Експерти розповіли про чергове житлово-комунальне «покращення»

Новий законопроект «Про житлово-комунальні послуги» № 1581-д, який пройшов перше читання у Верховній Раді, містить цілу низку норм, які погіршують права споживачів як учасників житлово-комунальних відносин та фактично залишають їх сам на сам із монополіями.

Які основні проблеми законопроекта та чому ціла низка його норм не відповідає основним принципам державної політики у сфері ЖКП, – поясняли в ГО «Публічний аудит».

Штрафний зашморг для споживачів і повна свобода для монополістів

«По-перше, пропонований закон передбачає посилення відповідальності споживачів за несплату тарифів, а ось монополісти за надання неякісних послуг виходитимуть сухими із води. Введіть відповідальність монополіста – наприклад, у подвійному розмірі від вартості неякісних або ненаданих послуг. Це буде найкращим стимулом для того чи іншого постачальника відповідальніше ставитися до якості послуг та працювати над їх покращенням», –  розповідає керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

Він додає, що на сьогодні відповідальність монополістів передбачена виключно нормою про перерахунок (Постанова КМУ №151). Проте перерахунок – це лише повернення споживачу частини зайво сплачених коштів, при якому монополіст нічого не втрачає: зайво нарахували, а потім невеличку частину повернули, адже в кращому випадку, як показує досвід, за перерахунком звернеться 15–20 % усіх отримувачів неякісних послуг, а перерахунку доб’ється лише 5–7 %.

Разом з тим, автори законопроекту № 1581-д вирішили посилити відповідальність споживачів за несвоєчасну оплату ЖКП, передбачивши відповідну пеню (0,1% за кожен день, 3% за місяць, 36% за рік). «Людям розповідають, що через суди забиратимуть житло. Найперший крок – це психологічна атака. Це атака не монополій, а державної машини, вже два роки, як сформованої. І своїми бенефіціантами-власниками вона має тих же людей, які є власниками всіх монополій у цій країні. Це робиться в першу чергу для того, щоб налякати людей і змусити їх платити за тими злодійським цінами і тарифами, які зараз на рівні перших осіб держави встановлюються в Україні», – зазначає Гольдарб.

Споживачі проти монополій

Крім того, як вказує «Публічний аудит», законопроект не передбачає публічних обговорень зі споживачами питань зміни тарифів. У ньому йдеться лише щодо інформування людей про намір змінити ціну/тарифи на комунальні послуги.

«Ми ж наполягаємо, щоб споживачів не перед фактом ставили, а доводили й обґрунтовували, чому той чи інший тариф є справді економічно обґрунтованим. Як варіант – запровадити інститут Уповноваженого ВРУ з питань житлово-комунальних послуг – «тарифного омбудсмена», з яким і мають узгоджуватися пропозиції монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках щодо зміни цін/тарифів на комунальні послуги. Причому, такий уповноважений повинен мати змогу накладати вето на будь-яке неправомірне рішення НКРЕКП чи органів місцевого самоврядування», – акцентує провідний аналітик «Публічного аудиту» Тарас Галайда.

Тарифний омбудсмен передбачений частиною 2 статті 18 Директиви Європейського парламенту №27 від 25 жовтня 2012 року «Про енергоефективність».

«Дорогі» управителі

«Публічні аудитори» також звертають увагу на те, що законопроект закріплює право органів місцевого самоврядування призначати «управителів» без узгодження вартості його послуг зі споживачами, що передбачено статтею 8.

«Усі ми чудово знаємо практику «об’єктивності та неупередженості» наших конкурсів, коли на нього прийде три учасники (управителі), один із яких запропонує 300 грн/міс., другий – 350 грн, третій – 400. Конкурсна комісія обере першого з вартістю послуг у 300 грн, незважаючи на те, що ринкова ціна аналогічних послуг становить, приміром, 200 грн, а на ринку безліч пропозицій із такою ціною. Тому, аби таких випадків не траплялось, ми пропонуємо доповнити статтю 8 таким формулюванням: “але не вищої за середню ринкову та в обов’язковому порядку узгодженою зі Споживачами”», – коментує Галайда.

Він додає, що на сьогодні визначити середньоринкову вартість таких послуг абсолютного не складно – у кожному місті країни вже роки працюють приватні управляючі компанії, прайси яких у відкритому доступі.

Повна підзвітність та прозорість управителів

«Публічний аудит» також пропонує ввести норму, яка зобов’яже управителя на запит будь-кого зі співвласників багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні, надати для ознайомлення документи своєї фінансової звітності, договори, акти виконаних робіт, платіжні документи, банківські виписки, накази та інші первинні документи. «Така норма дозволить співвласникам багатоквартирного будинку контролювати витрати управителя, які вони оплачують, та повноту виконання управителем своїх зобов’язань перед мешканцями», – пояснюють у громадській організації.

Про органи місцевого самоврядування забули?

Ще один важливий нюанс, на який вказують аудитори, – те, що автори законопроекта вирішили залишити споживачів сам на сам з монополіями, позбавивши органи місцевого самоврядування впливати на тарифоутворення (Стаття 4). «На сьогодні, нехай вкрай малі, але мери мають які-не-які повноваження, щоб захищати інтереси громади від необґрунтованих, захмарних тарифів. Тепер же і цього не буде», – вказують спеціалісти.

Також, за аналізом «Публічного аудиту», автори нового закону вирішили взагалі виключити основні принципи державної політики в сфері житлово-комунальних послуг, як-от: створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг; забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку та природних особливостей відповідного регіону. Ці принципи, хоча на сьогодні й не виконуються, але як мінімум вони закріплені законодавчо, а це вже дає можливість споживачам апелювати до влади та вимагати їхнього дотримання. Новий же закон цим правом нехтує.

«Я наполягаю на тому, що питання тарифів, ціни на газ – це всього лише одна з ланок великого явно антиукраїнського ланцюга. Уряд не може не розуміти, до чого призведе підвищення тарифів, цін, обвалення гривні і при цьому навмисне заниження соціальних стандартів, виплат. По-моєму, прекрасно розуміє. У результаті ми зіткнемося з тим, що справдяться прогнози ООН, за якими через пару десятків років в Україні проживатиме 24 млн осіб», – резюмує Максим Гольдарб.