Дітмар Штюдеманн: Україні треба дати другий шанс

Учора до Києва прибув міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр. Це не єдиний німецький політик, який перебуває в Україні в передвиборний час. Такий політичний "десант" - і цього не заперечують офіційні німецькі джерела - пов'язаний насамперед із інтересом до парламентських виборів у Україні.

Недавно один західний дипломат переповів випадок із своєї роботи в Києві. До нього звернувся іноземний журналіст, який попросив роз'яснити, що відбувається в Україні напередодні виборів. "Я не зміг нічим допомогти. Оскільки досить важко зрозуміти передвиборні процеси навіть тим, хто за ними спостерігає, працюючи в Києві.

А що говорити про тих, хто перебуває за кордоном", - розповів у конфіденційній бесіді представник посольства, яке представляє інтереси однієї з країн Євросоюзу. Із цих слів стають зрозумілими і цілі, які переслідують іноземні політики, відвідуючи Київ останнім часом. Із одного боку, це вияв підтримки України на шляху перетворень.

А з іншого - своєрідний "зондаж" ситуації на місці, під час зустрічей із безпосередніми гравцями внутрішньополітичних процесів. Які очікування пов'язує Німеччина з виборами в Україні? Які застереження висловлює у зв'язку з післявиборним періодом? Як слід вибудовувати відносини з Росією? Про це в інтерв'ю з Надзвичайним і Повноважним Послом ФРН у Києві Дітмаром Штюдеманном.

- Останнім часом Київ відвідало чимало німецьких політиків. У значній мірі ці візити свідчать про інтерес Берліна до парламентських виборів. Які очікування німці покладають на них?

- Така інтенсивна дипломатія візитів носить принциповий характер. Вона свідчить про дуже велику зацікавленість Німеччини до України. Минув рік після помаранчевої революції. І звичайно ж наші політики хочуть, так би мовити, "помацати" пульс, хочуть скласти враження про те, які ще мають відбутися зміни, скільки часу потрібно для того, аби вони сталися.

Не останнє значення в цьому інтересі займають парламентські вибори і очікування, пов'язані з ними. Ми бачимо, що Україна вже досягнула відчуття реальності. Ця реальність досить складна. Вона свідчить про те, що для принципових змін потрібен тривалий час і що очікування людей все-таки не здійснилися.

Політична ситуація перед виборами ставить ще дуже багато запитань. Німці, так само як і багато українців, не можуть зорієнтуватися на передвиборному "полі". І міністр закордонних справ Німеччини, і голова комітету в закордонних справах німецького Бундестагу будуть повертатися до Берліна після своїх візитів із враженнями, що Україні треба дати другий шанс, бо держава має для цього потенціал. Цей потенціал якраз покаже після виборів, що ця країна рухатиметься далі, що вона стабільно розвиватиметься. Наші очікування полягають у тому, аби Київ здійснював кроки на цьому напрямку самостійно.

Ми розуміємо, що зараз Україна перебуває в певній перехідній фазі, й бачимо, що деякі очікування перетворилися на розчарування, але наступає етап прийняття політичних рішень, які будуть дуже важливі для майбутнього. Ми хотіли б саме під час цього етапу дати відповідний сигнал, показати, що ми підтримуємо Україну на її шляху, в її курсі на демократію, ринкову економіку і правову державу.

- Чи маєте ви застереження щодо того, як би Україна не мала розвиватися після виборів?

- Треба уникати ситуацій, коли б політичний розвиток зупинився, аби не виник певний вакуум, який буде заповнений неконструктивними силами. Дуже важливо зрозуміти, що минуло не так багато часу з приходу нової політичної сили, народженої помаранчевою революцією, аби їй показувати червону картку. Важливо, аби ті сили, які виступають за реформи, проявили дуже високий ступінь єдності, аби вони спільно виступили за програму, спрямовану на зміни в державі і суспільстві.

Для обох сторін: і для сучасного політичного керівництва, і для сучасної опозиції повинен діяти один принцип - у центрі їхньої ідеології має стояти людина. В усіх демократичних державах влада надається лише на певний час, лише у випадку прозорості їхньої діяльності. В Україні повинна відбуватися боротьба за здійснення волі виборців, а не за здобуття влади.

