– Я пам’ятаю добре перші кроки на шляху об’єднання, які були здійснені при житті В’ячеслава Чорновола, коли Віктор Пинзеник і В’ячеслав Чорновіл підписали першу угоду про об’єднання двох партій і ми почали створювати спільну фракцію. На жаль, життя Чорновола обірвалося, а ті, хто потім прийшов до партійного керівництва, мали інші погляди на темпи, час і мотиви цього об’єднання. Віктор Ющенко задекларував ідею створення єдиної партії, яка має право на життя, хоча об’єднання усіх конфесій в одну, як декларує одна з політичних діячок відставленого уряду, і об’єнання усіх партій в одну – ідея ефімерна, хоча партія була реалізована в певній мірі після президентських виборів.

 

– Певні мотиви і певна основа все таки була. Пригадайте, як президент Ющенко висловив такі думки: «Мені вдалося об’єднати в одній політичній силі як Євгена Червоненка так і Василя Червонія».

 

– Вважаю, це Василеві приписували, і Червоненка, який керував і керує одним із великих громадських об’єднань євреїв України. Ця декларація Ющенка пізніше зайняла втілення: було запропоновано шукати шляхи для об’єднання різних партій. Тому й було створено партію «Народний союз «Наша Україна», в яку запросили всі інші партії, однак сталося так, що керівний склад нової партії був сформований поспішно.

 

– Це робилося, на наш погляд, свідомо, без урахування думок учасників процесу об’єднавчого. Учасниками цього процесу, як мінімум, повинні були б стати десять партій, які склали блок Віктора Ющенка «Наша Україна», куди ввійшла і партія Юрія Костенка, і які виграли одні і другі вибори.

 

– Вона стала доброю основою для створення єдиної партії. На жаль, процеси знову ж таки були викривлені певними субмєктивними речами, пов’язаними з позицією окремих уже лідерів нової партії, які задекларували те, що вони вони нині очолюють цю партію, а всі інші повинні стати в хвіст, або пристроїтися збоку до цього утворення. Таким чином, ті хто входили до Блоку Ющенка, а це – Народний рух України, Українська народна партія, партія Реформи і порядок й інші партії – виявилися «не зовсім повноцінними елементами» такого об’єднання. Більш того, всі домовленності, які існували на той період при об’єднанні про принципи такого об’єднання. Ми ж запропонували один принцип: всі партії в один день припиняють своє існування, декларують про саморозпуск і в цей же день проводиться об’єднавчий з’їзд. На це не пішли – створили знову ж таки керівництво, яке запропонувало йти іншим шляхом.

 

– Я, як представник партії Реформи і порядок і голова Київської міської організації партії й чимало моїх друзів, пішли в цей процес як фізичні особи – не знищуючи партію, не припиняючи її існування, при тому це було обумовлено і це робилося свідомо. Якби саморозпуск був здійснений всіма партіями одночасно, на мою думку, був би більший ступінь довіри до них, на жаль, цього не сталося. У Народному союзі «Наша Україна», створилася ситуація, при якій знову ж таки ми повинні були б діяти так, як сьогодні діємо, адже велика кількість членів партій виходять з Народного союзу й утворюють структури для того, щоб повноцінно брати участь у наступних виборах і перемагати, працювати у структурах, які будуть створені навколо президента Віктора Ющенка, навколо тих політичних сил, які створили свого часу цей Блок «Наша Україна».

