• Экономика и Бизнес
• Политика
• Общество
• Культура и Наука
• Происшествия
• Интервью
• Другое мнение
• Справка
• Фотогалереи
• Выставки и семинары
• Украина в войне / Ukraine at War

Лесь Танюк - народный депутат, член фаркции «Наша Украина», заслуженный деятель искусств Украины.

Он-лайн конференция окончена. Благодарим всех за участие.

имя:

вопрос:

email:

код:

Михайло Зелинський 19:10

Ваше ставлення до такого ганебного явища як "Региональный язык" і чому відповідальні за це чиновники нічого не роблять для усунення цього явища. Мова нації це і є одна із складових культури.

ответ:

Проблеми регіональний мов - це видумана проблема, що виникає перед виборами. Якщо якась партія хоче мати успіх в російської меншини, то вона починає доводити, що цю меншину починають затискати. Це неправда. На одну українську книжку ще три тому було 52 російськомовних. Сьогодні - до 30. Зараз ми не маємо зовсім українського кінематографа. Фактично 80% населення позбавлені можливості сприймати фільми українською, передусім мова йде про американські бойовики, які чомусь посилено перекладаються російською.  Ми маємо до 70% російськомовного телебачення і радіо. Чим далі від виборів, тим ця проблема затихає.

В принципі в європейському мисленні немає поняття регіональних мов. Мовна Хартія захищає мови, які вимирають. Ми цю Хартію підписали і дотримуємось. Але ми не можемо захищати, наприклад, китайську мову в Україні на тій тільки підставі, що китайців у нашій країні мешкає 100 тисяч. Ми не забуваємо, що за китайцями ще 1,5 млрд. мовного контингенту в світі. Так само і з російською мовою. За нею великий материк російської культури і трансляція цієї культури на Україну. Тому справедливіше говорити про утиски української мови.

 

---

Марина 11:02

Почему в наших школах представление об Украине у детей и украинской культуре у детей сводится в основном к вышиванкам и вареникам? как это можно исправить?

ответ:

У Остапа Вишні в 30-х роках була театральна пародія на «Запорожця за Дунаєм». Там українські актори-емігранти їздять по світу, грають цю оперу. Вони грають її в Марокко, куди приїжджають керівники всіх держав: Пілсудський, Пуанкаре, Папа Пій. Приїжджає й посол російського царя Морозов, актори вишиковуються в ряд і віддають йому честь. Він їх питає: «Как дела братцы-запорожцы?» «Все хорошо, играем «Запорожца за Дунаєм». «Сколько лет играете?» «Триста лет играем, ваше височество». «Молодцы, на таком уровне и оставайтесь». Образ українця, а швидше хохла з варениками, сметаною і Вєркою Сердючкою спеціально поширюються деякими колами для того, щоб створити образ туземця, якому можна навісити брязкальця чужої культури і потім примусити його купувати дешеві товари з панського столу, те, що вже не проходить ні в Москві, ні в Петербурзі. Мені скаржилися мої друзі з Москви, чому Україна приймає у себе будь-яку естрадну «шушеру» або дуже поганої якості драматичні спектаклі. В Москві це не проходить, тому халтурники роблять «чос» по Україні. Це теж логіка туземного виховання. Я переконаний, що дітей треба виховувати на високій українській культурі, на Лесі Українці і Василеві Стусові, на Лесю Курбасу і Миколі Кулішу, які сьогодні відомі усьому світові та перекладаються на десятки мов. Але це потребує самоповаги і нелакейського уявлення про самого себе.

Як це виправити? Не купувати дешевий товар, не піддаватися халтурі, заперечувати те, що ми називаємо «крихтами з панського столу». Очевидно, для цього потрібна і реформа нашої освіти, і ставлення до культури не тільки як до розваги, а й як до виховання самоповаги.

