Від лояльності до протистояння: сага Пригожина та Путіна і загадка приватних військових компаній у Росії

Стверджується, що Пригожин не зміг зустрітися з Путіним за два місяці до маршу, незважаючи на неодноразові спроби. Найближче оточення Путіна, яке підтримує Шойгу, блокувало ці зустрічі. У цей час нібито велася підготовка до демонтажу частини приватної військової компанії «Вагнера» та нападу на самого Пригожина. Пригожин сподівався, що коли марш почнеться, Путін стане на його сторону. Проте Шойгу вдалося достукатися до Путіна, який відомий своєю сприйнятливістю до інформації, що надходить «через вуха». І лише після розмови Путіна з потенційним наступником і дуже близьким до нього Дюміним ситуація обернулася проти Шойгу і Герасимова.

Пригожин відомий своєю лояльністю до Путіна, а одним із бенефіціарів його ПВК Вагнера є Дюмін, колишній особистий охоронець Путіна. Путін спочатку публічно обіцяв суворо покарати Пригожина, але потім пробачив його. Ці обставини свідчать про те, що реальність може відрізнятися від того, що спостерігалося, потенційно включаючи політичні маневри. Така ситуація дає можливість Путіну змістити генералів, у тому числі Шойгу, якого він не міг зняти за різних обставин через особисті стосунки та зобов’язання.

Зараз Шойгу перебуває в ізоляції під наглядом особистої охорони ФСО Федеральної служби охорони. У повідомленнях з Грозного йдеться про те, що в Московській області дислокуються 3 тисячі бійців з Чечні, які готові виконувати накази Путіна і лідера Чечні Кадирова. Статус ПВК «Вагнера» залишається незрозумілим, але «Ахмат», інша група, як повідомляється, присутня і поки не йде.

Випадок із діями Пригожина показав, що можна без наслідків захоплювати міста-мільйонники, висувати вимоги до вищого керівництва країни, відмовлятися виконувати законні накази, проводити збройні марші в Москві. Це викликає занепокоєння щодо можливих дій інших приватних військових компаній або добровольчих військових підрозділів у Росії. Діяльність ПВК заборонена російським законодавством, але тривають спроби легалізувати їх шляхом внесення змін до законодавства, лобіюючи зусилля таких політичних діячів, як Сергій Миронов. Російський уряд послідовно виступає проти цих спроб, підкреслюючи їх суперечність Конституції Росії.

Президент СРСР Горбачов так само жодним чином не реагував на порушення союзними республіками державного суверенітету, їх «паради суверенітету», створення республіканських армій, захоплення союзного майна та об’єктів, розпуск центральних органів влади. , блокування гарнізонів Радянської Армії, захоплення складів зброї, висунення різноманітних ультимативних вимог до центральної влади.

Більшість населення країни була категорично проти реальних дій щодо відновлення суверенітету країни, повторюючи мантру «поки не буде громадянської війни».

Як відомо, діяльність приватних військових компаній в Росії заборонена, оскільки вона суперечить Конституції та законодавству Росії. Найманство в Росії визнано кримінальним злочином. Однак, незважаючи на ці правила, Кремль і Міністерство оборони Росії активно застосовують їх навіть усередині Росії, закриваючи очі на їх незаконність. Це в першу чергу спостерігається у приватній військовій компанії Вагнера (ПВК).

http://e-news.com.ua