Серед політологів та телекритиків побутує думка, що призначення Віталія Докаленка головою НТКУ поставить хрест на мріях про перетворення «першої кнопки» на громадське телебачення.

 

27 жовтня Віктор Ющенко призначив президентом Національної телекомпанії України Віталія Докаленка, вслід за чим віце-президент НТКУ Андрій Шевченко подав заяву про відставку. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних та медійних експертів із питанням: «Яких змін зазнає НТКУ у зв‘язку зі зміною керівництва?»

 

«На мій погляд, зміни обов'язково будуть, хоча якими вони будуть, ми можемо гадати лише теоретично, тому що Віталій Докаленко – не дуже відома людина (в усякому разі, в політичному середовищі), на відміну від Андрія Шевченка. Враховуючи той факт, що новий керівник НТКУ – людина молода, амбіційна, орієнтована на нові інформаційні проекти, можна передбачати, що зміни будуть досить суттєвими. Зате залишається відкритим питання, чи відбудеться поступова трансформація НТКУ в систему громадського телебачення. Шевченко й Ткаченко пропонували раніше свої проекти створення громадського телебачення. Про такі проекти з боку пана Докаленка я, чесно кажучи, не чув. Можливо, вони й були, але широкого розголосу не мали. Тому це питання залишається відкритим».

 

«Мені вже неодноразово доводилося говорити, що період «другого Ющенка» (тобто Ющенка після вересневої політичної кризи) можна назвати «посірінням політиків». Це як період Путіна після Єльцина, коли населення Росії тепер навіть не завжди знає ім‘я прем‘єра, не те що інших виконавців. Аналогічно і в Україні на зміну піар-міністрам уряду Тимошенко підбираються виконавці, які жертвуватимуть власним піаром на користь кар‘єрного просування. Тому обрані не Шевченко чи Ткаченко, які внаслідок сформованого піар-іміджу могли б реально чи уявно спробувати вести власну політичну гру, а обраний представник «Тонісу», настільки персонально малопомітний, що його ім‘я не дуже відоме всім політекспертам.

 

Такий вибір, до речі, не означає, що на НТКУ буде менше змін. Попередня команда НТКУ була відома більше піаром та конфліктами з колективом, аніж реальними змінами. Керівники-виконавці «сірого» типу можуть іноді краще творити реальні зміни. Просто ці зміни вони готують ретельніше, виваженіше, довше їх узгоджують з безпосереднім керівництвом.

 

Ще один нюанс – можна зазначити, що на відміну від «першого» етапу президентства, коли Ющенко давав посади союзникам, у свій «другий» період Ющенко почав формувати власну команду».

 

«Мені важко сказати, які зміни відбудуться, – можна лише стверджувати, що ідею громадського телебачення, заради якої на НТКУ приходила попередня команда, не буде втілено найближчим часом. Це адміністративне рішення (так само, як і попереднє) не узгоджене з Верховною Радою, всупереч Конституції. Мені здається, варто говорити про те, що УТ-1 залишиться УТ-1 і серйозного реформування найближчим часом там не відбудеться».

 

«Практически никаких. Дело в том, что НТКУ принципиально нереформируемая и непродаваемая организация. Что-то принципиально новое должно появиться на аудиовизуальном ландшафте Украины для того, чтобы что-то произошло с НТКУ. Поэтому я думаю, что смена руководителей ни к чему не приведет, кроме как к укреплению общей тенденции, которую упорно реализует Ющенко - замена политиков, которые играют с той или иной политической силой (пример Стецькива здесь красноречив), на полутехнарей, которые просто выполняют свою работу. Другая проблема заключается в том, что, назначив президента НТКУ единолично, Ющенко с этой минуты будет нести ответственность за низкую эффективность этой компании, а это не то, что ему сейчас надо. Поэтому я думаю, что этот процесс будет продолжаться и в рамках реорганизации, и в рамках самого учреждения, и в рамках обсуждения общественного телевидения. Именно с этой темой я связываю возможность кардинального изменения аудиовизуального ландшафта Украины за последние 15 лет».

