Найпроблемніша галузь агропромислового комплексу України

Вітчизняне рибництво в останні 40 років зазнало значних змін. Впродовж 70-80-их років минулого століття спостерігалось істотне збільшення обсягів виробництва продукції та докорінна зміна в технологічних підходах вирощування риб. Забезпечувався перехід від рибальства до розвитку аквакультури (розвиток індустріальних методів вирощування риби в плавучих садках і залізобетонних басейнах).

Загальні тенденції розвитку рибного господарства в Україні

Протягом останнього десятиліття в рибному господарстві України, як і в усій економіці країни, виникли значні труднощі. Найбільші проблеми виникли у зв'язку з розбалансованістю цін на різні види послуг і продукції промислових галузей економіки. В результаті обсяги виробництва товарної продукції в аквакультурі разом з промислом у внутрішніх водоймах України впродовж 90-их років зменшились з більше ніж 130 до 35-40 тис. т. на рік.

Істотно знизився рівень споживання риби і рибних продуктів на душу населення – протягом 1991-1994 рр. З 17,5 до 3,5 кг на рік. Останнім часом ця цифра помітно зросла і становить близько 12 кг. Проте, зазначене збільшення відбулось переважно за рахунок росту імпорту. Не дивлячись на значні потенційні можливості для розвитку рибного господарства в природних водоймах, більше 80% товарної риби вирощується у ставах. За останні 12 років 75-85% риби та інших водних живих ресурсів добувалося в межах морських економічних зон іноземних країн та відкритій частині Світового океану і лише 15-25% - у морській економічній зоні та внутрішніх водоймах України, включаючи товарне виробництво.

Важливе значення в цьому плані належить подальшому рибогосподарському освоєнню в Україні найцінніших об'єктів прісноводної аквакультури, зокрема представників осетроподібних та лососевих риб. Серед осетроподібних найбільший інтерес вітчизняного рибництва пов'язаний з введенням у ставову полікультуру України північноамериканської риби – веслоноса. Цей вид, як і товстолобики, живиться планктоном, тому не потребує використання штучних кормів. Разом з невисокою собівартістю продукції, веслоніс поєднує в собі делікатесні характеристики осетрового м'яса та у 1,5-2 рази перевищує за темпом росту коропа і рослиноїдних риб.

Разом з тим, пріоритет залишається за збільшенням обсягів виробництва традиційних об'єктів ставового рибництва – коропа та рослиноїдних риб. Традиційно в Україні основним об'єктом культивування є короп. Помітна чітка тенденція до поступового зменшення його частки в загальних обсягах виробництва, а саме: з 85% (у 1991 році) до 45% (у 2004 році). Останнім часом більше половини товарної риби в ставовому рибництві складали рослиноїдні риби, насамперед білий і строкатий товстолобики, при вирощуванні яких не потрібні комбікорми, на котрі припадає близько половини виробничих витрат в інтенсивному виробництві. Водночас негативним моментом є те, що природна кормова база ставів, яка є єдиним джерелом живлення для рослиноїдних риб, може забезпечити в середньому не більше 0,5 т. риби з гектара. Крім того, умови ринкової економіки вимагають переорієнтацію виробництва на вирощування товарної риби із середньою масою не менше 0,8-1 кг.

Другим за значенням традиційним напрямом в аквакультурі України є так зване індустріальне рибництво, яке полягає у вирощуванні риби з використанням спеціальних сітчатих садків та залізобетонних басейнів. В 1990 році воно забезпечувало до 7 тис. т. коропа, 1,5 тис. т. американського канального сома, понад 500 т. форелі та близько 200 т. осетрових риб. Нині загальні обсяги виробництва товарної риби за цим напрямом прісноводної аквакультури зменшились більше ніж у 30 разів і не перевищують 300 т. на рік. Основна причина – вирощування відносно дешевого коропа на дорогих кормах стало збитковим. Орієнтовні потенційні обсяги виробництва риби в індустріальному рибництві оцінюються на рівні менше 6 тис. т. на рік.

Третім головним резервом нарощування обсягів виробництва прісноводної риби в Україні є промисел у водосховищах, озерах, лиманах та інших великих природних та штучно створених водних об'єктах. Близько 60% загального фонду рибогосподарських угідь України складають рибні запаси водосховищ дніпровського каскаду. На даний час загальні обсяги щорічного вилову (промислу) риби із водосховищ Дніпра перебувають на рівні 8 тис. т. Запаси кормової бази водосховищ дозволяють підвищити їх рибопродуктивність до 30—35 тис. т. Разом з тим, проведені розрахунки показують, що тільки в українській частині басейну Дніпра в середньому за рік „непрмисловцями” (браконьєрським шляхом) виловлюється до 168 тис. т. річкової риби.

Генофонд рибних ресурсів України

На даний час з водойм України зникли шип і стерлядь. Білуга знаходиться за межею виживання. Чисельність азовських осетрових риб зменшилася з 14 млн. екземплярів в 1992р. до 0,2 млн. екземплярів в 2004 році. Чисельність Азовської севрюги зменшилася з 0,36 млн. екз. в 1992 р. до 0,08 млн. екз. в 2004 р. Подібний стан справ характерний для Дніпровської північно-західної популяції осетрових риб, де нерестових риб не вистачає навіть на відтворення.

