Віктор Ющенко: "Я вам про все розскажу, але ви не кажіть моїй дружині..."

– Отже, сьогодні одна з головних тем початку тижня – це підписання довгоочікуваного протоколу зі Сполученими Штатами щодо вступу до СОТ. Що це означає для «маленького українця», як Ви любите казати? Простими словами, що відчує бабуся десь у селі від того, що буде підписано цей протокол і вступ далі до СОТ?

– Перш за все я хотів би сказати, що до СОТ входять 4/5 усіх країн світу. Це уніфікована система економічних, торгових і юридичних взаємин, яка встановлена між країнами цього клубу. Це ті норми, які унеможливлюють різного роду переслідування, в тому числі антидемпінгові.

Якщо подивитися сьогодні хто судиться з Україною, то починаючи від Мексики, ЄС, закінчуючи Росією, ми маємо десятки справ з антидемпінгових переслідувань. Це мільярди втрат для України, для української економіки і, власне кажучи, для громадянина. Тому ми повинні сформувати свою діяльність у рамках міжнародних правил і традицій. От для цього існує СОТ.

Серед економістів не стоїть питання, вступати Україні в СОТ чи не вступати, і воно так ніколи не стояло. Безумовно, вступати. Питання, на яких умовах. Сьогодні ми завершуємо ту досить довгу полеміку, яку за останній рік ми провели практично з 45 країнами, з яким були підписані двосторонні протоколи. Там вирішувалася доля кожної товарної позиції в режимі відносин тощо.

Сьогодні підписується досить важливий протокол між Україною та США. Це, я сказав би, вирішальна перемога, яка була досягнута в рамках переговорного процесу за останні декілька тижнів. У цілому цей процес нам дає збільшення товарообігу для країни приблизно на 10% і, як стверджують експерти, ріст валового продукту від цього ми очікуємо від 1,5 до 1,9% з розрахунку на рік.

– А коли очікують це? Власне, коли це відчують українці, «маленька» бабуся, «маленький українець», як Ви кажете?

– Практично, це заходи моментальної дії. Тобто ми говоримо про те, що якщо цей режим вступає, наприклад, з другого кварталу 2006 року, то по наповненню економічного товарообігу, бюджету країна відчує вже, починаючи десь із четвертого кварталу.

– Уряд Єханурова, підсумки: що він зробив? Плюс його головне досягнення і головна невдача, прорахунок. Якщо можна, одна позиція плюс і одна мінус.

– Я думаю, що 2005 рік у плані роботи, яку зробив уряд Єханурова, був одним із успішних економічних і соціальних років України. Я почну з того, що починаючи з 1991 року, жодного року ми не мали таких соціальних показників, які мали в 2005 році. Починаючи з того, що рівень безробіття на 1,5 пункти скоротився й сьогодні становить 7%. Бюджет, який був сформований на 2005 рік, виконано, причому його перевиконання відносно бази попереднього року склало 1,6 разу. Такого наповнення бюджету Україна давно не знала.

Якщо ми говоримо про такі показники, як валютні резерви країни – а це свідчить про збалансованість економіки, макроекономічну її частину, – наші резерви вдвічі виросли. Такого немає в жодній європейській і азіатській країні.

– А що більше за досягненнями: уряд Тимошенко чи Єханурова?

– Я сказав би так, що перше півріччя для нас було характерним досить негативними тенденціями. Наприклад, якщо взяти промислові сектори, в нас у першому півріччі не було жодної галузі, яка б мала тенденцію до відновлення росту. Всі мали тенденцію падіння. З жовтня місяця ми маємо підйом практично всіх галузей промислового виробництва, окрім будівництва і оптової торгівлі. Там є нюанси, які можна іншим разом пояснити.

В серпні місяці, ви знаєте, країна прийшла до від’ємних тенденцій валового продукту – -1,6%. То був найнижчий показник за останні 6 років. Це вдалося виправити, тому я сказав би, що Україна перейшла від політики щомісячних криз, які супроводжували країну – то бензинова, то цукрова, то м’ясна – Україні вдалося досить швидко стабілізувати цю ситуацію до листопада місяця.

Сьогодні ці показники суттєво вплинули на політику заробітної плати, політику соціальних програм. Номінальна заробітна плата піднялася на 34%. Це ніколи такого не було в Україні. По бюджетній сфері більше 50% підняття зарплати за рік. Це небувалі показники. Якщо ми говоримо про тенденцію доходів, це більше 20% ріст реальних доходів. Якщо говоримо про такі показники, як інфляція, то вони перебувають в районі 10%. Це на два пункти менше, ніж у 2004 році і вдвічі меншу ми маємо оптову інфляцію.

