До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності положень речення третього частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України. Оскаржуване положення третього речення частини третьої статті 315 КПК передбачає, що за відсутності клопотань сторін кримінального провадження про зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, застосування таких заходів вважається продовженим.
Як зазначається у поданні, оскаржуване положення статті 315 КПК дозволяє за відсутності клопотань про скасування або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту вважати продовженими просто автоматично. Це положення не зобов’язує суд ані мотивувати рішення щодо необхідності продовження застосування таких запобіжних заходів, ані вказувати строк, на який захід продовжується.
«Таким чином, оскаржуване положення уможливлює продовження обмеження свободи особи лише на підставі законодавчого положення. Відсутність обов’язку вдаватись до такого аналізу та відображати його в судових рішеннях призводить до автоматичного обмеження свободи особи тільки на тій підставі, що провадження у її кримінальній справі триває. Беручи до уваги презумпцію невинуватості до постановлення обвинувального вироку судом, таке обмеження свободи є свавільним», – йдеться у конституційному поданні Омбудсмана.
З огляду на вказане, вбачається, що третє речення частини третьої статті 315 КПК, встановлюючи, що запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою або домашнього арешту має вважатись продовженим у разі відсутності клопотань сторін про зміну або скасування такого заходу, не зобов’язуючи при цьому суд постановляти обґрунтоване судове рішення, позбавляє особу адекватного захисту від свавілля, що є несумісним з вимогами частини першої статті 8 та частини другої 29 Конституції України у їх взаємозв’язку.
Керуючись статями 101 і 147, частиною другою статті 150 Конституції України, п. 1 статті 13, статтею 39 Закону України «Про Конституційний Суд України», п. 3 частини першої статті 13 та статтею 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Валерія Лутковська просить КСУ визнати положення речення третього частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України таким, що не відповідає  положенням частини першої статті 8  та частини другої статті 29 Конституції України у їх взаємозв’язку.
Згідно з Регламентом Конституційного Суду України, відповідне конституційне подання передано на вивчення до Секретаріату Суду.