Патріотичне виховання молоді перенесли на 2016 рік.

Днями МОН затвердило проект заходів щодо реалізації концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Навіть побіжний огляд цього документу дозволяє зрозуміти, що він носить здебільшого формальний характер, у ньому мало конкретики, складається враження, що автори документа просто переписали подібні з попередніх років, злегка підправивши на догоду часу та новому керівництву МОН.

Складається враження, що автори мало ознайомлені з реаліями навчально-виховного процесу, зокрема, в системі загальної середньої та професійно-технічної освіти та свідомо ігнорують заклади позашкільної освіти.
У переліку заходів основну увагу звернено на нікого і ні до чого не зобов’язуючі круглі столи, науково-практичні конференції, наради, довготривалі розробки концепцій тощо. 

У переліку зразків та прикладів для національно-патріотичного виховання соромливо обходяться традиція та герої національно-визвольної боротьби українського народу в ХХ столітті, відсутні або непомітні такі поняття, як зовнішня агресія з боку РФ, її джерела, внутрішні чинники в Україні, що їй сприяють.

Включення де-не-де елементів з абревіатурою АТО носять малосистемний та штучний характер. Повністю відсутній євро та євроатлантично інтеграційний контекст, не наголошується на нерозривному зв’язку України з європейською цивілізацією, ігноруються аспекти духовного та духовно-релігійного виховання, як невід’ємного елементу національно-патріотичного виховання.

Ігноруються реально існуючі традиції та заходи в системі освіти, зокрема всеукраїнська гра «Сокіл-Джура», національний рукопаш «Бойовий гопак», Фестиваль мистецтв «Сурми звитяги» тощо. 

Вузьким і недостатнім є перелік навчальних, навчально-методичних матеріалів, зокрема хрестоматій, кінодокументалістики. Існуючі (хрестоматія Рудюка, фільмотеки ЦДВР, ІНП ігноруються, а розробка нових перекладається на довготривалий час. Нема наголосу на історії наших історичних перемог та звершень.

Співпраця з громадським сектором зводиться до згадок про Пласт та учнівське самоврядування і теж не має системного характеру.

Недостатніми і затягнутими в часі є заходи з військово-патріотичної освіти та виховання. 0,5 ставки військового керівника для загальних та спеціальних середніх навчальних закладів є недостатніми для реального забезпечення навчально-виховного процесу в світлі вимог сьогодення. Розробка і впровадження начально-методичних матеріалів перенесена на 2016 рік, що взагалі виглядає у кращому разі смішно. Повністю проігноровано офіцерів запасу у ВНЗ та необхідність відновлення військових кафедр.

У цілому документ вимагає серйозного допрацювання зі залученням фахівців ІНП, ЦДВР, МО, МВС, громадського сектору та публічного обговорення.

Батьківська рада Львівщини

ГО «Пліч-о-пліч заради майбутнього» 
ГО «Громадська варта»