 

 

---

Valentina 12:50

Подавляющее большинство украинских культурных традиций связано с культурой народной, то есть крестьянской, а как быть с культурой аристократической?

ответ:

Я думаю, що це не так. Просто українська аристократична культура завжди була розстріляна. А так звану «народну», згнітивши серце, дозволяли. Тобто дозволяли українцям бути орнаментальною, декоративною нацією. Я б не назвав би чисто народною культурою аристократичні твори князя Михайла Старицького, останнього з Рюриковичів. Я не назвав би народною творчість Лисенка, якого дуже високо цінив Чайковський і в якому вже є новий модернізм. В українській культурі сьогодні є в музиці Сільвестров і Губа, Леонід Грабовський і Леся Дичко, яких грають найкращі оркестри Європи й Америки. Ми можемо пишатись цілою когортою нових художників модерного сенсу - від Івана Марчука до Опанаса Заливахи. Ми можемо говорити про досягнення геніального театру Леся Курбаса, якого більше знають і шанують в Парижі, Мюнхені, Торонто, Москві й Петербурзі, ніж у себе на Батьківщині, де в Києві навіть немає вулиці його імені.

До речі, 24 лютого в Оперному театрі в Києві буде великий вечір, присвячений 120-річчю Леся Курбаса. В останніх двох числах «Дзеркала тижня» можна прочитати прекрасну статтю директора Центру Леся Курбаса академіка Неллі Корнієнко про Курбаса і модерну європейську культуру. На мою думку, європеїзм української культури - одне з її розгалужень: читаймо Івана Франка, читаймо нових дослідників літератури, починаючи від Івана Дзюби та Івана Світличного. В Україні надзвичайно гарно стоїть справа з перекладами світової літератури, коли нашим письменникам забороняли їхні твори, вони йшли в переклад. Нагадаю про унікальний переклад «Фауста» Гете, «Дон Кіхота» Сервантеса і «Декамерона» Бокачо, виконані Миколою Лукашем, який знав 26 мов. Нагадаю про Григорія Кочура, Ірину Стешенко, - до речі, останню українську княгиню, якій колись Драч подарував збірку своїх перших віршів з написом: «Княгині від смерда». Зараз відбуваються процеси відродження української аристократичної культури, зокрема і матеріальної. Те, що є в наших музеях, може дати фору Луврові: але виставляється з цього лише 20%. Тому процес інтеграції України в Європу почнеться, на мою думку, не з економіки, а з культури, з духовності.

Ще штрих. В Рахові в центрі Карпат стоїть стела відкрита 1887 року, в рік народження Леся Курбаса. На цій стелі написано, що тут способом перетину меридіанів і паралелей географічне товариство «Франца Йосифа» визначило: тут центр Європи. Це не жарт - Україна не входить в Європу, вона є в ній, в самому центрі.

---

василь 12:54

коли культуру в Україні почнуть фінансувати не за залишковим принципом? В якій мірі розвиток культури залежить від рівня фінансування?

ответ:

Сьогодні культура фактично одержує гроші тільки на зарплатню працівникам культури. Проекти, вистави, унікальні задуми, новітні фільми, практично не бюджутуються державою. Це нагадує ситуацію - якби працівникам заводу Антонова сказали: «Ми вас дуже любимо, ми будемо платити вам зарплату, а щодо ваших літаків, то ви вже думайте самі, як з цим бути». На жаль, культура не стала домінантою сьогоднішньої політики, хоч ми це і заклали в новій Концепції культури, схваленій три роки тому Верховною Радою.

