся, у навушниках. Я навіть уроки не можу вчити, коли під боком не грає драйвова музика «Green day» чи «Linkіng Park».
Таку важливу подію як весілля теж неможливо уявити без музики. Не має значення це вальс Мендельсона, чи народні пісні.
Та в останню дорогу нас проводжають із музикою. Або з протяжними народними голосіннями, що є напівпіснями, напівплачем.
Музика є постійним супутником людини. Вона має магічний вплив на життя українця.
Пригадуєш, я розповідала, як у Страсну П’ятницю, напередодні Великодня, скорбну Хресну Дорогу в нашій церкві Святого Василія доповнювала гра дівчат скрипалів із Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені М. Лисенка. Вони, межи розповідями священика про страждання і муки Ісуса Христа дорогою на Голгофу і на хресті, грали твори Баха, Вівальді, Гендля, Бетховена. Це допомогло багатьом прихожанам храму, перш за все дітям, глибше зрозуміти трагізм і велич того, що відбулося понад дві тисячі років тому.
Природно, що церковний хор у православних християн, велична музика в католицьких костелах допомагає людям піднятися над буденністю.
Музика часто ставала і стає посередником у розмові людини з Богом, допомагає знайти дорогу до храму тим, хто заблудився.
Події останніх місяців у нашій країні нікого не залишили байдужим. Знаю, ти теж слідкуєш за подіями у столиці. Людям було б важче вистояти, якби зі сцени не звучала музика. Вона піднімала настрій, надавала снаги, вселяла віру в перемогу…
Дітей не пускають на Майдан, тим більше на вулицю Грушевського. Але ти мене знаєш. Замість хору в музичній школі чкурнула з другом у заборонену зону. Ми зуміли пробратися на Європейську площу з боку Володимирської гірки. Вечоріло. Не хвилюйся, там ніхто не стріляв, було чергове перемир’я. Побачене мене вразило. Це тобі не Інтернет! Люди в касках, масках, мішки і раптом… музика! Крізь дим і заграви вогнищ, на чорно-оранжевому тлі над барикадами виднівся силует музиканта. Звучала мелодія «Пісня про рушник» Платона Майбороди. Не заклик до бою, не козацький марш, а лірична, зворушлива пісня. Здавалося, все навколо завмерло: земля, небо, Маріїнський парк, стадіон, пам’ятник Чорноволу… Українці по обидва боки барикад слухали свою улюблену, культову музику. Молодий хлопець у касці, з обвітреним на морозі обличчям, грав на кларнеті. Було так дивно бачити, як він задерев’янілими від холоду пальцями перебирає кнопки. Позад нього барикади, розібрана бруківка, тліючі шини, буферна зона, за якою його однолітки, у формі внутрішніх військ закрилися щитами… А він грає «Яворину», «Два кольори», «Пісню про Київ»…
Це було так зворушливо, що я заплакала.
Музика невіддільна від життя людини. Власне, життя – це і є музика.
З найкращими побажаннями
Наталія Івасюк
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
