Виборча кампанія офіційно розпочалася 26 листопада, але коники, які вже давно розпочали перегони, майже не звернули уваги на стартовий сигнал. .

Як засвідчило попереднє дослідження, найменш викривлені на сьогодні рейтинги партій подає соціологічна служба Центру Разумкова (звісно, це не абсолютне твердження, і ми це питання будемо тримати під контролем). Тому результати зусиль конячок цього разу оцінимо, порівнюючи показники, подані цією службою за жовтень і листопад. Звісно, ми обрали лише ті позиції, які нас цікавлять. Показники виглядають таким чином.

Як бачимо, надзвичайними досягненнями похвалитися, окрім ПСПУ, яка покращила свої показники на 0,7 %, не може ніхто. До речі, якщо це не гра похибки дослідження, результат ПСПУ справді можна вважати дуже значним, оскільки він не лише на третину підняв рейтинг партії, але й впритул наблизив вітренківців до омріяного прохідного бар`єру. Поповнення рядів електорату могло відбутися як за рахунок зниження підтримки конкурентів ПСПУ на лівому електоральному полі – КПУ і СПУ (сукупна втрата голосів 0,6 %), так і через ефективну роботу з виборцями, які не визначилися (цифра яких істотно зменшилася порівняно з жовтневим опитуванням).

З відставання і втрати позицій забіг почали НСНУ (-0,1%), КПУ (-0,5%), ПППУ (-0,6%), та СПУ (-0,1%). Якщо врахувати скорочення кількості виборців, які не визначилися, можна говорити про ефективні політтехнологічні ходи конкурентів, які відтягнули голоси на свою користь.

Позитивний результат від своїх дій отримали БЮТ (+0,6), блок Литвина (+0,2), Партія регіонів (+0,4), та ПСПУ (+0,7).

Цікавою, на мій погляд, є та обставина, що зростання/падіння рейтингів не корелює ані з ідеологічним напрямком політичних сил (падіння і зростання спостерігалося водночас у лівих і у правих партій), ані з позицією партійців під час помаранчевої революції.

Іншими словами, процесу політичної структуризації суспільства в цей місяць не спостерігалося, і зміну політичних вподобань виборців визначали другорядні фактори (політична реклама, яка масово почала з`являтися у ЗМІ, піар-ходи, спекуляція на тих чи інших поточних питаннях, які поставали у політичному житті).

Єдиною закономірністю стало зростання рейтингів партій вождистського типу, очолюваних лідером-жінкою (БЮТ і ПСПУ). Якщо це не збіг, і зростання рейтингів не викликано іншими факторами, можна припускати, що карта "жінка – політичний лідер" може бути ефективно розіграна під час цієї виборчої кампанії, і виявитися потужнішою від традиційних для України виборчих ходів (на кшталт "війна компроматів", "російське питання", "власність на землю", "повернення боргів ощадбанку" etc.)

Протягом періоду часу між опитуваннями сталася значна подія, яка могла спричинити зміну політичних симпатій деяких виборців – конкурс з повторного продажу "Криворіжсталі". Ставлення тїєї чи іншої партії до цього справді могло вплинути на зміну політичних вподобань, адже йдеться про принципове питання – приватизацію стратегічних підприємств, але й тут ми заходимо в глухий кут: Тимошенко вітала реприватизацію і закликала продовжити цей процес. Називалася навіть кількість об`єктів, на які необхідно поширити цю практику – цифра із багатьма нулями.

З іншого боку, Вітренко навпаки закликала залишити "Криворіжсталь" у державній власності, використовуючи традиційну риторику антиамериканізму та боротьби із засиллям світового імперіалізму. Обидві свій рейтинг підняли.

Інша резонансна подія – бійка на Майдані 7 листопада, у якій взяли участь прихильники Вітренко. Ймовірно, червоні пенсіонери тоді зробили свій висновок, хто насправді захищає революційні ідеали 1917 року.

Не можна не зазначити п`ятивідсоткове зменшення кількості виборців, які не визначилися зі своїми політичними вподобаннями. Дуже позитивна тенденція, навіть якщо припустити, що половина з них перейшла до когорти тих, хто не братиме участі у голосуванні. Вона свідчить про те, що існує імовірність, що до дати проведення виборів ця частина суспільства таки визначиться зі своїми вподобаннями, і свідомо обиратиме своє майбутнє на наступні чотири роки, а не передовірить це іншим.