Я сказав би, що це дуже здорові тенденції, які безумовно треба зберегти у 2006 році.

– Багато людей кажуть тим не менше про розчарування Помаранчевою революцією, цими процесами, незважаючи на успіхи. Все ж таки, що Ви готові запропонувати, сказати цим людям, щоб вони знову здобули віру?

– Я думаю, що це розчарування стосується не економічних, не соціальних і не гуманітарних процесів. Скоріше за все, працює приватний чинник. Та команда, яка була вкупі на Майдані, потім, через сім місяців, досить глибоко розкололася. І розкололася вона, я б не сказав, що через об’єктивні причини – економічні, соціальні чи гуманітарні складові. Це виключно особисті амбіції, які були вищі, ніж державні інтереси. Кар’єризм, намагання отримати владу, проводити політику, яка далеко не відповідає цілям України.

–А кого Ви маєте на увазі?

– Тих політиків, які представляли Україну в першому півріччі.

– Наступний уряд. Єхануров каже, що це буде людина з Вашої команди? Кого Ви бачите на цій посаді і чи будете підтримувати Єханурова й далі?

– Я Юрія Івановича буду підтримувати, тому що на мій погляд це компетентна людина, яка зараз робить велику справу для України. Без галасу, без скандалів, без криз, без «піарів». Ми маємо раціонального прем’єра. Я не говорю про категорію вічну, але думаю, що і він, і його уряд сьогодні заслуговують хорошої, здорової, компетентної, позитивної оцінки.

Що стосується майбутнього – безумовно. Для того є вибори, які формують парламент і більшість у ньому. Переконаний, що це не є вибори канцлера чи прем’єра. Перш за все, це є вибори стабільного українського парламенту. Щоб туди потрапили ті сили, які супроводжують українські інтереси, які зможуть сформувати стабільний уряд і разом з урядом нести відповідно до Закону і Конституції відповідальність за спільну політику.

– Чесні вибори. Як відбувається зараз цей процес? Нещодавно у Вас була нарада з губернаторами. Наскільки вдало виконується Ваш указ про чесні вибори, і якщо є проблеми, то де саме, в яких регіонах?

– Якщо пригадати вибори 14 місяців тому і сьогоднішні, думаю, ви відчуваєте цю чесність у дуже багатьох сферах. Подивіться на вулиці міст, ви побачите різноманітні плакати. Причому, мабуть, опозиції там плакатів більше, ніж провладних сил. Подивіться на телебачення.

Сьогодні ніхто темники не пише, ніхто перстом не показує, яку програму по якому каналу пускати. Це велика перевага, що ми маємо свободу слова і більш-менш вільного журналіста. Немає таких одіозних проявів, як півтора року тому, коли в деяких регіонах влада так зустрічала опозицію, щоб не проїхати і не пройти, бо там заповідник «жуліків», бандитів і там іншого вибору не треба робити.

Сьогодні, я думаю, Україна досягла свободи зібрань, значною мірою свободи слова, рівного доступу до ЗМІ. Є питання, які стосуються проявів такої очевидно «традиційної» політики, як переслідування, перешкоджання роботі штабів, інших виборчих блоків, бандитські вилазки, на які я дав розпорядження і Службі безпеки, і МВС моментально реагувати і доповідати мені. Щоб у нас не було так, що ми не розібралися, хто зробив ці погроми і як їх наказати.

Думаю, що радикально змінила свій «пыл» влада як суб’єкт виборів. На мій погляд, сьогодні вона демонструє значно меншу свою присутність у виборах, ніж це було ще рік тому.

– Ви обіцяли, що бандити будуть сидіти в тюрмах. Власне, організатори минулих фальсифікацій не покарані. Чи збираєтесь влада дотриматися своєї обіцянки?

– Я навів би невелику статистику. Що стосується виборів, було сформовано і передано Генеральній прокуратурі та прокуратурам різного рівня близько 4 тисяч кримінальних справ. З листопада 17 року, я думаю, що за всі роки разом узяті не було стільки кримінальних справ сформовано тільки по відповідності дій влади, членів комісії, окремих суб'єктів виборів до чинного законодавства.

Друге. Біля трьохсот кримінальних справ – це справи, які стосуються керівного рівня роботи. Як правило, або у виборчих дільницях, або в окружних виборчих комісіях. Сьогодні набирає нової потужності так звана «серверна справа». Декілька днів тому вона була повернута до СБУ і там є цікава інформація.

– Після виборів можна очікувати якісь персональні...?