 

– На наш погляд, замість принципів партійного єднання, замість принципів політичної дискусії ми потрапили в закрите акціонерне товариство з дуже дивними для партій принципами співіснування: той хто має більший капітал і більші можливості економічного впливу, вважається більш впливовим у самій партії. Його голос є більш вагомим, а не так, як це прийнято у партії: один голос – одна людина чи одна організація – одна людина, а навпаки. Така закритість «акціонерного товариства» породила думку, яку висловив один із діячів партії: «Мы создали элитную партию, в которую практически невозможно попасть». Але такий підхід – це ж не елітний тенісний чи яхт-клуб: партія, яка розраховує на боротьбу, на те, щоб дійти до людей, це непропустимо. Друга особливість полягає у тому, що ми маємо цікавий феномен в партійному будівництві, коли бізнесмени, не припиняючи свою бізнесову діяльність, починають домінувати в партії, але їхні принципи діяльності практично не змінилися і в той час і сьогодні. В партію потопом хлинули люди, які ніколи ніякого відношення не мали до Блоку Віктора Ющенка, до нашої боротьби і сьогодні партія перетворилася у такий дах, для того, щоб туди зібралося якомога більше перевертнів.

 

– Зайшовши на з’їзд, в її рядах я побачив членів НСНУ, а там же було сказано, що хто є учасником першого з’їзду, той автоматично стає членом партії. Серед членів були і пан Муховиков, який активно дерибанив міські землі, зокрема пуще-водицькі, феофанівські – це ж людина, проти якої були спроби порушити криманальні справи. Однак земля настільки закритий об’єкт, що важко дійти до дій того, хто допустив не просто помилки, а порушення. Позавчора я мав особисту бесіду з Генеральним прокурором Святославом Піскуном у приймальні Президента, де він мені закинув, що я звинувачую Генеральну прокуратуру в занадто великій активності щодо земельних питань у Києві, на що я сказав, що 141 земельна ділянка відведена на генпрокуратуру Київською міською радою. Прокурор відказав: «Ми будуємо лише 9 будинків». І я підтвердив: «Так, ви будуєте лише дев’ять будинків, а інші земельні ділянки просто перепродаються, чим і займається один із заступників гнерального прокурора». Прізвище його я назвав Піскунові. А сьогодні ця ситуація говорить про те, що той же Муховиков є недоторканним лише тому, що є такий Генеральний прокурор, є такі принципи роботи прокуратури в земельних питаннях, які вона сьогодні демонструє. До речі, мені сам Муховиков розказував, що у нього у відомстві сидить представник Генеральної прокуратури, який відбирає кращі земельні ділянки, котрі дійшли вже до Київзему, гальмує їх, а потім інша фірма проходить експресом вперед і забирає ці ділянки. Я побачив там багатьох інших діячів і зокрема тих, які сьогодні також працюють у Міськдержадміністрації і мають відношення не до великого, а занадто великого бізнесу у Києві.

 

– Я теж готовий підтвердити ці слова і в тому числі можу сказати, що, на жаль, велика частина цих людей знаходиться при керівництві Народного союзу «Наша Україна» на рівні Києва. Таким чином, ми маємо серйозні процеси, які характеризують діяльність партії як ДАХ ДЛЯ КОРУПЦІЇ. І ще – партія підрізняється абсоютною бездіяльністю. За час, який пройшов після створення Київськї міської організації партії Народний союз «Наша Україна» жодної акції партії в Києві не відбулося, вона не висловилася жодним словом з приводу тих суспільно-економічних процесів, які йдуть у Києві, тих гострих ситуацій.

 

– А тому, що частина керівників партії чітко «зав’язана» в процесах такої хижацької забудови і має пряме відношення до окремих об’єктів. От, приміром, столичного депутата Віталія Комова, який захищає позицію киян, а не владних чиновників, у цю п’ятницю збираються судити у Шевченківському суді, виставляючи йому позов на 230 тисяч гривень, а також завести кримінальну справу для того, щоб не дати можливість Форуму порятунку Києва працювати далі. А питання начебто просте: у сквері на Шулявці ця громадська організація спробувала чинити спротив такій забудові, адже 6 тисяч громадян, які живуть у сусідніх будинках, підписалися проти цієї забудови, Цей невеличкий скверик є єдиною можливістю вийти на повітря, адже поряд завод «Більшовик», інші підприємства, транспортні артерії. Безумовно, питання вирішується за участю київської міської влади, і найактивнішим пропагандистом цієї ділянки був голова виконкому Київської міської організації Народного союзу «Наша Україна» Дмитро Андрієвський, який поливав брудом колег-депутатів, а також міська преса активно допомагала висвітлювати акцію. Активність НСНУ проявляє тільки в тому напрямку, який пов’язаний з власним бізнесом.