- Ви сказали, що новій владі зарано показувати червону картку. Чи означає це, що якщо виборці все ж таки висловлять недовіру "помаранчевим" силам, то Німеччина і ЄС у цілому будуть розчаровані вибором українців?

- Ні. Це буде вашим вибором. Ми працюватимемо з урядом, який буде обрано шляхом законних і справедливих виборів. Своїм висловом я хотів лише сказати, що одного року для дій нового політичного керівництва досить мало для виставлення оцінок. Тим паче, що йому дісталася дуже важка спадщина. Цього часу замало. Я би хотів, аби виборець діяв розумно, мудро, з огляду на певний період часу, необхідний для змін.

- В Україні деякі експерти обговорюють створення після виборів "великої коаліції" за німецьким принципом. Які виникають у вас відчуття, коли ви чуєте такі порівняння?

- Поняття "великої коаліції" зараз увійшло в словниковий запас українських політологів. Необхідно, мені здається, зробити досить чітке розрізнення, що мають на увазі українські політики під висловом "велика коаліція" і чим вона є насправді в Німеччині. У нас "велика коаліція" є результатом рішення, прийнятого на виборах. Перш за все, треба сказати, що це наслідок тривалих переговорів і розгляду програм, які спрямовані на вирішення наших проблем.

Ці рішення розроблені нашими двома так званими народними партіями, які відрізняються одна від одної саме підходами у вирішенні різних питань. Наші партії, відрізняючись одна від одної, все-таки намагалися віднайти компроміс саме у спробі поєднати вирішення внутрішніх проблем і зовнішньополітичних цілей. Вони досягнули компромісу, який підтримується виборцями. "Велика коаліція" є винятком, і вона сформована лише вдруге за всю історію Федеративної Республіки Німеччина, починаючи з 1949 року.

Необхідність цієї коаліції полягає у винятковості ситуації, яка все-таки визначається знаходженням рішень для подолання проблем у державі. Якщо ви цей "трафарет" накладете на ситуацію в Україні, то прийдете до висновку, що "велика коаліція" за німецьким принципом тут неможлива. Як показує стан справ, в українських політичних сил досі відсутні переконливі програмні підходи.

На передньому плані перебувають особистості. Тому дуже важко сказати, що у обіцянках цих партій глибоко коріниться воля народу. Якщо таку ситуацію спроектувати на Україну, уявивши можливість спільної діяльності між партіями, які наберуть більшість голосів виборців, то тоді мало б відбуватися все наступним чином: спочатку має статися програмне зближення партій, а вже потім мають прийматися рішення, хто яку посаду одержить. Тому я не вважаю, що це принесе користь, якщо німецькі поняття переносити на українську дійсність.

- Закордонні політики під час своїх візитів найбільше цікавляться, схоже, тим, як та чи інша українська політична сила співпрацюватиме після виборів iз НАТО, ЄС чи Росією. Наскільки, на вашу думку, є передбачуваною після виборів зовнішня політика України?

- Принципово Україна має сама вирішувати, в якому напрямi їй рухатися. Україна знаходиться у взаємопов'язаному світі. Залишатися осторонь у ньому не можна. Україна потребує першокласних, збалансованих і рівноправних відносин як із ЄС, так із сусідніми країнами - а саме, з Росією. Звичайно, треба пам'ятати про трансатлантичні відносини. Але треба відмовитися від такого уявлення, що рішення на користь однієї сторони спрямоване проти іншої. Це не так. Україна хоче й Україні потрібен стабільний розвиток. І це в інтересах як ЄС, так і Росії.

- Усе-таки між Києвом і Москвою помітне значне загострення у відносинах. Які існують можливості для його подолання, для побудови збалансованих відносин?

- Питання балансу виникає знову і знову, тому тут не можна дати пораду на всі випадки відразу. Ми вважаємо в ЄС, що наближення України до євростандартів, спрямування її до євроінтеграції не заважатиме розвитку зважених відносин із Росією. Визнаю, що це досить складно. У центрі політики має стояти відмова від глобальних інтересів.

Думаю, що й на Сході, і на Заходу повинні переважати думки, що всім потрібна стабільна Україна, яка має перспективу стабільного розвитку і стане надійним партнером. Усе інше просто короткозоро й навіть шкідливо, це піде на шкоду усім, хто в цьому зацікавлений.

