2015 рік для країни став важким  періодом, коли фактор російської агресії, втрата традиційних ринків, соціально-економічна криза та відсутність системних дій влади щодо її подолання болюче вдарили по економіці, рівню життя населення та перспективам швидких та якісних змін. Аналогів такої ситуації – при потребі захищати територіальну цілісність – в Україні не було за всі роки незалежності, що ще більше підвищує відповідальність влади, держави. Економічна  рецесія  триває фактично 40 місяців, а ось державного плану по виходу з неї досі немає. Зрив податкової реформи та термінів прийняття бюджету,  політичні торги та закулісні ігри навколо цих питань створюють ризики поглиблення проблем. Таку думку висловив на розширеному засіданні Правління УСПП та Антикризової ради громадських організацій їх керівник  Анатолій Кінах. 

«На фоні відсутності єдності та політичної волі усередині парламентської коаліції, між гілками влади, безкінечних публічних суперечок за два тижня до кінця року уряд пропонує свій варіант податкової реформи – антипідприємницький, без суспільного обговорення, прогнозних розрахунків. Це при тому, що бюджету на 2016 рік і досі немає – адже його хотіли прийняти вже на базі реформі. З економікою наполовину в тіні (42%), держборгом у 80% ВВП, падінням виробництва на 15% тощо – рухатися такими несистемними, непрогнозованими  кроками  неприпустимо. Має бути чіткий план дій, фахова і злагоджена робота, а без цього наслідків у вигляді сталого розвитку чекати марно», – зазначив лідер ділової спільноти.

Він розповів, що така ситуація підриває довіру не тільки всередині суспільства, але й іноземних партнерів. Так, Міжнародний валютний фонд у жовтні погіршив прогноз падіння економіки України в 2015 році – до мінус 11%. На цьому ж фоні майже синхронно падає експорт (мінус 32%) і внутрішня торгівля (мінус 22%). 

Несприятливі фактори, обумовлені чинними валютними обмеженнями при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також надто висока облікова ставка НБУ (22%) лише поглиблюють тенденції до деградації вітчизняного промислового комплексу. 

«Якщо не брати до уваги розвинуті країни, де облікова ставка коливається в межах до 1 відсотка, найближчі до України сусіди (Польща – 1,5%, Угорщина – 1, 35%, Туреччина – 7,5%) у близькій перспективі зберігатимуть безперечні переваги перед українським бізнесом. Оновлення кредитування для суб’єктів економіки має  бути завданням номер один  для влади.  Із слабким внутрішнім ринком та ледве виживаючим виробництвом далеко не «заїдеш», тим паче – в Європу, де є чіткі вимоги до технічних характеристик, сертифікації товару, контролю якості, де дуже насичений ринок.  Вже давно повинна була діяти державна програма адаптації виробництв  до вимог  ЄС, але цього немає й  за місяць до запуску зони вільної торгівлі!», – каже Анатолій Кінах.

Він розповів, що підприємницька громада не раз пропонувала владі  свої ідеї. Навіть розробила цілісний план виходу із кризи – Антикризову програму спільних дій влади та бізнесу. Валютно-кредитна політика, відновлення промисловості, стимулювання агросектору, допомога українському бізнесу в зоні АТО, диверсифікація експортних ринків – пропозиції щодо цих та інших сфер давно вже покладені «на стіл» вищому керівництву держави. Реальний сектор економіки та наукові інституції знають, що робити, вважає Анатолій Кінах, потрібно прислухатись до них і почати нарешті формувати базу для економічного підйому.

«Чи довго нас підтримуватимуть закордонні партнери, коли у відповідь на їх допомогу – фінансову, політичну, освітню тощо – ми відповідатимемо лише зростанням корупції, зубожінням населення та споживацьким підходом до цієї ж самої допомоги? Єдиний шлях – це опора на власний потенціал, введення сучасної індустріальної політики, підтримка малого і середнього бізнесу, створення середнього класу», – зазначив президент УСПП.

 На запитання журналістів вітчизняних ЗМІ щодо того, за якими сценаріями може розвиватися ситуація в країні в 2016 році, він відповів, що за умови припинення дешевого піару та метушні для публіки, при  злагодженій спільній роботі влади, бізнесу та громадянського суспільства, маємо всі шанси потроху долати кризові явища та закладати основу для економічного росту. Наскільки швидким він буде – також залежить від українців, їх спроможності виконати власне «домашнє» завдання.