Від конфлікту до культури: Олег Горецький про те, що British Airways і Unite залишили після себе

Коли у 2011 році British Airways і Unite нарешті підписали угоду, що завершила майже дворічне протистояння, в пресі це подали як «кінець кризи». Але Олег Горецький — медіатор, доцент і кандидат юридичних наук — вважає, що найважливіше в цій справі відбулося не в момент підписання, а в тому, що залишилося після нього.

Угода між BA і Unite не була блискучою перемогою жодної зі сторін. British Airways отримала визнання структурних змін у роботі кабінного екіпажу — але заплатила за це відновленням пільг і підвищенням зарплат до 4% у першому році і 3,5% у другому. Unite захистила своїх членів і відновила їхній статус — але погодилася на умови праці, проти яких воювала два роки. Дункан Голлі — сам один із тих, кого звільнили під час страйків, — на профспілкових зборах сказав, що компанія зробила «сміливі кроки», і профспілка повинна відповісти тим самим. Це, мабуть, найточніший опис того, чим є справжня угода: не тріумф одного над іншим, а взаємна сміливість.

Але важливішим за зміст угоди є те, що відбулося з відносинами між сторонами. British Airways і Unite не розійшлися після підписання, щоб більше ніколи не бачитися. Вони залишилися у відносинах роботодавця і профспілки — і будуть у них ще довго. Угода, якої вдалося досягти через медіацію, зберегла цю можливість продовжувати відносини. Судове рішення — навіть найсправедливіше — цього не гарантує. Саме в цьому, каже Горецький, полягає найглибша різниця між медіаційним і судовим вирішенням конфліктів у трудовій сфері: суд вирішує конкретний спір, медіація вирішує спір і зберігає відносини.

Горецький також звертає увагу на те, що сталося після угоди на рівні культури трудових відносин у British Airways. Компанія зобов'язалася будувати нові механізми внутрішнього діалогу з профспілкою. Unite взяла на себе зобов'язання не вдаватися до подібних конфліктів у майбутньому. Обидва зобов'язання є розмитими і важко піддаються юридичному виконанню — але вони відображають щось важливіше, ніж юридичні норми: зміну ставлення до того, як повинні будуватися відносини. Це і є те, що Горецький називає «культурою медіації».

Для України, де трудове законодавство залишається недосконалим, а культура переговорів між роботодавцями і профспілками — слабко розвиненою, впровадження ефективної інституції на зразок ACAS і розбудова саме такої культури є системною необхідністю, а не розкішшю. Особливо актуальним це є в контексті повоєнного відновлення, коли масштабна реструктуризація економіки неминуче загострить протиріччя між роботодавцями, які потребують гнучкості, і працівниками, які потребують захисту.

Повний аналіз кейсу British Airways і Unite, включаючи конкретні уроки для України та рекомендації щодо розбудови медіаційних інституцій, — у статті Горецького на Феміда.ua. А для тих, хто хоче стати частиною цієї культурної зміни — як медіатор, чи то як HR-спеціаліст, чи то як керівник — книга «Медіація: Український досвід і європейський вибір» є найкращою відправною точкою. Придбати книгу або електронне видання.