Першою жертвою політичної боротьби двох великих Ю. став розкол Української республіканської партії "Собор", що почався із заяви Матвієнка про складення ним своїх повноважень голови партії, а через дев'ять днів - несподіваного відкликання цієї заяви. Конфлікт досяг апогею 20 жовтня, зі створенням внутрішньопартійної фракції "Соборна Батьківщина". Про це заявили на прес-конференції в УНІАН заступники голови партії Володимир Олійник, Люба Стасів, Володимир Шовкошитний, народні депутати Сергій Шевчук та Григорій Омельченко.

 

На позачерговому з'їзді УРП "Собор" 22 жовтня Левко Лук'яненко обраний виконуючим обов'язки Голови партії. Центральна Рада партії, очолювана Анатолієм Матвієнком, зібралася одразу після з'їзду і визнала його результати нелегітимними.

 

Мені вдалося зустрітися з Левком Григоровичем на виході з офісу "Собору", який, за твердженням Анатолія Матвієнка, був незаконно захоплений прибічниками внутрішньопартійної фракції "Соборна Батьківщина".

 

 

Результати з'їзду партії в цілому позитивні. Ми визначили напрямок політики УРП "Собор" на найближчий час. Також було розв'язано проблему щодо голови партії.

Більшість делегатів з'їзду висловилися за те, щоб партія залишилася в Блоці Юлії Тимошенко. Ми в 2001 році уклали угоду із шістьма тодішніми політичними партіями, і ця угода виправдала себе. Ми перемогли на виборах, подолали 3% бар'єр, стали парламентською партією, створили парламентську фракцію, і ось вже більш ніж три роки працюємо разом.

 

У цьому блоці Українська республіканська партія зберігала певну автономію. Ми не злилися в інші партії, республіканці не стали "Батьківщиною", і більшість делегатів з'їзду вважає, що угода виправдала себе. Тому і на наступні вибори нам слід перебувати у Блоці Юлії Тимошенко. Я є прихильник цієї лінії, і тому мене обрали як старношого чоловіка головою... (поправляється) виконуючим обов'язки голови партії, бо я стою на такій політичній лінії.

 

Питання про голову партії виникло із того, що Матвієнко, який був головою партії, а потім став прем'єр-міністром у Криму, наказував нам голосувати за Єханурова. 5 депутатів Верховної Ради від Республіканської партії, оцінивши всебічно обстановку, вирішили не підтримувати Єханурова. І в обох голосуваннях ми його не підтримали. Це пропозиція Президента, тому ми не послухалися Президента. Матвієнко всіляко підкреслював свою вірність президенту, тому хотів, щоб ми підтримали кандидатуру Президента. Ми не підтримали кандидатуру Єханурова з трьох причин: перша причина - Єхануров є кучмівець, і він це продемонстрував по телевізору перед всією Україною, коли біг назустріч Кучмі, обняв його, взасос поцілував, ніби вони найкращі друзі. Друге: Єхануров був головою Фонду державного майна, і він підписував всі документи, які були нічим іншим, як дерибаном українського добра. Третє: він заявив публічно, що ніякої реприватизації не буде.

 

Це означало відмову від програмної цілі. І Українська республіканська партія "Собор" у 2001 році, і у час президентських виборів у 2004 році окремим пунктом нашої програми завжди було - перегляд всіх фактів приватизації з точки зору їх законності. Якщо незаконна приватизація - тоді повернути до держави об'єкт, оголосити нові відкриті публічні торги. Відмова від цього означатиме, що ми брехали людям. Бо ми їздили по всій Україні - я сам у Харкові працював - я людям казав, що будуть переглянуті факти "прихватизації", об'єкти будуть повернуті державі, і буде проведено приватизацію в законний спосіб. Я вірив Президенту - це ж наша спільна програма була - і виходить, я брехав людям?! Я став брехуном перед людьми, бо я їм таке обіцяв. Тепер нас ставлять перед фактом, що реприватизації ніякої не буде. Ці слова були спрямовані олігархам: хлопці, ви розікрали Україну - не турбуйтеся, у вас нічого ніхто не відбере, то воно буде ваше назавжди. Це обурило нас, і 5 наших депутатів у Верховній Раді не підтримали кандидатуру Єханурова.

