У неділю, 25 грудня, закінчується висунення кандидатів у депутати Верховної Ради зразка 2006 року. Більшість партій та блоків - потенційних учасників виборів вже визначилися з кількісним і якісним складом своїх "передових загонів", тобто зі своїми виборчими списками. Решта зроблять це сьогодні-завтра. "У березні виборці знову голосуватимуть за новий парламент, - пише у статті для лондонської газети "Файненшл таймс" Президент України Віктор Ющенко. -... Я переконаний у тому, що українські виборці знову підтримають ті партії і програми, які виступлять за розширення особистої та економічної свобод, точно так само, як вони зробили це рік тому". Водночас практично всі вітчизняні аналітики зазначають, що і в березні майбутнього року українці голосуватимуть не так за партії і програми, як за осіб і особистості. Незважаючи на те, що вибори-2006 вперше проходитимуть тільки за партійними списками, щоб, по ідеї, сприяти політичній структуризації українського суспільства. З кого ж нам робити, за висловом глави держави, "вільний вибір, необхідний для перетворення закритого суспільства на націю змагальності"? Експерти "Дня" в регіонах, які поділилися з нашими власними кореспондентами своїми враженнями від партійних і блокових списків, звернули увагу передусім на переважання у багатьох із них столичної політичної еліти. (А хто ж тоді буде в новій Раді представляти інтереси регіонів?) Вочевидь, люди, які багато років є "тримачами" депутатських крісел, уже вважають їх своєю власністю. Втім, більшість виборчих списків уразливі не лише з цієї причини...

 

Олександр Мостіпака, голова чернівецької обласної організації "Комітет виборців України":

 

- Перші п'ятірки більшості "прохідних" партій та блоків суто технологічні. 70% людей у них не мають відношення ні до законотворчості, ні до парламенту, їхнє завдання - привабити електорат. Мається на увазі включення різними партіями до своїх списків Софії Ротару, Віталія Кличка, Руслани Лижичко та інших відомих особистостей. Залишається питання - що вони робитимуть у парламенті? Щоправда, в багатьох країн є досвід залучення до виборчих списків зіркових осіб, тож, мабуть, ми на правильному шляху.

 

Щодо тих, хто займає наступні місця у списках, то це переважно чинні народні депутати. Схоже, відсотків на 80% збережеться нинішній склад парламенту. Викликає побоювання той факт, що до списків увійшли люди, які "засвітились" у різноманітних скандалах або мають бізнес сумнівного походження. Загалом же наступна Верховна Рада не буде ефективнішою за нинішню. Туди потраплять представники настільки різних сил, що їм важко буде сформувати дієву коаліцію, а це позначиться на парламентській діяльності. Слід врахувати і те, що з 1 січня набирає чинностi політреформа, і до вищого законодавчого органу перейде частина функцій державного управління. Вважаю, це негативно позначиться на стабільності управлінської системи, і ми станемо свідками доволі частих політичних криз.

 

Федір Шандор, соціолог, викладач Ужгородського національного університету, директор "Карпатського центру полінгових досліджень":

 

- Як на мене, практично нічого не зміниться, якщо порівняти (певна річ, досить опосередковано) з тими кандидатурами, які так чи інакше представляють нинішні політичні сили у радах усіх рівнів.

 

Потрібно вказати й на такий нюанс: виборець сьогодні формує свій погляд на ту чи іншу політичну силу виключно з огляду на те, хто її представляє на регіональному рівні. Тому нерідко доводиться чути, що негативне ставлення до певної кандидатури на місцевому рівні переносить антипатію на весь блок чи партію, навіть попри те, що на її чолі може стояти сильна та мудра особистість. І це, до речі, може зіграти "злий жарт" з деякими учасниками виборів-2006.

 

Олена Стяжкіна, доктор історичних наук, професор кафедри історії слов'ян Донецького національного університету:

 

- На мій погляд, у виборчих списках всіх партій простежується деяка логіка: які завдання - такі й списки. Найбільшим розчаруванням можна назвати Руслану Лижичко та Софію Ротару. Я розумію, що їх любить народ, що вони в якомусь сенсі - "жіночі обличчя України", але тут - інший випадок. Космонавт Леонід Каденюк - також досить цікава тема. І все-таки, парламент - не космос...

 

Проте є й приємні сюрпризи. Включення Ніни Карпачової до складу списку Партії регіонів - це, на мій погляд, несподіваний, але професійний, грамотний крок. Хороший хід і стосовно Віталія Клічка, хоча тут, звісно, є деякі нюанси... Братів Клічкiв у нас було дуже багато - і на рингу, і в рекламі пива, і тепер от - у політиці...

 

Окрім того, не можу не визнати професійність висвітлення "жіночої" теми у блоці "Не Так!". Зате в списках БЮТ, від яких ми чекали багато передусім у цьому плані, на мій погляд, немає нічого екстраординарного, крім, звісно, самої Юлії Тимошенко...