Але Верховна Рада сама порушує свої закони. В 1992 році, прийнявши закон про культуру, вона прийняла і Постанову про відрахування на культуру 8% національного прибутку. Наступного ж року в законі про бюджет забула про ці відсотки. Фактично сьогодні на культуру ми маємо 3 копійки з гривні - це майже стільки, скільки з карбованця йшло на культуру в радянські часи за Брежнєва. Комітет з питань культури двічі домагався збільшення бюджету на культуру. Але цього дуже мало, тому що всі 5 парламентів, в яких я працюю, вважають культуру лише чимось на зразок розваги. Її інтелектуальний, духовний, стратегічний сенс недооцінений. І не дивно. З 450 народних депутатів минулого скликання за моїми підрахунками, лише 11 ходили в театр. Це значить, двічі на рік відвідували театр. При цьому казино, естраду й ресторанні вистави відвідували 368 депутатів, більш ніж третина з них просто люди малописьменні. Половина депутатів не назвуть і трьох письменників, яких вони знають, а з художниками ще гірше.

В першому парламенті України було 48 членів творчих спілок. І це мабуть був найкращий парламент, найрезультативніший. В другому парламенті було вже - 24, в третьому – 16, в четвертому - 6. Це не може не насторожити. Люди культури перестають мати своє представництво і в уряді, і в парламенті. Звідси причина такого фінансування.

 

 

---

Іван 12:55

Як Ви думаєте, чи можна назвати українців культурними людьми? себе особисто Ви вважаєте людиною культури чи політики?

ответ:

Питання на засипку, як кажуть. Звичайно, українців треба і можна назвати культурними людьми, якщо говорити про всю націю. Українці в сенсі культури нічим не відрізняються від поляків, росіян, євреїв, французів - тобто було б несправедливо виймати їх з ареалу культури. Інша річ, що довгі роки колоніального існування виробили особливий тип малороса, хохла, якому «какось то по-руському льокше». Тип тьоті Моті з п’єси Куліша «Мина Мазало», яка вважає, що «гораздо приятнее быть изнасилованной, чем украинизированной», - дуже сучасний тип. Я думаю, українська культура існує на глибині - в тих селах, де шанують Бога і школу, де поважають родину, в тих родинах, де є інтерес до свого власного минулого. Але, звичайно, виробився і тип позакультурного, позанаціонального, позаморального псевдоукраїнця, якому все байдуже, крім грошей і комфорту. І цей нахабний українець нічим не відрізняється від такого ж нахабного й позаморального поляка, єврея чи вірменина. Позакультурне явище не має нації.

Стосовно себе, то я, звичайно, належу до єдиної партії - Партії Культури. Я служив культурі і як режисер, і як письменник, і як перекладач Шекспіра і Брехта, і як організатор театральної справи, і як глава меморіалу імені Василя Стуса, що займається реабілітацією репресованих, в тому числі й діячів культури. В такому плані я працюю і в Верховній Раді - як людина культури. Треба зрозуміти, що політика без культури - мертва. Політик без культури - бігун на стометрівку. Істинний політик - це людина тривалого марафону і цей марафон мусить бути перш за все на дорозі культури.

 

---

Оля 12:57

На Ваш погляд, наскільки довготривалим може бути об’єднання «Нашої України» та БЮТ? Особисто Ви як ставитесь до Юлії Тимошенко і чи вважаєте Ви її надійним та передбачуваним партнером?

ответ:

Це об’єднання триватиме настільки довго, наскільки для обох сторін буде єдиний ворог. Поки що цим єдиним ворогом - я підкреслюю, не опонентом, а саме ворогом є «януковщина», яка залежить від Януковича настільки ж, наскільки погода залежить від метеорологів. Або порядок зірок на небі від астрономів. Юлія Тимошенко активний політик і я б хотів вірити, що вона надалі не плутатиме стратегії з тактикою. Думаю, це було великим проколом БЮТу - підтримати закон про Кабмін, руйнівний для України. Якщо такого роду вчинки одного з партнерів повторюватимуться, якісних змін не буде, станеться заміна однієї олігархії іншою. Ми «Народний Рух України» тому й починаємо зміцнювати контакти і координацію з БЮТом, щоб вплинути передусім на моральний чинник політики. Повторюю, компроміси тактики можливі, компроміси стратегії - смертельні. «Наша Україна» так само припустилася цілої низки компромісів стратегії, і це стало підставою для БЮТ вести себе аналогічно. «Дурные примеры заразительны», але розумний вчиться і на чужих помилках.

