Парламент має намір захистити бізнес від «трудових» перевірок. Чи вдасться?

Днями парламент у першому читанні ухвалив законопроект №6489 «… щодо запобігання надмірного тиску на суб’єктів господарювання заходами державного нагляду за додержанням законодавства про працю». Невеликий за обсягом документ піднімає справді дуже гостру тему для вітчизняного бізнесу, який за кожної влади відчуває надмірний жорсткий тиск, що нерідко приводить до краху бізнес-діяльності. А особливо сьогодні, коли введені ще й нові штрафи за порушення законодавства про працю, а Держпраці й органи місцевого самоврядування мають надширокі  повноваженнями під час відповідних перевірок.

Наскільки запропоновані норми зможуть полегшити ношу бізнесу у цій сфері, – коментує Яків Гольдарб, адвокат, співзасновник Goldarb.Advice.

Надається визначення «перешкоди» у проведенні перевірки.
Ст. 265 КЗпП передбачено відповідальність роботодавців, у тому числі за недопуск або перешкоди у проведенні перевірки щодо дотримання законодавства про працю. Але тут є важливий нюанс: відповідальність за «перешкоди» є, а що саме мається на увазі під цим поняттям – не конкретизується.

Законопроект №6489 пропонує дати визначення цьому терміну, внісши зміни до Ст. 1 ЗУ «Про основні засади держнагляду в сфері господарської діяльності». Так, під створенням перешкод розуміється невиконання законних вимог посадових осіб органу нагляду (контролю) або їх недопущення до проведення перевірки.

Виходить, автори ототожнили недопуск перевіряючих із невиконанням їх законних вимог. І, наприклад, ви можете допустити наглядові органи до перевірки, але не надати їм певні документи (тобто, не виконати їх законних вимог, а значить, створити перешкоди),  – штраф за створення перещкод вам гарантовано.

Разом з тим абзац 6 ч. 2 Ст. 265 КЗпП поняття «недопуск» і «створення перешкод» розділяє.

Резюме: визначення терміна щодо створення перешкод органам держнагляду в законі виписано надто загально, що дозволить штрафувати роботодавців за невиконання будь-якої вимоги ревізора. А таких вимог законодавство подає дуже обширний перелік. Крім того, воно дещо не узгоджується зі змістом Ст. 265 КЗпП.

Передбачається, якщо суб’єкт господарювання створюватиме перешкоди представникам органу держнагляду, в акті перевірки будуть обов’язково описані дії або бездіяльності, які призвели до створення таких перешкод. Причому, з обов’язковим посиланням на відповідні норми закону (ч. 6 Ст. 7 Закону «Про держнагляд»).
З одного боку, норма правильна: намагаєшся оштрафувати за створення перешкод при перевірці – опиши в акті, в чому саме полягало перешкоджання з посиланням на закон. Проте з другого – є проблеми з термінологію, які складають труднощі для правильного виконання закону.

Так,  представники органу нагляду в разі створення будь-яких перешкод для їх роботи (недопуск до перевірки, невиконання вимог) повинні написати про це в акті. Проте сам акт має складатися тільки за результатами самої перевірки.

Для випадків, коли органи держнагляду не допустять до перевірки, передбачено інший акт – про неможливість проведення інспектування (Постанова КМУ № 295 від 26.04.2017 року). Тобто, сама перевірка (інспектування) не відбувається, а акт перевірки, про який йдеться в ч. 6 Ст. 7 вказаного Закону, не складається.

Резюме: працівник органу нагляду, якщо його не допустять до перевірки, має вказати про це у відповідному акті, але сам акт в такому випадку не складається. Звідси – особа, яка уповноважена на перевірку, або не виконає розпорядження Закону, або виконає його неправильно. Адже вона, звісно, може розписати, в чому саме полягали перешкоди під час спроби перевірки, тільки це буде не той акт, який вимагає Закон. Тобто, матиме місце порушення порядку документування перевірки або створення перешкод із боку роботодавців. Чи буде така аргументація переконливою для суду, подивимось.

Пропонується, щоб штрафи, передбачені ч. 2 Ст. 265 КЗпП, були накладені протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через рік з дня його вчинення (зміни до ч. 3 Ст. 265 КЗпП).
На сьогодні «трудові» штрафи не є адміністративно-господарськими штрафами, а тому на них не поширюються преклюзивні строки (такі строки надають уповноваженій особі строго певний час для реалізації свого права).  У законопроекті ж йдеться, що «трудові» штрафи й далі не належатимуть до «адміністративно-господарських», але при цьому обмежується термін для притягнення до відповідальності.

Резюме: така норма, безумовно, є позитивною для бізнесу, тому що обмежується термін притягнення до відповідальності у вигляді штрафу. Хоча на цьому можна й спекулювати: оскаржити накладення штрафу в суді й таким чином «затягнути час», аби минув дозволений термін для притягнення до відповідальності.

Очікується, що не застосовуватимуться штрафи за вперше вчинені порушення, що передбачені Ст. 265 КЗпП:
допуск до роботи без оформлення трудового договору,
оформлення на неповний робочий час при фактичному виконанні роботи в повний робочий час,
виплата зарплати без нарахування і сплати ЄСВ,
порушення термінів виплати ЗП,
недопуск до перевірки,
створення перешкод при її проведенні й ін.
Для початку інспектор просто видасть припис про усунення порушень у визначений термін (не менше 15 днів). І тільки в разі, якщо його не буде виконано, накладатиметься штраф.

Аналогічні зміни пропонується внести до Ст. 53 ЗУ «Про зайнятість населення» (використання праці іноземців без дозволу на їх працевлаштування та ін.).

Резюме: чудова новина, якщо аналізований законопроект стане законом. Роботодавець отримає час та шанс на усунення порушень або ж зможе підготувати оскарження результатів перевірки, якщо не погоджується з фактами, на які вказують інспектори.

Запропоновано ввести адміністративну відповідальність за «безпідставне звернення до органів держнагляду про порушення суб'єктом господарювання законодавства, як і подачу неправдивих відомостей про їхню діяльність, що стали підставою для ініціювання заходів контролю».
Це нововведення ніяк не вплине на зменшення тиску на бізнес. По-перше, підприємцю все одно, чи буде покараний наклепник (інспектори вже навідалися, забрали час від роботи, головний біль створили). По-друге, ревізори не нададуть бізнесу відомості про особу, яка по факту ініціювала перевірку своїм зверненням.

По-третє, в якому разі «кляуза» буде безпідставною? Якщо не підтвердяться слова автора-заявника, або якщо за результатами перевірки взагалі не встановлять порушень – останнє практично неможливо. Проте бізнес може зупинитися і «на по-перше».

Резюме: норма справедлива, хоча недопрацьована і, що найголовніше, кількості перевірок завдяки їй не зменшиться.