Не дали ніякого результату заборони 1978 року щодо промислового вилову осетрових риб в Чорному морі та 1999 р. щодо вилову осетрових риб в Азовському морі. Навпаки це дало початок новій ері в світовому осетрівництві – незаконний вилов осетрини для вилучення високовартісної ікри. В результаті 4 з 6 видів осетрових України занесені до Червоної книги України. Комерційна цінність осетрівництва спонукала низку західних країн на розведення осетрових риб на своїх фермах. Навіть такі неосетрові країни, як Угорщина, Румунія і Польща вже обігнали Україну по штучному відтворенню осетрових риб. Проблема відтворення осетрових в Азовському та Чорному морях має особливе значення, оскільки від реального внеску України у формування стада осетрових залежить квота їх вилову. Потужність діючих у країні підприємств з відтворення осетрових досягає близько 8 млн. штук молоді на рік, а в 2010 р. вона повинна становити не менш як 35 млн. штук молоді осетрових. В той же час, Україна є другою після Росії країною-утримувачем генофонду осетрових риб. До того ж, Україна володіє унікальною лиманною фундацією, особливо в північно-західній частині Чорного моря та західній частині Азовського моря, які ідеально підходять для відтворювання молоді не тільки осетрових риб, але й інших цінних та промислових видів риб. Подібний стан справ простежується з іншими цінними та промисловими видами риб. Наприклад, вилов камбали калкан з 10000 т. скоротився до 500 т.

Стада леща, тарані, рибця, судака та інших промислових риб як в морях, так і в континентальних водоймах знаходяться в критичному стані. Їх чисельність вже не дозволяє самостійно відтворюватись в природних водоймах до фонового рівня в оптимальному взаємовідношенні. В деяких місцях популяції промислових видів риб вже повністю знищені. Наприклад, в Азовському морі відсутність тимчасових меліоративних заходів призвела до небезпечного зменшення популяції хамси та інших промислових видів риби та заміну їх на медузу-гребневика. Ресурси судака за останні 5 років також зменшились у 6 разів після того, як він став об'єктом широкомасштабного експорту у Західну Європу. Виробничі потужності пасовиськ в наших водах дають можливість вирощувати до 20 тис. т. камбали-калкан, пелінгаса – до 50 тис. т., лососевих – 5,6 тис. т. Азово-Чорноморський басейн має сприятливі умови для культивування молюсків (мідій, устриць).

Основні причини занепаду рибогосподарської галузі

До причин скорочення продуктивності рибних ресурсів у товарному рибництві відносяться неефективність структури управління рибною галуззю. Головний орган управління (Держдепартамент рибного господарства) поступово монополізував галузь і тепер майже всі питання функціонування та експлуатації водних живих ресурсів належать до його компетенції.

Дублювання функцій декількома відомствами. На водоймах працюють паралельно інспекції Головрибводу Мінагрополітики, Держекоінспекція Мінприроди, підрозділи Держкомкордону та водної міліції.

Система лімітування добування риби та промислових безхребетних. На основі наукових обґрунтувань встановлюються жорсткі ліміти вилову, які затверджуються Мінагрополітики, Мінохорони природи та Міністерством юстиції України. На відміну від України, жодна країна Європи не лімітує вилови у всіх водних ресурсах. Наприклад, в результаті такого лімітування Україна виловлює тільки 1% від вилову хамси Туреччиною, яка взагалі не має системи лімітування.

Право на вилов. Ліцензії, які видаються Департаментом рибного господарства України, не мають відомостей про назву водойми та види водних живих ресурсів, які дозволено виловлювати. Ліцензією закріплюється тільки право підприємства на риболовство.

Рибогосподарська наука зараз виконує доволі неактуальні для відродження даної галузі завдання.

В ганебному стані знаходиться меліоративна діяльність, функція якої полягає у поліпшенні стану нерестовищ і місць нагулу молоді риб.

Зменшення рибного видового різноманіття визначається також якістю води у водоймах. Ріки в їх природному стані мають єдину екологічну систему. Її порушення (створення штучних водойм, осушення плавнів тощо) призводить до зміни флори і фауни та до зниження біологічної продуктивності водойми. Щоб уникнути таких наслідків, необхідно знати „межу стійкості” тієї чи іншої екосистеми.

Скид неочищених стічних вод є одним з вагомих антропогенних чинників. Найбільш чутливими до змін гідрохімічного режиму водойми є планктон, ікра та личинки риб. Вплив скиду стічних вод не можна визначити лише за фактами візуальної загибелі риб. Гинуть кормові об'єкти, втрачають свої відтворювальні значення нерестовища, зимувальні та нагульні угіддя.

На іхтіофауну негативно впливає відбір води з водойм, що супроводжується потраплянням риби, особливо молоді, у водозабір. В останні роки з водних джерел забирається води більше ніж формується в Україні в маловодні роки.

Важливим лімітуючим фактором, який негативно впливає на стан відтворення іхтіофауни водосховищ, є погіршення нерестових умов. Пов'язано це в першу чергу з нестабільним рівневим режимом водойм, коли в умовах значних коливань рівня води спостерігається пересихання відкладеної ікри, а також істотно скорочується площа ділянок, зручних для нересту риб.

Також на сьогодні ми маємо недостатні обсяги штучного вирощування молоді промислових видів риб рибоводними заводами, нерестово-вирощувальними господарствами та риборозплідниками.

Крім недоліків у організації роботи рибогосподарського комплексу, значної шкоди рибному господарству наносить браконьєрство, яке досягло останніми роками загрозливих масштабів і по-суті набуло ознак організованої злочинності.
ElcomartNews

При написанні були використані інформаційні матеріали до круглого столу „Рибні ресурси України” та довідкова інформація Інституту рибного господарства УААН