Промисловці вітають включення до порядку денного Верховної Ради законопроєкту №3739 про локалізацію виробництва

Парламент планує розглянути законопроєкт 19 листопада. Документ пройде друге читання після майже півторарічної перерви після першого голосування.

Український союз промисловців і підприємців, роботодавці, «Укрпромзовнішекспертиза»  за цей час подали чимало експертних обґрунтувань на підтримку нормативного забезпечення локалізації виробництва машинобудівної продукції в Україні. Дану позицію підтримує і Національна тристороння соціально-економічна рада.

На думку представників промислового сектору, законопроєкт є стратегічно важливим кроком у завантаженні українських виробників замовленнями. Він удосконалить державну політику локалізації виробництва. При цьому УСПП підкреслює, що №3739  повинен стати лиш першим кроком у прозорій сучасній державній політиці підтримки національного виробника.

Діловий союз пояснює: відповідні норми прийняті і в самому ЄС, а також США. Всі розвинені країни світу провадять політику державного протекціонізму, при цьому це не порушує ні норми Світової організації торгівлі, ні інших міждержавних угод. Ратифікована Вашингтоном угода про державні закупівлі США в рамках СОТ досить чітко передбачає обмеження на імпорт продукції на американський ринок. У 2008 році Конгрес США включив статтю «Купуй американське» в «American Recovery and Reinvestment Act» від 2009 року (що передбачало гігантську суму фінансових стимулів в розмірі 787 млрд дол.).

В Євросоюзі вимоги локалізації визначаються в особливих умовах публічних закупівель. Держзамовник може відхиляти пропозиції, якщо більше 50% складових вартості товару або послуги не будуть європейського походження. Європейські замовники виставляють вимоги про наявність виробництва на території ЄС для участі в закупівлі, про досвід поставки саме на територію ЄС і ін. Зокрема, ознайомитися із цими положеннями можна в євродирективі 2014/25 / ЄС.

Експерти УСПП, НАН України, «Укрпромзовнішекспертиза»  спільно вивчили міжнародний досвід з сучасної підтримки локалізації виробництва. Частка імпортованої продукції машинобудування в держзакупівлях США – тільки 4-5%, в ЄС – 10-12%. Україна ж за 2016-2020 рр. придбала відповідну продукцію на 62 млрд. грн., 47% з яких – іноземного виробника.

У 2019 році половина імпорту машинобудівної продукції за кодами, що ввійшли до проєкту №3739,  припадала на країни ЄС (Польща, Болгарія, Чехія), інша половина – на Китай, Білорусь та Туреччину.

До 2030 року Україна прогнозно придбає продукцію машинобудування на 11,9 млрд. доларів. Якщо законопроєкт не буде прийнятий, то основна частина цього попиту буде покрита імпортом  - 8,5 млрд. доларів. Це той прямий ресурс, що втратить держава. А, враховуючи мультиплікаційний ефект від відсутності робочих місць, поступового зниження виробництва на заводах тощо, ця цифра буде, щонайменше, подвоєна.

В УСПП розуміють стурбованість європейських партнерів, пов’язану із перспективою прийняття Україною аналогічного європейським закону про прозору державну підтримку національного виробника. Адже йдеться про деяку втрату ринку збуту для товарів з ЄС. Втім, українські промисловці звертають увагу на те, що такий крок прямо не порушує Угоду про асоціацію, зобов’язання в рамках СОТ, окрім того, є економічно обґрунтованим.

«Нерівність умов європейських та українських виробників не помітити неможливо, особливо після кризи, спричиненої пандемією коронавірусу. Не говорячи про значно дешевші кредити (результат краще розвинених економік країн ЄС), ЄС прийняв пакет стимулів для зайнятості та підтримки своїх підприємств, що обчислюється сотнями мільярдів євро. В Україні таких коштів немає, а промислове виробництво в глибокій стагнації», - зазначив президент УСПП, голова НТСЕР Анатолій Кінах.

Тому механізм локалізації виробництва – це той ресурс, яким країна хоч якось може стримати галопуючу деіндустріалізацію та зростання безробіття. Примушувати нас відмовитися від нього – означає заганяти країну і далі виключно в боргову яму без перспектив.

 Наразі законопроєкт №3739 може стати першим кроком до формування в Україні  довгострокової державної  інноваційної політики: з техніко-обґрунтованим рівнем локалізації виробництва, формуванням державних цільових програм розвитку наукоємних галузей.

Поки Україна ж масово закуповує продукцію іноземного виробника – електропотяги з Франції, Швейцарії, Південної Кореї, гелікоптери з Франції, броньовані і ракетні катери з Великої Британії і США, корвети (у планах) з Туреччини тощо. При цьому цілеспрямованої роботи по створенню такої продукції на внутрішньому ринку урядом не ведеться.

Як результат – в структурі експорту 70% займає сировина, високі показники трудової міграції, а перекази заробітчан в рази вищі прямих чистих інвестицій в Україну.

«Локалізація– це створення нових робочих місць, розвиток наукомістких галузей економіки. Кожне робоче місце в сфері машинобудування дасть ще 8-9 по виробничому ланцюжку (логістика, металургія тощо). Без цього безробіття і необхідність державної допомоги нещадно тиснутиме на і без того дефіцитний український бюджет. Якщо ми хочемо поступово долати наслідки кризи і виходити на траєкторію зростання економіки, зміцнення конкурентоздатності держави і виробників – потрібно шукати компроміси із нашими європейськими партнерами, але не відходити від національних інтересів при цьому. Впевнений, наші з Євросоюзом позиції спільні: економічно стабільна і розвинена Україна. Від цього і потрібно відштовхуватись в голосуванні за законопроєкт №3739 та у перемовинах з партнерами», - підсумував Анатолій Кінах.