 

Володимир Телень, голова Вінницького обласного осередку комітету виборців України:

 

- У найбільших блоках надто мало репрезентовано людей з регіонів. Переважно там столична політична еліта, а якщо хтось потрапив з регіону, то це люди, які вже давно живуть у Києві й віддалились від периферії. Таким чином, регіони залишаються занедбаними. Після виборів це відчують перш за все прості люди. Раніше людина йшла зі своєю проблемою до свого депутата, наприклад, вінничани могли записатись до нього чи до його представника на прийом, отримати тих самих 50 чи 200 грн.

допомоги, поскаржитись, обнадіятись. А як буде згодом, після виборів, побудовано механізм зв'язку центру з областю, зараз не тільки не відомо, але навіть не обговорюється це питання.

 

Олексій Безуглий, голова Дніпропетровської обласної організації "Комітет виборців України":

 

- У оприлюднених виборчих списках мене найбільше здивувала велика кількість людей, які раніше не те щоб до конкретних партій, а й до політиці взагалі не мали ні найменшого відношення. Це артисти кіно і театру, естрадні співаки, спортсмени тощо, які навіть у разі обрання їх до парламенту навряд чи будуть займатися законотворчістю. Зрозуміло, що партії хочуть "добрати" популярності, зорієнтувати електорат на відомих у суспільстві людей і зіграти на їхньому авторитеті. Хоча, якщо замислитись, вони мають приваблювати виборців не наявністю в списку чемпіона світу з боксу або переможниці пісенного конкурсу, а своїми програмними положеннями, в яких відбиваються нагальні потреби людей або інтереси суспільства і держави загалом.

 

Проте понад усе при знайомстві зі списками вражає наявність в них таких людей, як омбудсман Ніна Карпачова або голова Верховного Суду України Василь Маляренко.

 

 Адже відомо, що під час виборів саме суди і мають розв'язувати численні спори між учасниками виборчих перегонів, регулювати колізії, які виникають у відносинах iз виборчими комісіями, тлумачити закони. Про яку неупередженість судової системи тепер можна говорити, якщо сам головний суддя країни балотується у списках однієї з партій? На мій погляд, подібна ситуація взагалі неприпустима і заслуговує особливої уваги.

 

Олександр Заглада завідувач кафедри суспільних наук Агроекологічного університету, кандидат філософських наук (Житомир):

 

- Упадає у вічі, що з фаворитів Партія регіонів, наприклад, включила у свої списки аж 450 кандидатів у народні депутати, тобто на весь склад парламенту. Блок "Наша Україна" щодо цього трохи реалістичніший, вiн запропонував "усього" 370 кандидатур...

 

У списках "НУ" також залишилися люди, навколо імен яких восени нинішнього року розгорталися гучні скандали стосовно їхньої причетності до корупції. І про це виборці навряд чи забудуть. За президентства Леоніда Кучми так вчинили у 2002 році організатори блоку "За Єдину Україну" і отримали результат значно менший, ніж розраховували... І якби нас зараз не запевняли в тому, що наступні вибори будуть чесними і прозорими, в тому числі з боку тих політичних сил, які нині представляють владу, вважаю, що ніхто з нинішніх фаворитів не втримається і займеться викиданням на публіку компромату з тим, щоб підняти свій рейтинг і втопити конкурентів. Тим більше, що в Партії регіонів на чільних місцях теж достатньо осіб, включаючи її лідера, а також голову Донецької облради Бориса Колесникова, яким можна пригадати обвинувачення їх у причетності до кримінальних діянь, тобто теж заплямованих...

 

Степан Смоляк, адвокат, президент Фонду сприяння правовим реформам та захисту прав людини (Львів):

 

- На перших місцях у списках опинилися футболісти, боксери, артисти, шоумени. А скільки там серйозних економістів, юристів, аграріїв, представників педагогічної еліти, медиків? Яким же буде КПД цієї Верховної Ради, що принесе вона народу?! Здається мені, що все відбувається за принципом: кожна наступна Рада гірша за попередню. І у мене душа болить від одного погляду на ці списки. Треба було б подбати про дієвість парламенту, а не лише про задіяння відомих прізвищ, не зважаючи на відповідну для законотворчої діяльності освіту цих людей. Можливо, це порядні та працьовиті люди, але парламент - особлива інституція, і порядності та працьовитості замало для отримання мандата народного депутата. Поки ці спортсмени набуватимуть відповідних знань, час йтиме, а з ним втікатиме життя кожного простого українця, який вже не має надії, що встигне дожити до часів благополуччя. Хоча б для онуків їх наблизити!..