Скоріше за все так. Сьогодні по тих справах, які були розглянуті в судах різних рівнів, судом було визнано як порушення закону близько 900 випадків. І ці люди понесли відповідне покарання.

– Вам не здається, що це виконавці, а не організатори?

– Як правило, так. Тому коли ми говоримо про «серверну справу», наприклад, дуже важливо вийти на відповідь, хто стояв на Банковій, хто стояв на Грушевського, які персони, які політичні сили за цією справою. Хоча, безумовно, ми розуміємо, про які сили йдеться, але мова йде про юридичну відповідь, які конкретні розпорядження, вказівки, рішення були прийняті для того, щоб влада, уряд, Президент тодішній змогли опуститися до такого рівня фальсифікацій.

– Тобто варто очікувати персональних висновків, і після виборів країна дізнається прізвища?

– Так. Мені здається, що у цій справі з’явився новий оптимізм.

– Як щодо саме організації виборчого процесу? Відбулася репетиція виборів у Криму, є певні технічні недоречності, технічні проблеми. Зокрема, занадто довгі бюлетені або завузькі скриньки. Багато часу витрачається на те, щоб людина проголосувала. Це не зможе бути технічною підставою для непорозумінь на дільницях і неврахування голосів?

– До цього ще можна добавити несформованість біля 10% на сьогоднішній день виборчих комісій. В деяких дільницях ще немає того запасу виборчих скриньок, і малих, і великих, якого б ми хотіли. Зараз відновили замовлення на виробництво цих скриньок. Клопоту ще багато.

– Встигнете технічну підготовку?

– Влада розуміє, що це наша відповідальність – це не тільки відповідальність ЦВК за підготовку ефективних, зрозумілих, чітких виборів – я сказав би, це перш за все відповідальність влади. Тому на останньому зібранні з головами обласних адміністрацій ми якраз про це говорили. Що це не Ярослав Давидович буде відповідати за наявність чи відсутність там чи деінде скриньок – відповідатиме за це голова тієї обласної чи районної адміністрації, який не підготував відповідні приміщення й не зробив усі умови для того, щоб громада цього регіону голосувала нормально.

– Ми чутимемо якісь кадрові висновки потім після виборів?

– Не виключено.

– А які саме регіони не так підготувалися? Вже ж видно, в принципі...

– Регіони, які ми згадували на засіданні уряду, в яких на день розгляду цього питання було неукомплектовано, наприклад, значну частину виборчих скриньок, – я пригадую, це Рівне, Тернопільщина. Значна частина претензій іде до формування комісій, де політичні сили очевидно через координації місцевої влади ще не подали своїх представників до виборчих комісій. Це теж наша претензія до влади, не дивлячись на те, що вона не напряму формує ці комісії, але вона координує цю роботу, до якоїсь міри вона навіть організовує цю роботу. Тому висновки з цих та інших речей безумовно будуть зроблені.

– І, власне, ініційовані зміни до виборчого законодавства. Чи не буде це сприйняте як втручання адмінресурсу, якщо місцеві влади на місцях будуть формувати виборчу комісію, якщо партія, як ми знаємо, не запропонувала достатньої кількості своїх представників?

– Мені здається, все залежить від того, як ми на це питання будемо дивитися. Якщо ми будемо дивитися на політично-виборчу систему як на усталену систему, на базі якої будуть формуватися відповідно український парламент, місцеві органи; коли ця традиція закріпиться, коли ми будемо мати політично сепарований український парламент; коли механізм виборів – це буде механізм, до якого звикне вся нація, це не буде 45 партій (у розвинутих демократичних країнах мова йде про півдесятка – десяток партій, які традиційно виступають на політичному ринку з певними усталеними позиціями) – я думаю, тоді можна говорити про те, що весь механізм, зверху і донизу, буде відповідати більш раціональним умовам проведення виборів. Сьогодні ми робимо перший крок у формуванні виборчої системи на пропорційній основі, коли здається, що кожна друга партія, яка зареєстрована в Україні, пішла на вибори.

Це робить певну складність для виборця, для інститутів, які проводять вибори. Але з іншої сторони – я думаю, очевидно, що це початкова фаза, яка відфільтрує, яка з часом вибере в українській політиці оцінку громадянина «хто є хто», наскільки він раціональний, наскільки він «яничар», наскільки він «козачок», і так далі, і так далі. Кожному буде відповідати своя ціна. І тоді ми будемо мати більш виважені, продумані і механізми виборів, і саме законодавство.

Зараз іде вдосконалення в частині виборчого закону по членах виборчих комісій; хотілось би всім, щоб вони брали участь, тому що мова йде про дві з половиною – три сотні тисяч людей, які, по суті, цього права позбавлені.