«Мне сложно говорить конкретно, поскольку пока что, кроме нескольких слов из заявления Виталия Докаленко, не представлена программа реформирования НТКУ. Более того – во всех своих предыдущих заявлениях Виталий Докаленко выступал как противник реформирования НТКУ в направлении общественного телевидения. Он заявлял, что государственное телевидение должно оставаться государственным. Внезапная перемена в его заявлениях относительно образования общественного телевидения вызывает у меня двойственные чувства. Я не вижу особых оснований для оптимизма в этом вопросе. Мне кажется, что таким образом Президент Виктор Ющенко в очередной раз пренебрег мнением общественных организаций, которые не лоббировали изо всех сил какую-то одну кандидатуру, хотя в принципе как лидер всеми нами признавался Андрей Шевченко. Но, с другой стороны, уже то, что общественные организации ни разу не называли среди претендентов Виталия Докаленко – это факт.

 

Что касается судьбы НТКУ, думаю, сейчас все сотрудники телекомпании в растерянности: мало кто знает нового президента. Я его знаю по телеканалу «Тонис», уважаю этот канал, но то, как он развивался в коммерческом плане и то, что нужно делать на НТКУ, – абсолютно разные вещи. И говорить о том, что этот человек готов сделать все, чтобы через год нам было не стыдно за УТ-1, мне сложно. Я не могу сказать ни «да», ни «нет». Покажет только время».

 

«Звичайно, так відразу з великим ступенем вірогідності щось прогнозувати досить складно, тому що, мабуть, не тільки для мене, а і для багатьох людей, які займаються політичною журналістикою, пан Докаленко не є відомою фігурою. Він перебуває в тіні певних чи то комерційних, чи політичних так і не названих людей, що до цього дня підтримували на плаву канал «Тоніс», а зараз пролобіювали його призначення на посаду президента Національної телекомпанії. З того, що я знаю про процес призначення президента НТКУ, я можу зробити висновок про національну складову цього призначення. Тобто, я не кажу про якісь там етнічні питання, але вже той факт, що Докаленко не володіє українською мовою, досить красномовно свідчить про його неспроможність очолювати саме Національну телекомпанію України. Я чув, що в нього була досить хороша концепція перетворення українського державного телебачення на громадське, тобто створення суспільного мовлення. Але передусім його призначенням напрошується висновок про те, що такі різкі процеси очищення УТ-1 від спадку політичного режиму Кучми, коли УТ-1 було політичним рупором, не побоюся цього слова, злочинного режиму, при Докаленку будуть загальмовані. Про це вже свідчить заява про відставку Андрія Шевченка, який був одним із основних суперників Докаленка в боротьбі за пост президента НТКУ. Я думаю, що процес «громадськізації» УТ-1 із приходом Докаленка загальмується, і сили, які раніше охоче читали темники, а під час керівництва команди Стецьківа і Шевченка чинили помаранчевій команді активний опір, при Докаленкові отримають шанс на реабілітацію».

 

«Якщо відверто, то жодних змін не очікується. Зміни могли би бути, якби Андрій Шевченко став президентом Національної телекомпанії, або, скажімо, Олександр Ткаченко. Для того, щоби вичистити «авгієві конюшні» НТКУ, потрібна неабияка сила волі і дуже хороша цілеспрямованість. Справа в тому, що штати НТКУ роздуті. Існує величезна кількість програм, які не мають рейтингу. Існує величезна кількість людей, які вважають себе надзвичайно талановитими журналістами, але яких не розуміє глядач. Звільнити їх можливо лише у випадку, якщо буде проведена реорганізація НТКУ. Наприклад, створено суспільне телебачення. Це єдиний випадок, коли кодекс законів про працю дозволяє звільнити усіх, а потім підписувати контракти із тими, хто проходить певний відбір. У всіх інших випадках, якщо відбуваються звільнення, три профспілки НТКУ добиваються дуже легко, через суд, поновлення на роботі звільненого працівника і виплати величезної компенсації за моральну та матеріальну шкоду. Таким чином, просто директор одного з комерційних телеканалів у даному випадку не підходить. Треба харизматичний лідер, який буде користуватися підтримкою суспільства і підтримкою в журналістському середовищі. На превеликий жаль, телеканал «Тоніс» не є тим телеканалом, який, згідно рейтингів GFK або інших моніторингових організацій, користується підтримкою більшості глядачів. Перше місце в Україні посідає «Інтер», далі «1+1», далі «Новий канал», «ICTV», а «Тоніс» значно нижче в цьому списку. Тому, власне, я не очікую якихось значних змін в Національній телекомпанії України».

 

Центр Досліджень Політичних Цінностей