 

Ірина Цой, проректор Луганського державного інституту культури і мистецтв:

 

- Побіжне вивчення перших десятків оголошених виборчих списків партій і блоків наштовхнули мене на думку, що електорату в черговий раз запропонували продукт політичних технологій. З'їзди партій більше схожі на шоу. Гучне оголошення списків - це продовження традицій, які заклала помаранчева революція, що проходила як безперервний концерт... Одна політична сила для підняття власного рейтингу вдається до перевіреного часом трюку - залучає до списків знаменитостей, інша включає в список найбільш відомих в країні бізнесменів. Стратегія політтехнологів також є гранично ясною, адже мета одна: з'єднати в єдину команду людей з "історіями", які можна буде "розповідати" виборцям, обговорювати, смакувати й інтерпретувати протягом всієї передвиборної кампанії. Головне - щоб кожний з цих персонажів дав сигнал "своєму" сегменту електорату. Немає значення, що багато хто з партійців відкрито зізнаються в тому, що ніколи не бачили деяких людей зі "своєї" десятки. Всю владу у виборчих штабах нині віддано заїжджим і вітчизняним політтехнологам, які грамотно дотримуються законів класичного менеджменту. На жаль, ми так і не побачили в більшості запропонованих списків нових політиків, здатних привнести в український політикум нові, нестандартні ідеї. У владі обертаються одні й ті самі, - так було при Кучмі, не став винятком і "новий" час. Деякі зі "старої" гвардії перебігли до іншого політичного табору, пристосувавшись хоча б на деякий час до дійсності. Але маніпулятивні технології не завжди приносять бажаний лідерам партії або блоку результат. Які б чудеса ні обіцяли майстри технологій, лише виявивши щирість, можна викликати довіру виборця.

 

Володимир Притула, політолог (Сімферополь):

 

- Деякі списки розчаровують, а деякі радують. Наприклад, не слід було, на мій погляд, включати до списку блоку "Наша Україна" таких людей як Порошенко, Третьяков тощо. Справа не в тому, що вони корупціонери чи не корупціонери, немає рішення суду, парламентська комісія визнала їх непричетними, однак сьогодні це дає політичним опонентам "Нашої України" привід для критики. В списку БЮТ, як на мене, забагато бізнесменів. Показовим для списку "регіоналів" є те, що він чи не наполовину складається з людей з Донецька, а так неправильно.

 

У прохідну частину списку комуністів, які весь час твердять, що вони є інтернаціоналістами, включено людину з українофобним світоглядом - Михайла Бахарєва. Людина, яка заявляє, що українська мова - це мова "черні", що немає українського народу, обіцяє: "Ми повернемось до тебе, Росія", каже, що Шевченко - авантюрист i т. iн., - не має права бути депутатом українського парламенту. І це ще раз говорить про те, що показний інтернаціоналізм комуністів насправді є проявом певного шовінізму.

 

Марк Зубов, політолог (Харків):

 

- З позитивного можу відзначити те, що з перших позицій списку "Нашої України" перемістилися люди, які певною мірою були скомпрометовані. Для мене це особисто хороший знак у тому плані, що запит суспільства на чистоту та моральні аспекти вже починає працювати. Якщо говорити про негативні моменти, то, на жаль, слід відзначити елементи корпоративізму, коли списки формуються зі своїх, перевірених.

 

Так у списках Партії регіонів домінують донецькі. Хотілося б, щоб партії представляли щось всеукраїнське і щоб вони всередині себе розпочали шукати компроміси. Вийде ж так, що всі "скучкувалися", підуть у парламент, а там потім розпочнеться бійка. "Наша Україна", на жаль, так і залишиться західноукраїнською політичною силою. Тобто той "вододіл" у країні, що був, нікуди не зник. Це викликає занепокоєння.

 

Володимир Газін, доцент кафедри історії України Кам'янець-Подільського державного університету:

 

- Можна виокремити деякі тенденції, за якими відбувалося формування виборчих списків (при цьому відкидаємо всілякі нісенітниці щодо енної кількості доларів за місце у списку як такі, що просто не можуть бути у нашому "чесному і позбавленому корупції" суспільстві). По-перше, бачимо у списках практично всіх партій і блоків усе ті ж депутатські обличчя. Очевидно, у нас депутатство - то не важка і відповідальна робота, а просто стан душі. Як колись співалося у популярній пісні: "...Я не могу иначе".

 

По-друге, у списках міцно моститься великий бізнес. По-третє, списки мерехтять однаковими прізвищами. Будемо сподіватися, що це просто особливості української нації - куди не глянеш, то скрізь Януковичі, Омельченки, Ющенки...

 

По-четверте, у списках цілком прогнозовано представлені люди Майдану, точніше - майданівської сцени. Не скажу, що це несправедливо. Проте сірих політиків так багато, а талановитих і яскравих співаків, спортсменів так мало...

 

П'яте - це відчуття святковості та шоу, яке дедалі більше супроводжує нібито такий нудний процес виборів. Сьогодні кожен блок, який себе поважає, має власні кашне і власні ексклюзивні назви.

 

Наостанок скажу: хто грамотний - хай прочитає, хто мислячий - хай подумає, хто вірить в Україну - хай прийде і проголосує після того, як прочитає і подумає.

 

Газета "День"