Еріх Марія Ремарк одного разу помітив, що відсутність навіть одного ґудзика не залишиться непоміченою. Цей маленький предмет став невід'ємною частиною сучасного гардероба, незмінним атрибутом одягу. Однак його історія налічує тисячоліття, що сягають у глибину давнини.

У стародавні часи, коли ґудзики ще не були відомі, люди використовували різні аналоги: шипи від рослин, кістки тварин, дерев'яні кілочки. У Стародавньому Єгипті застосовували пряжки, або один шматок тканини пропускали через отвір в іншому, або кінці просто зв'язували.

Широкого поширення ґудзики набули лише в XIII столітті. До XVIII століття вони були ознакою багатства і приналежності до вищих верств суспільства, виготовлялися з дорогоцінних металів. Пізніше почали використовувати металеві та мідні ґудзики, проте їхня вартість залишалася високою, і їх перешивали з одного одягу на інший.

Ґудзик не тільки слугував функціональній меті. У давнину він також був важливим магічним оберегом: у порожнисті ґудзики часто поміщали шматочок олова або камінчик, що видавав приглушений звук під час руху, нагадуючи звук бубонця.

До XIX століття ґудзики були радше атрибутом чоловічого гардероба. Тільки наприкінці XIX століття вони стали активно використовуватися в жіночій моді як елемент декору, перетворившись із простої застібки на модну прикрасу.