---

Юрий 12:58

Чи цікавить політиків українське кіно?

ответ:

Цікавить. Деякі політики уже пробували купити кіностудію і перетворити її як не на бардак, то принаймні на житловий центр для свого бізнесу. Але якщо без жартів, є ціла низка політиків, починаючи від Кириленка, що багато зробив для кіно, яких турбує проблема знищення українського кіно.

Сьогодні кіностудія Довженка на межі знищення - якісь олігархи відсудили в неї 14 млн. гривень і фактично ведуть справу до її закриття. Не краща ситуація з Одеською студією. Продали Ялтинську, тобто майдан українського кіно меншає як «шагренєва шкіра», і звичайно тому дехто намагається перенести економічну проблему кіно в політичну - проблему мови в кіно (української чи російської), в проблему поширення впливів дистриб`ютерів (українських чи російських).

Велике коло українських політиків не мало б нічого проти, щоб зробити українське кіно прокатною площадкою для закордонного «мила» та бойовиків. Тому наші режисери, наші актори, наші оператори щороку чують тільки обіцянки про виділення коштів для кінематографії. В минулому році виділили 50 млн. грн., але жодна гривня не дійшла за адресою, гроші повернулися в бюджет. Сьогодні Кабмін навіть не виконує Постанови Верховної Ради, якою зобов’язаний був створити Департамент кіно - він не дає для Департаменту зарплати. Гальмуються й цього року виділення 50 млн. грн. для кіно - ситуація може повторитися, ці гроші знову фіктивно будуть виділені в грудні для того, щоб їх забрали знову в бюджет. Ми напередодні великої системної кризи кіно, і тут треба робити рішучі кроки.

 

---

Елена 12:59

Может быть, "окультуривание" страны надо начать с парламента, ведь поведение депутатов, которые считаются элитой общества и образцом для подражания, далеко не всегда можно охарактеризовать как культурное?

ответ:

Свята правда. Хоч ви мабуть маєте на увазі тільки один аспект - їхні бійки біля трибуни. Трибунні баталії бувають і в Японії, де навіть дехто робить собі харакірі, ми бачили це і в Італії, і навіть у стриманій Німеччині. Для мене проблема багато страшніша. Коли охоронець Ахметова - Сергій Кий, боксер першого розряду, б’є в живіт старшого за нього вдвічі Леся Танюка, то проблема не в них двох, а в тому, що охоронець ніколи не читав, не знав, не бачив ні театральних вистав, ні книжок, не чув музики і т.д. Проблема саме в тому, що культурний рівень цих депутатів не потребує духовного начала. По суті, до влади прийшли люди, які при слові «культура» хапаються за револьвер, як колись це робив Геринг. Слова «культура», «освіта», «мораль», «духовність» в парламенті - парії, вони дратують, вони не усолоджують слуху, як слова «прибуток», «маржа», «процент», «отбить бабки». Вони сприймають культуру виключно як мастильний матеріал для того, щоб їхня фінансова, економічна машина крутилась. В такому сенсі такі депутати зрештою кують гвіздки для власного розп’яття. Через рік-другий їх уже ніхто не згадає, вони розчиняться в безвісті як порох і, дай Боже, щоб на їх місце не прийшли такі ж. Це депутати від натовпу, від юрби, яка любить, щоб її дурили красивими словами і жестами. Юрбою і натовпом можна збудувати Україну, але жити в ній буде не можна. І тоді всі наші запитання про аристократичну культуру, про духовність, про кіно виглядатимуть гарною казкою з минулих часів.