Це є очевидним недоліком діючої виборчої системи. З іншого боку, мені не хотілося б, щоб продовжувались ті спекуляції, які були на попередніх виборах, коли мова йшла про просто масові відкриття виборчих дільниць – особливо за кордоном – там, де ми не представлені через відповідні консульські установи, коли ми по суті погодилися проводити вибори не на своїй території. На мій погляд, це була остання девальвація розуміння свободи, демократії, прав людей і таке інше.

– На вашу думку, об’єднання сил Майдану ще можливе до виборів? Чи все ж таки це перспектива майбутньої коаліції?

– Я б відверто сказав, що для мене це не питання арифметичне – чи можна ці сили привести в одну базу, в одну відповідність. Очевидно, теоретично можна. Хоча ви повинні розуміти, що ми повинні радіти тому, що ці сили зійшлися, коли це потрібно було нації, державі. Ми повинні тверезо дивитися на те, що відбулося. Я за цей час прожив немало зрад, причому від тих людей, які отримали з моїх рук великі повноваження.

І я хотів, щоб ці люди дбали про Україну, а не про щось інше, і перш за все не про себе. Це самовіддана робота, це дійсно важкий труд. Цей труд передбачає віру і перш за все досягнення тих цінностей, до яких ти ставишся як до цінностей нації, своєї держави. Якщо немає відчуття цього масштабу, якщо немає відчуття величі цих цінностей, а дріб’язково йде якась закулісна робота про якісь списання, про якісь оборудки, якісь заводики... Все обривається всередині...

– Повертаючись до теми виборів. Якщо раптом антипрезидентські сили сформують коаліцію в парламенті і висунуть свою кандидатуру прем’єра. Ви маєте 15 днів, щоб її подати до парламенту на голосування. Потім, якщо ви цього не зробите, не передбачено дій Конституції. Якщо раптом ці сили проголосують за цього прем’єра – що ви далі збираєтесь робити? Це можливо, взагалі якийсь сценарій проробляється?

– Це навіть теоретично неправильне питання. Не буде цих сил і не буде цієї ситуації. Сьогодні не стоїть питання про реванш. Треба зробити дві арифметичні операції, щоб зрозуміти, що не ця тема актуальна для України. Сьогодні для України актуальна тема – як зробити, щоб ті сили, які формують 60 відсотків довіри, як сформувати модель їхньої коаліції, або хоча б їхнього наближення одне до одного.

Тому що багато було спалено, багато зраджено, багато було посіяно недовіри, і звідси сформувалася колосальна плата влади і Президента особисто за час від Майдану і до сьогоднішнього дня. В значній мірі це була просто антипрезидентська кампанія. Але справа не в цьому. Це девальвація цінностей і інтересів всієї України, можливо, десятків мільйонів людей. І коли ми сьогодні говоримо про те, як все ж таки зібрати ту світлу частину політичних сил, ідей, які вони відстоювали – у цьому, мені здається, головне завдання 26 березня і процесу, який буде після 26 березня.

– І останнє запитання. Через кілька днів буде Восьме березня. У вас багато жінок, дівчат у родині. Чи ви святкуєте це свято, і що ви, як правило, даруєте?

– Якщо відверто – це складне питання. Складне в якому плані? Звичайно, я цей день пов’язую як день весни. І в цьому сенсі, звичайно, хочеться всіх привітати, всім побажати реалізації найкращих сподівань, і любові, і злагоди, і гармонії, і здоров’я. Побільше того, що тебе радує як жінку, як маму, кохану, доньку і таке інше.

З іншої сторони, велика проблема – підібрати подарунок. Тому що, на мій погляд, подарунок міряється не нулями у рахунку, а тим, що ти знаєш таку сторону любові своєї жінки до тих чи інших цінностей, речей – наскільки ти тонко, делікатно вгадуєш і робиш такий подарунок.

– А що це для вашої дружини?

– Я вам скажу, але ви не говоріть моїй дружині. Вона дуже хотіла мати українську сорочку, вишиту старим бісером. Таку сорочку я вчора знайшов. Заховав у себе на дачі, щоб цей подарунок ніхто не знайшов. І я думаю, що попав у десятку, тому я щасливий. А що стосується дівчат, яких у мене дуже багато, – оце ще залишається проблемою. І тому я тремчу перед Восьмим березня, тому що багато таких питань не вирішив.

– Дякую. Сподіваюсь, що пані Катерина не подивиться цю програму, і це буде для неї сюрпризом. Отже, це була точка зору Президента України Віктора Ющенка. Майте свою точку зору і шануйте точку зору інших. На все добре!

Прес-служба Президента України