«Тарифна мобілізація» розповідає, що потрібно для «поломки» тарифів

Минув майже місяць, як ініціатор «Тарифної мобілізації» Максим Гольдарб звернувся до активних учасників антитарифного руху об’єднуватися на місцях та створювати регіональні центри ТМ. У цьому матеріалі він розповідає, яка основна мета руху та як організатори ТМ планують досягати перемоги в боротьбі з грабіжницькими тарифами.

На сьогодні значна частина населення України розуміє, що тарифна політика абсолютно економічно не обґрунтована, і люди готі змінювати ситуацію. Саме про це, зокрема, свідчать численні відгуки на заклик «Тарифної мобілізації» приєднуватися до руху та створювати регіональні антитарифні центри по всій Україні.

Перше, що необхідно зробити і з чим ми просимо наших нових друзів працювати, – це над формуванням паспорту територій. Ми хочемо розуміти, хто конкретно займається виробленням і постачанням комунальних послуг: які підприємства, хто за ними стоїть, з ким вони афільовані. Ми хочемо бачити, яким чином будується тарифна сітка в кожному конкретному регіоні.

Річ у тім, що тарифи на опалення і гарячу воду в регіонах, на відміну від ціни на газ, суттєво відрізняються: хтось закладає додаткову суму на робочу силу, хтось – на інвестскладову; в цілому по-різному, але тариф «роздувають».

Далі – ми плануємо з’ясувати, хто затверджує тарифи в кожному регіоні. Адже перш ніж їх погодить НКРЕКП, тарифи розглядає місцева влада. І, коли мери міст говорять: «Ой-ой, ми ж не при справах – це все НКРЕКП», – то нічого подібного. Органи місцевого самоврядування впливають на тарифи і вони можуть, як мінімум, на своєму місцевому рівні переглянути норму споживання. Не секрет ні для кого, що норма, встановлена для споживання без лічильника, майже вдвічі перевищує показник реального споживання, з лічильником. Тому мерія часто спеціально не забезпечує людей лічильниками.
 
Як правильно порахувати, скільки тепла витрачається на квадратний метр? Дуже просто: взяти всі будинки, де є прилади обліку, вивести середнє арифметичне і таким чином отримати адекватну норму споживання тепла – це автоматично зумовить зниження тарифів. А отже, люди вже менше платитимуть.    
Крім того, місцеві ради дають монополіям у користування мережі. Потрібно робити це на максимально вигідних для громади умовах, вимагати від монополій показувати чесну калькуляцію. Коли місцеві центри «Тарифної мобілізації» досконально знатимуть ситуацію: що саме заклали, як це затвердили, хто винен, – ми достеменно знатимемо, як по крупицях розламати ситуацію, де слабкі місця в монополістів, де вони неправі, кого на місцях змусити зробити щось для того, аби тарифи на місцевому рівні були відкориговані.

«Тарифна мобілізація» переконана: коли на місцях почнуть приймати рішення про зниження норми споживання, прозору калькуляцію тарифікації, правильний розподіл мереж, контроль природних втрат у мережах (зараз вони космічні), нарешті, контроль за монополіями, – тоді й настане порядок.

Завдяки такому механізму можна змусити владу на місцях слухатися, а людей консолідуватися. Крім того, центри «Тарифної мобілізації» виконуватимуть просвітницьку роль: інформуватимуть людей про те, що насправді відбувається; вирішуватимуть житлово-комунальні проблеми учасників «Тарифної мобілізації». Все реально. Це можна і потрібно робити в Сумах, Харкові, Дніпрі та в інших містах; тоді все стане на свої місця. Мінімальний ККД від усіх вищевказаних дій – зниження тарифів на 30%, що зовсім не мало. Вдумайтеся – 30 % просто крадуть.

У рамках регіональних центрів ми готові співпрацювати з іншими громадськими організаціями та політичними силами, які на місцях підтримають антитарифний рух і допоможуть нарощувати його. У нас одна мета – поламати грабіжницькі тарифи!