Матвієнко, який обіцяв Ющенку, що ми проголосуємо, і який перед президентом хотів виглядати добре - він нам наказував, як голосувати. Але ми не послухалися. І тоді він публічно відмовився від нас... А тепер поводить себе так, наче забув власні слова, сказані місяць тому!

 

 

Перш за все, Центральна Рада погано слухала рішення з'їзду, оскільки її повноваження ухвалено делегувати Проводу.

 

Щодо легітимності з'їзду. З'їзд був позачерговий, тому на нього були запрошені делегати попереднього з'їзду. На попередньому з'їзді було 248 делегатів. Сюди приїхало приблизно 190 з них. За старими списками видавали мандати, і таки чином люди вже заходили в зал. Здійснював реєстрацію Секретаріат, який підпорядкований Матвієнку. Потім вони вкрали ті списки і сховали десь. Нащо ховати, якщо там все нормально? І тоді з'їзд змушений був знову проводити нову реєстрацію делегатів. І ця нова реєстрація показала, що у залі є кворум. Кворум двічі підтверджений: вперше при реєстрації, яку здійснював секретаріат Матвієнка, другий раз - у залі, просто через мандати відбулася нова реєстрація. І ця реєстрація знову довела, що у залі 137 делегатів. Тобто, кворум є, отже - з'їзд законний.

До питання про те, чи законні рішення з'їзду. Вів з'їзд Олійник. Рада Старійшин, яка відбулася вчора, делегувала ведення з'їзду Олійнику, бо він більш об'єктивний чоловік, безпосередньо не сперечався з Матвієнком, не депутат. Всі питання голосувалися подвійно: спочатку голосували за рішення, потім за підтвердження рішень. Кворум був, отже, рішення є законними.

 

Рішення Центральної Ради, яка прийняла 1 жовтня заяву Матвієнка про відкликання заяви про вихід із партії - з'їзд скасував. Як вищий орган керівництва партією, з'їзд мав право це зробити, як і обрати нового в.о. Голови.

 

 

Я їх не отримав. Матвієнко відмовився це передати. Матвієнко хотів закрити приміщення Центрального Проводу партії на вулиці Лабораторній, 1 в Києві, і нікого з нас сюди не пускати. Я йому телефонував, казав: "Дайте вказівку відкрити приміщення Центрального Проводу і Секретаріату". Він відповів, що буде оскаржувати законність з'їзду і поки що запечатав двері. Я побачив у цьому бажання затягнути процес нашого блокування із нашими союзними партіями, якими є "Батьківщина" і Українська соціал-демократична партія Онопенка. Ми знаємо, що Роман Безсмертний, який є головою Народного союзу "Наша Україна", вимагав від Матвієнка, щоб він вивів Українську республіканську партію із Блоку Юлії Тимошенко, бо цей блок є конкурентом "Нашої України". НСНУ має союзників, БЮТ також має союзників, серед яких і УРП "Собор". Для того, щоб ослабити конкурента, треба було вивести з блоку нашу партію. Матвієнко прийняв на себе це зобов'язання, тому і робить все це. Оскільки ми розуміємо підноготну цих мотивів, ми і зайняли це приміщення.

 

Провід засідав перед цим і вирішив створити інвентаризаційну комісію. Ця комісія перша зайшла сюди, потім зайшов провід і всі інші. Весь процес засняли на відео, для того, щоб зафіксувати, що тут було, а що не було. Комісія встановила, що вони розкурочили комп'ютери, вони не залишили тут ніякої партійної інформації, унесли з собою два системних блоки з Секретаріату. Тобто, вони заздалегідь готувалися не залишити ніякої матеріальної бази для партії, щоб ми продовжували співпрацювати з БЮТ. Вони, мабуть, відчували, що вони в меншості, але не хотіли розійтися по-дружньому. Вони стали на непорядний шлях.

