Политолог Владимир Полохало утверждает, что не он избирал политологию, а она избрала его и считает ее своей судьбой. Об этом Полохало сказал во время онлайн-конференции, которая состоялась на ForUm’е.

 

Полохало считает, что сегодня на политическом рынке нет монополии одной политической силы, «а это создает конкурентную среду в избирательной кампании и обещает интригу для наблюдателей и избирателей».

 

По его мнению, политика в Украине становится «постмодернистской», ориентируется не на идеологию и ценности, а на технологии. «Политика становится бизнесом, пропаганда - лишь рекламой, а партии – избирательными машинами для лидеров и формирования его образа», - подчеркнул Полохало.

 

Владимир Полохало: Політичні олігархи - це ті, хто намагається заповнити політичний ринок повністю, не залишаючи місця іншим претендентам. Такий проект, зокрема, розроблявся весною оточенням Ющенка(НСНУ).

 

Владимир Полохало: Сьогодні це цілковито залежить від лідера партії "Батьківщина"...

Партії для політичних олігархів - це лише виборча машина для лідера, але як раз з лідером і трапилася найбільша проблема...

 

Владимир Полохало: На мій погляд, Єханурова випередив Кінах, у спробах отриматиу майбутньому білоруське громадянство ))))) , оприлюднивши свій особливий від МЗС погляд на роль Лукашенка у сучасній світовій політичній історіі...)))))))

 

Владимир Полохало: Цей Уряднадто короткотерміновий і ситуативний і тому не підлягає раціональному політологічному аналізу.

 

Владимир Полохало: Шанси безперечно великі, більші ніж у її основних конкурентів - ющенківської "Нашої України" та "Регіонів" Януковича, але водночас,у виборі деякихстратегічних піар-проектів і репутаційному менеджменті лідера "Батьківщини", на мій погляд, допущені деякі помилки, про які не хотів би зараз говорити, щоб не посилювати тим самим її надто агресивних опонентів.

 

Владимир Полохало: Не я обирав політологію, а вона обрала мене, а це вже доля...

А щодо примітивності української політики, то тут я категорично не згоден.Український випадок - є унікальним і надзвичайно цікавим для теотеричної і порівняльної політології. Примітивними лише є ті чи інші суб єкти в політиці, але справа в тім, що нашому вітчизняному політичному ринку притаманні обмеженість якісного попиту і попит обмеженної якості. Але продавців і споживачів (тобто електорат) цієї політики не вибирають.

 

Владимир Полохало: Історія з Порошенком підтверджує сентенцію, яку висловив свого часу Генрі Адамс - "Друг при владі - втрачений друг". Це ж стосується і кумів. Але якщо друзі-куми належать до велилких та навітьсередніх олігархів, то з політичної сцени України вонимиттєво не зникають, тим більше, якщо вони -власники мережі інтегрованих маркетингових комунікацій, які продукують винятково "чесні" новини...

 

Владимир Полохало: "Парламентоінтенції" Лазаренка - це "голос волаючого", але не в пустелі, а в печері. Українські ввиборці мають достатній досвід і політичний смак, щоб розуміти - в кожному українському політику криється шахрай, але не в кожному шахраї криється політик)))))

 

Виборців все ж таки треба поважати( це до ЗМІ, які розтиражували "печерний" голос).

 

Владимир Полохало: Цей меморандум можна розглядати як проект парламенського союзу(з точки зору симпатиків Ющенка - це протиприродний мезальянс) між "Нашою Україною" та "Регіонами України" після парламентських виборів з метою формування більшості у ВР та нового уряду.

 

Звісно, цей меморандум засвідчив про непрофесіоналізм репутаційного менеджменту чинного президента і зруйнував його образ, як демократа європейського типу. На мій погляд, це руйнування має незворотній характер. Напевно, Ющенко влаштовує лише один термін президентства...

 

Політика в Україні стає постмодерністською, тобто орієнтується не на ідеологію, не на цінності, а на технології. Політика стає бізнесом, пропаганда - лише рекламою, а партії стають виборчими машинами для лідерів і формування його образу. Але в цьому випадку більше постраждали образи і Ющенка, який видав індульгенцію фальсіфікаторам виборів, і Януковича, який в очахсвоїх"ідеологічних" симпатиків виглядає "угодівцем".

 

Особисті проблемиукраїнських політиків пов язані з тим, що вони надто швидко говорять "ТАК" і не дуже часто - "Ні"...

 

 

Владимир Полохало: А чому Ви гадаєте, що це ідея Кінаха? "Синхронізація" вступу і до ЄС і до СОТ - це елемент цілковито російської геополітичної стратегії, планів Кремля, а Кінах із задоволенням виконує функцію "ньюсмейкера" цієї стратегії. Єдина проблема, що ця ідея не синхронізується з українськими національними інтересами.

 

 

Владимир Полохало: На мій погляд Володимир Литвин ніколи не полишав співробітництва з другим президентом України, який патронував кар єру нинішнього спікера і від пересічного консультанта Адміністрації Президента до посади голови ВР.

 

В. Литвин, як порядна людина не може не бути вдячним за свою карколомну кар єру ЛеонідуКучмі, який, як мені здається, вже пережив дискомфорт, пов язаний з «помаранчевою» революцієюі адаптувався до нових постмодерністських умов. Єдине, що може засмучувати колишнього президента - це слабкі надії на серйозний електоральний виграш інших його "клієнтел", що об єдналися в "блоці В.Литвина", на нинішніх парламентських виборах.

 

Звісно, якщо Кучма забажає увійти до першої десятки цього списку, то платити 5 чи 10 млн. доларів йому не потрібно, адже інвестиції у В.Литвина він завбачливо вкладав раніше - в період свого президентства.

 

Взагалі, Л.Кучма є безперечним лідером за кількістю позашлюбних "політичних синів і дочок", які і сьогодні на 90% складають, так званий політичний клас України.

 

Владимир Полохало: Якщо оцінювати партію, як кампанію, що реалізує в якості товару на політичному ринку імідж свого лідера, а не ідеологію чи загально значащий політичний проект, то цей "товар" (образ лідерів "Трудової України") не користується попитом на вільному ринку електорату, а звідси і мізерні шанси потрапити до Верховної Ради.

Легітимність лідера в цьому сенсі немає жодного значення.

 

 

Владимир Полохало: Маємо нову політичну реальність, суть якої полягає в тому, що на політичному ринку немає монополії однієї політичної сили, а це створює конкурентне середовище у виборчій кампанії і обіцяє інтригу для спостерігачів і виборців. У всякому разі нинішні парламентські вибори будуть більш демократичними і конкурентними ніж минулі.

З рештою, виборча кампанія в Україні - це лише пауза між виборами.

 

«ForUm»