---

Юля 13:00

Слово "украинская культура" вызывает у многих сомнение и вопросы "а что под этим понимать?". поэтому вопрос: так есть ли она у нас или мы просто плохо о ней осведомлены (в институте плохо учились :)) )?

ответ:

Швидше друге. Хоч це і не ваша вина, а ваша біда. Вся штука в тому, що українська культура була пригноблена і поставлена в розряд провінційних, і тому багатьох її явищ ми не знаємо. В такому сенсі російська культура, звичайно, мала більші права і можливості для популяризації. Але сьогодні очевидно, що Лесь Курбас був режисером цікавішим за Мейєрхольда, і ми його тільки зараз відкриваємо. Такого драматурга як Микола Куліш Росія не знала. З її «Любов’ю Яровою» (п’єсою про жінку, яка поміняла чоловіка на партквиток) та «Бронепоїздом 14-69». У нас таких «бронепоїздів» майже не було, за виключенням Корнійчука, якого радянська влада насаджувала нам як цариця Катерина картоплю.

Я хотів би, щоб ми вивчали цілком інший пласт культури. Порівняймо з Індією. Рабіндранат Тагор вчився в Англії в Ітоні, - в самому серці колоніалізму. А повернувшись до Індії, став її національним героєм і дав дуже високий пласт культури, заслуживши і Нобелівську премію. Так само і наші письменники вчились у кращих письменників Росії - у Достоєвського, Пушкіна, Тургенєва, - але ставали Миколою Хвильовим, який дав гасло «Геть від Москви - рівняйсь на психологічну Європу», Миколою Зеровим, який відновив неокласицизм, Валерієм Шевчуком, який дав кращі зразки нового українського бароко. Ми просто не знаємо цієї ще закритої культури. Все попереду.

 

---

Віка 13:00

як Ви ставитесь до того, що Вашого однопартійця Тарасюка позбавили посади міністра? Огризко є гідним кандидатом на цю посаду? ваша точка зору з цього приводу.

ответ:

Це великий удар для України. І якщо він призведе до зміни політичного курсу, то це буде і удар в спину Європі. Наскільки я знаю, певні сили в Росії уже й Огризка почали подавати як небажаного імперії. Це дикий варіант, коли одна держава диктує іншій не тільки міжнародний політикум, а й кадрові речі. Але я сподіваюсь на здоровий глузд Президента і тих депутатів, які не хочуть заслужити назвиська «політичних клоунів», що підстрибують на арені, під хльосткіт батога.

Мене насторожив факт, що Мороз відклав проблему затвердження Огризка фактично на 2 тижні. Якщо це вияв лакейського «чого зволите?», тоді Олександр Олександрович Мороз теж чинить як бігун на коротку дистанцію. Саме йому цього було б не слід робити. А Огризко є гідний кандидат на цю складну посаду. У нього є досвід і в нього є характер. Наскільки я розумію, для нашого північного сусіда, у нього є один недолік: він не навчився прогинатись.

 

---

Геннадий 13:05

Украинские киноплощадки активно используют российские режиссеры, из-за относительно низких цен. Почему, в таком случае, не появляются новые отечественные фильмы?

ответ:

Ви самі відповіли. Тому що їхні конкуренти російські режисери і російські продюсери в цьому не зацікавлені і фактично їх душать. Продюсери впливають на проросійське лобі в парламенті - і це лобі через уряд заморожує гроші на фільми Юрія Іллєнка, Володимира Савельєва, Віктора Греся, Бориса Савченка, Романа Балаяна і молодих наших нових режисерів. Йде боротьба за захоплення ринку, і це боротьба жорстока. Вихід із ситуації - ставлення самого глядача. Глядач сам мусить зробити свій вибір - бути йому пішаком в цій грі чи взяти на себе роль ферзя.

---

Наталия 13:06

Не кажется ли вам, что украинская диаспора, которая утверждает, что сберегла украинские традиции, на самом деле имеет исключительно шароварские традиции?
и еще : Хоть кто-то из них вернулся целенаправленно на Украину, чтобы развивать ее культуру, за которую они так радеют? Легко кричать об этом из-за границы...