 

 

Над нами є Господь. Я ніколи нікому не продавався, я ніяка річ мене купити не може. Якщо б мене можна було купити, я б продався ще у 1961 році, коли мене заарештували і коли в кабінеті слідчого кагебіст приносить газету "Правда" і каже: "ось, подивіться, це стаття на півсторінки, ми платимо за неї 500-600 рублів. Ви теж можете написати таку статтю!". А моя зарплата мінімальна, як адвоката, була 50 рублів... Я б міг одразу влаштувати собі райське життя - без совісті. Але для мене залишилась важливішою совість. Я не став писати статті на захист Російської імперії і комуністичної диктатури, бо я люблю Україну і я служу Україні. І якщо Матвієнко сказав, що ми домовилися із кимось і комусь продались, то він буде відповідати за це в суді.

 

У нас є давні відносини з політичними партіями, ще з 2001 року: з "Батьківщиною" Юлії Тимошенко, "Українською консервативною республіканською партією" Хмари, "Українською християнсько-демократичною партією" Сергієнка, я тоді очолював Українську республіканську партію, Матвієнко очолював Українську народну партію "Собор". Було шість окремих партій. Тоді ми почали утворювати цей блок, відбувалися переговори. Ми будемо дотримуватись цих відносин, продовжувати переговори, будемо торгуватись за місця в списках, визначатись, скільки буде депутатських мандатів для республіканської партії у Верховній Раді, скільки по областях і так далі - це будуть нормальні ділові переговори відносно місця і вкладу кожної партії у виборчий процес. Але коли говорити про особисте щось - такого не було і не буде ніколи.

 

 

Матвієнко просто ігнорує все, що відбувалося на нашому з'їзді. Він не є член партії, на цю тему є два рішення Ради Старійшин. Центральну Раду, яку він перед тим був організував і фактично в незаконний спосіб, Матвієнко загітував прийняти відликання його заяви про вихід з партії. Але відкликання цієї заяви має одну несправедливу сторону. Кожен з нас є людина, можна спалахнути і в гарячці зробити дурниці якісь, про що потім жалкуєш. Але він не в гарячці зробив: 20 числа, 21 числа, 22, 23, 24 числа - він всі ці дні не відкликав свою заяву, 25, 26 числа не відкликав. Він всі ці дні сподівався, що його відсторонення від республіканської партії - це є позитивна характеристика для Президента і той призначить його на якусь посаду міністра. 26 він зібрав деяких людей, мене не покликав, коли я зайшов і привітався, до мене він не привітався - він все ще сподівався, що Президент його призначить на посаду. Коли він побачив, що уряд вже сформований - тоді він вирішив повертатися до партії, 27, 28 числа - тоді він вирішив повертатися до партії. На одинадцятому дні він згадав, що треба повертатися до партії, і тому почав обробляти голів обласних організацій і підготовив їх, і потім вони 1 жовтня невеликою більшості відновили його повноваження. Він би ще через рік відкликав свою заяву! Статут цього не передбачає. Тому Рада Старійшин вважає, що він вийшов з партії. Проект постанови про це підготував його найближчий друг Ситник. Ми ухвалили її 22 жовтня. Він вже не в партії. Натомість ми підготували ряд заходів, щоб навести лад в обезголовленій партії, обрати нового гідного голову.

 

 

В значній мірі тут мотив є фінансовий, бо він весь час підкреслює, що в нього є великі фінансові можливості, а в нас навіть немає таких. Від кого у нього є такі можливості - я не знаю, він не хоче про це говорити. Зате він завжди натякав, що як Лук'яненко буде головою, то партія буде бідною, як церковні миші.

 

 

Я би не хотів цього. Весь цей скандал вийшов через голову партії. Він не мав підгрунтя партії - ні в районних осередках, ні в обласних, крім хіба що голів, з якими він працював. Матвієнко викликав цей скандал, який би не розгорався далі, якщо б Матвієнко не відстоював своє незаконними методами. Мені хотілося б вірити, що абсолютна більшість партії залишиться в ній, тому що та лінія, про яку постійно каже Матвієнко - створення "правиці", блоку одних національно-демократичних партій - є нереальною. Матвієнко протягом двох років мав доручення Проводу партії створити цю "правицю" - і не створив. То як її можна створити за два місяці?! Я думаю, то люди зрозуміють це, і лише незначна меншість людей піде за ним. Але, так чи інакше, скандал послабить наші позиції при перемовинах з союзниками.

 

Юрій Шеляженко, Український вибір