Якщо Нестор Шуфрич - лице партії, Леонід Кравчук - її совість, а Віктор Медведчук - порядність, то зрозуміло само собою, що у такої партії все буде "не так". Але оптимізм Леоніда Макаровича не може не насторожувати.

 

Аж дивно, звідки у Леоніда Кравчука береться стільки впевненості щодо майбутнього цього квазі-політичного проекту. А-а-а, старість - не радість. З адекватністю мислення і мовлення все важче і важче. Буває...Однак, треба визнати, що є й логічні моменти у риториці лідерів новоствореного блоку "Не так". Наприклад, заяву Леоніда Кравчука про те, що вони "не будуть створювати коаліцію з "помаранчевими" можна вважати правдивою на сто відсотків. Бо навіть, якщо б "нетаки" передумали, то жоден з "помаранчевих" таборів з ними не об'єднається за жодних обставин.

 

Значно гірше виглядає, натомість, ситуація, коли перший президент переходить до конкретики. Підрахунки Леоніда Кравчука, які малюють в його уяві сім-вісім відсотків голосів на виборах не можуть не викликати поблажливої усмішки навіть у недоброзичливців. Подумаймо тверезо. Леонід Макарович каже, що в блоці "Не так" набереться близько мільйона членів. Леонід Макарович сподівається, що кожен з цих членів притягне голос ще хоч би одного родича чи знайомого. Леонід Макарович помиляється. Такі підрахунки - це "евріка" в стилі сенсаційних знахідок депутата Миколи Поровського, котрий пропонує замість газу опалювати соломою.

 

Насправді ж, немає ніякого мільйона членів блоку - ніколи не було їх у Бойка, дуже мало їх у Медведчука, а половина членкинь організації "Жінки за майбутнє" Валентини Довженко" розбіглися, як тільки почули, що організацію перейменовано в "Жінки за майбутнє" СДПУ (о)".

 

До того ж ті, хто залишився нікого нікуди не приведуть, бо навіть значна частина членів СДПУ (о), не кажучи вже про їхніх родичів та знайомих, соромляться свого членства в цій партії більше, ніж чотирнадцятирічна юнка встидається незайманості, чи п'ятнадцятилітній юнак - пеніса, коротшого десяти сантиметрів.

 

Тому надзвичайно наївними видаються надії Леоніда Кравчука на "народ", який розчарувався у "помаранчевій владі" і готується до "пост-помаранчевого періоду розвитку країни". Тобто, можливо й "готується", але не під проводом Кравчука-Медведчука-Шуфрича і Ко.

 

Той народ, який рік тому вистояв своє на майданах різних українських міст, швидше погодиться вимінювати українське сало на африканські банани, щоб за них виторгувати трохи газу у росіян, ніж обере собі за керманичів тричі перефарбованого екс-президента Льоню, покусаного за пику закарпатськими собаками екс-шахрая Нестіка, чи за ненависного адвоката-хуже-прокурора Вітька.

 

Анти-оранжевий же народ уже має свого лідера, котрий відповідає йому за культурним та інтелектуальним рівнем, за біографією та граматичними здібностями. І цей народ не потребує інших вождів. Тривожним сигналом для есдеків(о) мало б стати те, що їх відмовилася взяти до себе навіть партія "Регіони України", де подонків у процентному відношенні не менше, ніж в СДПУ (о). Видно Віктору Януковичу, як справжньому лідерові донбаського народу та захисникові московського православ'я видається доречнішим йти на штурм парламенту під прапорами Аллаха, аніж зробити собі оте есдеківське (о).

 

Виходячи з усього цього, можна припустити, що немає ніякого народу, від імені якого виступає перший президент. Є лише плем'я "нетаків" - нечисленне, але галасливе і злобне, котре або згине на полях передвиборчої боротьби, або розчиниться у одному з двох народів. А впізнати членів цього племені можна буде тільки на масових заходах по войовничих вигуках із натовпу - "не та-а-а-а-к!".