 

– Я був і залишаюся відкритим і відвертим учасником боротьби за нинішню владу, за прихід Віктора Ющенка до влади. Я очолював штаб виборів до Верховної ради і місцевих рад минулого скликання. Нам вдалося у Києві обрати 8 народних депутатів від блоку Ющенка з 12, не дивлячись на те, що мер Олександр Олександрович Омельченко організував абсолютну обструкцію: де тільки можна протягування своєї партії «Єдність», від якої тоді пройшли депутати Олександр Задорожній, який був представником Кучми у Верховній Раді, Станіслав Сташевський, Анатолій Мокроусов, а всі інші пройшли від нас. Стосовно місцевих органів влади вдалося провести лише 11 депутатів до Київради, і повністю ми були вибиті з боротьби за місцеві ради, де одним рішенням в один день було знято з болотування понад 800 кандидатів від блоку Ющенка в райони. Минулі вибори були для нас нелегкими, але ми пройшли, сформувавши серйозну команду, яка дала можливість виграти і президентські вибори в Києві. У таборах під Києвом було влітку підготовлено 10 тисяч молодих людей, які мали б діяти так, як і на Майдані. І ми відверто кажемо, що прийшло більше – 20 тисяч молодих десятників, сотників і тисячників і, не зважаючи на супротив влади і те, що Василя Кочина, керівника процесу, на 40 днів таємно закрили в психушку, усі заходи, які планував Блок Ющенка, зокрема заходи на Співочому Полі, на Європейській площі, біля ЦВК, а також революційна трибуна – були організовані саме Київським штабом революції. Отже, молоду «Пору» не здолати, хоч і не хотіли її реєструвати. А всі приписи мера, які давалися на зняття цих трибун, нами приймалися впевнено: ми йшли в суди й відсуджували права. У мене збереглися оригінали приписів стосовно революційної трибуни, який був виписаний в присутності

Омельченка мені особисто 9 листопада минулого року і вручений на Хрещатику.

 

– Нам вони не були потрібні, хоча одним із них став Микола Мартиненко, який приїхав сюди. Це була запланована акція на подальші події, однак без усіляких протидій я змушений повернутися до партії «Реформи і порядок», бо не хочу, повторюю, бути в партії ЗАТ, яка стала ДАХОМ ДЛЯ КОРУПЦІОНЕРІВ і абсоютно бездіяльній з точки зору перспективи майбутніх виборів.

 

– Якраз від цієї партії обрані були я, Сергій Терьохін, Микола Поліщук, Юрій Оробець та Борис Безпалий, тобто з вісьми київських депутатів – 5 членів ПРП, Валерій Осадчий – член УНП, Валерій Лебедівський член НРУ і ліберальний християнин Леонід Черновецький. А з 19 депутатів Київської міськради, які були обрані від блоку Ющенка, одинадцять членів ПРП. Єдина рада у місті Києві, яка формувалася в період кучмівської влади, була повністю помаранчевою – це Святошинська районна рада, де 34 депутати члени ПРП. Тому втрачати таку потужну силу ми не можемо: нещодавно у Верховній Раді створена фракція політпартії ПРП з 16 осіб. До нас повернулася депутат Олена Бондаренко. Фракція нині діє, і найближчим часом ми відтворимо її діяльність у міськраді, куди ввійде понад 10 депутатів, а також відтворимо діяльність районних первинних осередків та штабів. Ті надбання, які дали активно показати свої позиції у Києві, ми не будемо втрачати, не хочемо розмиватися, продовжимо активну дружню діяльність з Українською Народною партією Юрія Костенка.