Моніторингова група у складі працівників Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини та регіонального представництва Уповноваженого в Одеській області, а також громадського монітора відвідала без попередження Великорибальський психоневрологічний інтернат та Одеську обласну психіатричну лікарню № 2.
Під час візиту до Великорибальського психоневрологічного інтернату було встановлено що з 387 жінок, які тут перебувають, лише 18 жінок дієздатні. Протягом останніх років адміністрацією здійснена певна робота щодо поновлення дієздатності двом підопічним, а документи п’ятьох – направлені до суду. Монітори відзначили, що у всіх корпусах облаштовані санітарні кімнати: встановлені душові, туалети, бойлери для підігріву води тощо.
Оскільки територія інтернату неогороджена та становить 25 га, майже десяток невеличких корпусів мають власні огорожі та функціонують як «закриті». Дворики цих корпусів не мають належного комфортного оснащення, а облаштовані тільки лавками для сидіння. Жоден із підопічних за межі території корпусу вийти не може.
При спілкуванні з жінками було виявлено, що підопічні у цих «закритих» корпусах мають численні самоушкодження чи ушкодження, які завдані іншими підопічними. Основними причинами такої агресивної поведінки людей є неадекватне надання медичної допомоги. З 2014 року за рішенням комісії представників облдержадміністрації та громадськості області запломбовано сейф з необхідними нейролептиками, які призначалися лікарями після виписки з лікарні людям із психічними розладами. В установі відсутні диспансерний нагляд за підопічними, а також взаємодія з районними психіатром та інфекціоністом.
«Лікар-психіатр відмовився приїхати навіть на щорічний огляд, – поскаржився директор інтернату. – А тому жінки з розладами психіки більше року не були оглянуті психіатром та при наявності підстав не направлялися на лікування до психіатричної лікарні».
Водночас в інтернаті проживає шестеро підопічних, які з 1974 по 2011 роки перехворіли на черевний тиф, та ще і нині перебувають на диспансерному обліку з приводу вказаного захворювання. Тому вони ізольовані в одному із «закритих» корпусів упродовж кількох років.
Під час моніторингового візиту до Одеської обласної психіатричної лікарні № 2 були виявлені, зокрема, проблеми міжвідомчого характеру: люди із психічними розладами, які потребують нагляду та вирішення соціальних проблем, поміщення до установ соціального захисту або надання альтернативних форм догляду та супроводу, перебувають на лікуванні протягом п’яти-двадцяти років. Відсутня можливість вирішити питання щодо забезпечення пацієнтів документами, що посвідчують особу, тощо.
Загальним недоліком, виявленим у ході моніторингу обох установ, є непрозорий облік, зберігання та витрачання особистих коштів недієздатних осіб, опіку над якими здійснює установа (відсутній облік надходження та витрачання грошових коштів, немає індивідуального підходу при витрачанні коштів пацієнтів/підопічних).
Щодо зазначених та інших виявлених порушень будуть направлені акти реагування Уповноваженого з прав людини до Одеської обласної державної адміністрації та відповідних міністерств.