ответ:

Не здається. Звичайно, велика частина членів діаспори залишили Україну ще в 20-30-х роках, і їм ностальгійно ввижається Україна в солом’яних хатках і дядьки в брилях та  вишиванках. Але я був в Америці й Канаді, там виросло покоління прекрасних художників цілком модерного сенсу. Там був геніальний Архипенко, якого аж ніяк не назвеш народним скульптором, там був поет Євген Маланюк, який може сміло суперничати з Бажаном і Тичиною. Сьогоднішній член Римського клубу Богдан Гаврилишин, радник Президента України відомий на весь світ фінансист та економіст Нобелівського рівня. Тому не слід недооцінювати еміграцію. Раджу вам прочитати поезії Нью-йоркської групи - Богдан Рубчак, Патріція Килина, Віра Вовк, Бойчук - це високий клас. Вірляна Ткач, режисер театру «Ля Мамма» ставить у всьому світі прекрасні вистави, далекі від «шароварщини». Колись і я поставив виставу у Гарварді в українській літній школі - повірте, це були проби, які мало мають спільного з «шароварщиною».

---

Виктор 13:51

Столичные власти отдали под застройку уникальные земельные участки в центре Киева. Каково отношение к этому Вашего комитета?

ответ:

Негативне. Особливо в тому сенсі, що по-перше, руйнується старий Київ. По-друге, планується витіснення з центру Києва всього пов’язаного з культурою - загрожують Театральному інститутові, майстерням художників, кільком київським театрам і навіть нововідбудованому Державному центрові театрального мистецтва імені Леся Курбаса. В такому сенсі йдеться не просто про земельні наділи, а про варварську зміну обличчя Києва. Наскільки я знаю, зазіхали навіть на музей імені Шевченка. Комітет переконаний, що цим спробам треба дати по руках. Київ мусить бути однією з культурних столиць Європи і малоосвічена олігархічна братія, а швидше «братки», не мають на Київ права.

---

Ираклий 14:09

Леоніде Степановичу, вже багато років ви входите до складу Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовностi, що особисто Вам вдалося зробити за цей час для української культури?

ответ:

Це важко пояснити. За мій час керівництва Комітетом зроблено сотні й тисячі справ і сьогодні перелік зробленого зберігається в 624 переплетених томах, які налічують по 1000-1500 сторінок кожен том. Мова йде про підтримку творчих спілок, наших колективів, національних і академічних, порятунку музеїв, бібліотек. Можна говорити про успіхи Комітету у вирішенні проблем книговидавництва. Нагадаю, що Комітет стояв біля прийняття тризуба, національного гімну, національного прапора. Ми підтримали десятки унікальних для України видань, починаючи від словників і закінчуючи збірками наймолодших авторів. Мабуть, треба було б зустрітися ще раз, бо це великий об’єм роботи, щоб висловити його однією фразою.

---

Акакий 14:26

На ваш взгляд, введение обязательного дубляжа фильмов на украинский язык, не поспособствует ли развитию рынка пиратской DVD- и видео-продукции?

ответ:

«Волков бояться - в лес не ходить». Чому, якщо фільми дублюються тільки російською мовою, то це виключає піратство? Чому проблема української мови в кіно - це є якась особлива проблема? Для мене це таке ж органічне питання, як умиватися водою чи дихати повітрям. Це все одно якби ви спитали: «А если вы будете умываться теплой водой, то не возникнет ли из-за этого пиратство?» Якщо не перетворювати мовну проблему в політику і заробіток, нічого цього не буде. А якщо перетворювати, то це збільшить роботу для прокуратури. Ми вже і так багато зробили для унормування піратського відео- і відеопродукції. Підемо далі.

---

САМОЕ ЧИТАЕМОЕ