Більше 3 мільйонів людей в Україні живуть не за «пропискою» - експерти

В Україні близько 12% населення живуть не за місцем реєстрації. Це еквівалентно щонайменше 3,3 мільйонам дорослого населення України.

Про це заявили авторки дослідження «Громадяни України, що живуть не за місцем реєстрації: їхня кількість та проблеми» під час презентації у Києві 26 березня 2019 року.

Дані не враховують офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. За словами авторок, наведену кількість можна вважати мінімальною оцінкою. Загальна кількість осіб, що проживають не «за пропискою», може сягати щонайменше 6,8 мільйонів.

Дослідниці також з’ясували, що людям, які мешкають не за місцем реєстрації, набагато складніше реалізувати свої права. Зокрема, вони рідше беруть участь у виборах та менш активні у житті міста чи села.

«Нам, тим, хто проживає не за місцем реєстрації, складніше прийти на виборчу дільницю, бо це може потребувати додаткового часу. Відправити дитину до навчального закладу теж потребує додаткових зусиль у порівнянні з тими, хто живе за місцем реєстрації. Люди менш активні у вирішенні комунальних проблем», – наголошує Юлія Тищенко, керівниця програми проектів демократичних процесів в Українському незалежному центрі політичних досліджень.

Авторки порахували: для отримання однієї соціальної послуги, що прив’язана до «прописки», людина повинна витрачати в середньому 4,4 дні та 750 грн. При цьому тільки 21% опитаних відчувають себе обмеженими у правах через «прописку».

«Причиною такого високо рівня толерантності до проблем, спричинених реєстрацією місця проживання, є те, що потреба в послугах виникає одноразово або епізодично. Для отримання найбільш популярних послуг використовуються альтернативні, часто неофіційні шляхи. Деякі послуги та права не сприймаються як важливі», – наголошує Олександра Слободян, аналітикиня та дослідниця в Аналітичному центрі CEDOS, співавторка дослідження.

За її словами, частою причиною небажання людей реєструвати актуальне місце проживання є те, що вони не залишають межі населеного пункту, де «прописані». Таких, зокрема, виявилося 56% опитаних. Інша вагома причина – людям складно зареєструватися не у власному житлі. Тут велику роль відіграють стереотипи: 96% опитаних орендодавців заявляють, що не реєструватимуть орендарів у своєму житлі. Рідше причиною нереєстрації стає власна вигода: 8% опитаних за допомогою зміни місця реєстрації отримували субсидії, а 32% опитаних чоловіків – уникали контактів з військкоматом.

Людмила Янкіна, керівниця проекту “Свобода пересування для кожного: Реформа системи реєстрації місця проживання в Україні» у Центрі прав людини ZMINA, в рамках якого відбувалось дослідження, підкреслює: зарегульована система реєстрації місця проживання негативно впливає на відносини держави з людиною. Проте зміна цієї системи повинна враховувати її роль у всіх сферах життя.

«Зокрема, йдеться про медицину, ведення підприємницької діяльності, адміністративні послуги, оформлення актів цивільного стану, субсидії, вибори, судовий та соціальний захист, процеси бюджетування, тощо. Нова модель має бути максимально адаптованою під сучасний український контекст, а не запозиченою. Оскільки умови, в яких перебуває Україна вже тривалий час, суттєво відрізняється від інших країн», - говорить експертка. Вона наголошує: рішення має бути масштабним та комплексним, воно не може зводитися до простого скасування.