- Недавно під час розмови з одним вашим колегою довелося почути його оцінку газової суперечки між Україною і Росією. Він запитав: "А чому в Києві очікували на підтримку ЄС? Ви мали розуміти, що Україна і Росія однаково важливі партнери для нас. І стати на бік одного означало б посваритися з іншим". Ваш коментар.

- Це означає, що ЄС не братиме на себе ролі посередника. Україна сама повинна навчитися визначати свої інтереси і захищати їх. Звичайно, що нинішній проблеми пов'язані з важкою спадщиною колишніх стосунків.

Усе, що недавно відбувалося із російським партнером щодо газу, не дозволяло нам розглядати цю ситуацію прозоро і тим більше робити якісь висновки. Це стосується обох сторін. Ми дуже зацікавлені, аби ці відносини будувалися на прозорій основі, аби вони перебували на засадах ринкових механізмів і принципів.

Якраз це забезпечуватиме прозорість і прогнозованість. Те, що відбулося протягом останніх місяців, не відповідає нашим уявленням... Ми дуже зацікавлені в створенні простих передумов, які були б прозорими для енергетичних відносин між Україною і Росією, тому що якраз переплетення цих умов стосуватиметься і нас. Ситуація в енергетичній галузі досить проста, там завжди є три учасники - виробник, постачальник і споживач.

У майбутньому уся енергетична галузь буде надзвичайно важливим фактором в політиці ХХI століття. Зокрема, у значній мірі це стосуватиметься нашої безпеки. Я абсолютно свідомо підводжу поняття енергетика до слів "безпека ХХI століття". Необхідно буде досягати компромісів і в більшій мірі прагнути диверсифікації енергопостачання. Але, я думаю, що тут потрібен більш творчий підхід - потрібно шукати альтернативні джерела енергії. Вони відіграватимуть в майбутньому важливішу роль.

- Дещо про газ і принципи... У світі досить неоднозначно сприйняли нове працевлаштування колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера, який працюватиме в спільній компанії, співзасновником котрої є російський "Газпром". Як би ви оцінили критику, яка лунала на адресу екс-глави німецького уряду? До речі, це сталося на початку "газової кризи" між Україною і Росією...

- Пан Шредер діяв у цьому випадку як приватна особа, і він має на це право. Як федеральний канцлер він мав відстоювати інтереси Німеччини, і я думаю, що він це робив, консультуючись із урядом. Це зовсім різні речі. Із одного боку, на державній посаді Шредер дбав про забезпечення енергоресурсами нашої країни, а з іншого, як приватна особа він прийняв запрошення на роботу в енергетичному концерні, де Росія є дуже важливим партнером.

Це відмінні речі. Коли у ФРН з'явилася критика щодо його рішення приватної особи, то ніхто не висував звинувачень у тому, що він використав свій політичний вплив для працевлаштування. Із огляду на нашу політичну культуру чи механізми контролю, які добре діють, таке було не можливим. Критика у нас лунала з огляду на те, чи може політик із таким впливовим минулим так швидко переходити в розряд бізнесменів. Це питання стилю, а про стилі можна сперечатися.

- Чи відомо, коли до Києва прибуде новий канцлер Німеччини Ангела Меркель?

- Пані Меркель приїде до Києва. Це відбудеться з дуже простої причини. Річ у тім, що у нас відбуваються щорічні міжурядові консультації. Вони засновані з дуже невеликою кількістю країн, які для нас є важливими партнерами. Ці консультації проводяться щорічно, і в них бере участь як найвище керівництво виконавчої влади, так і представники всіх міністерств. Торік ці консультації не відбулися, тому що вони мали випасти під час передвиборної кампанії і утворення "великої коаліції" в Німеччини. У нас фактично не було чинного уряду.

Цього разу консультації мають відбутися в Києві. Я не знаю конкретного графіку нашого канцлера, але я знаю, що в першій половині цього року він надзвичайно заповнений, бо передбачає вирішення багатьох життєво важливих питань. Крім того, треба зважити на зовнішню напругу - зокрема, на Близькому Сході. Із огляду на це видно, що в першій половині року можливість візиту Меркель до Києва рівна нулю. Тому треба розраховувати, напевно, на другу половину цього року.

"День"