Переваги для України від вступу до СОТ

Навколо вступу України до Світової організації торгівлі сьогодні виникає багато суперечок. Хтось захищає свій бізнес, прикриваючись руйнівним ефектом, який нібито може принести членство України у СОТ. Інші політизують це питання, намагаючись використовувати його у передвиборчій боротьбі. Треті виступають проти СОТ просто за інерцією, чи за звичкою, виходячи зі своїх усталено-опозиційних підходів.

Але при цьому політики часто забувають про національні інтереси України. Про те, що Україні потрібні нові робочі місця, нові ринки збуту власної продукції, нові технології виробництва, стабільне законодавство, масштабні закордонні інвестиції, які підживлюватимуть вітчизняну економіку; врешті решт, визнання України у всьому світі як країни, з якою можна і варто співпрацювати. Звісно, можна спробувати досягти всього цього через нескінчені суперечки та балаканину на кшталт "потрібно-не потрібно-давайте почекаємо". А можна й придивитись до досвіду інших країн. Тих ста п'ятдесяти, що сьогодні залишаються членами Світової організації торгівлі, і не мають бажання виходити з неї. Тих тридцяти країн, які стоять в черзі на отримання права приєднатись до СОТ.

Коли говорять про міжнародний досвід, часто згадують поляків - як країну, яка на початку дев'яностих мала однакові з Україною стартові позиції, є географічним сусідом України та схожа з нею за територією та кількістю населення. Тож, якщо не робити виключення і піти цим звичним шляхом, то можна побачити цікаву тенденцію. Польща приєдналася до СОТ у дев'яносто п'ятому році. Стабільний до того часу показник ВВП за два роки зріс майже у півтора рази. Так само стабільно почав зростати і рівень прямих іноземних інвестицій. З чотирьох мільярдів доларів у 96-му році до девяти з половиною мільярдів у двотисячному. Приблизно такуж картинку можна побачити, якщо подивитись на досвід Литви, Латвії, Румунії чи Болгарії.

Зростання економічних показників після вступу вищезгаданих чи інших країн до СОТ - це не збіг обставин і не економічне чудо. Це цілком нормальне і логічне явище. Адже членство у СОТ відкриває країні нові ринки збуту. Точніше сказати, відкриває їх вдруге. Адже набуття членства у СОТ означає вихід на нові умови діяльності навіть на тих ринках, де країна була присутня вже з десяток років. Бо правила СОТ пропонують ставитися однаково до всіх товарів, незалежно від країни походження, тобто не надавати переваги окремим країнам чи виробникам. А якщо і надавати, то виключно шляхом переговорів між усіма зацікавленими сторонами і через досягнення консенсусу у спірних питаннях. Скажімо, зняття чи зменшення квот на поставку українських металів в Євросоюз, яке передбачено умовами СОТ, значно збільшить можливості українських металовиробників.

По-друге, вступ до СОТ вимагає від країни приведення внутрішнього законодавства у відповідність зі стандартами організації. Ці стандарти, до речі, відпрацьовуються та вдосконалюються протягом п'ятдесяти років і є якщо не досконалими, то, якнайменше, дуже якісними. Адже вони формуються шляхом постійних переговорів та базуються на засадах взаємовигідності для всіх учасників організації. А якщо правила гри однакові для всіх, то іноземним бізнесменам значно легше зрозуміти умови діяльності в іншій країні і прийняти рішення стосовно можливих інвестицій.

По-третє, країна-учасник СОТ може використовувати всі заходи, передбачені цією організацією у захисті прав своїх товаровиробників. Наприклад, у антидемпінгових розслідуваннях, застосуванні необгрунтовних обмежень та квот, або дискримінаційного торгового режиму. Це є додаткові гарантії та відчуття впевненості для вітчизняних товаровиробників.

Ще декілька позитивних моментів для економіки - можливість не лише продавати за кордоном, але й купувати необхідні для країни сировину чи товари. Якісне законодавство, яке отримує країна, досягаючи вимог організації. Більш стабільні та передбачувані зовнішньоторгівельні відносини. Зважаючи на все це і зростають інвестиції, пожвавлюється торгівля та господарська діяльність. Відповідно, більше людей працює, більше заробляє грошей та сплачує податків. Наповнюється бюджет - фінансуються соціальні проекти... Це не утопія і не економічне чудо - це економічні закони та світовий досвід.

Сьогодні український уряд висловлюється чітко - Україні потрібно вступити до СОТ. Щоправда, така позиція не є новою. Про це говорили і попередні урядові команди. Інша річ - чи підтверджувалися ці декларації конкретними справами, і наскільки активною була робота у просуванні України на міжнародні торговельні ринки. Зараз можна констатувати, що в останні місяці, і навіть тижні, стали помітні суттєві зрушення. Переважну більшість організаційної роботи щодо вступу до СОТ Україна вже провела. Законодавство гармонізоване з вимогами СОТ майже на 90 відсотків. Завершено переговори із сорока країнами-членами Робочої групи, яка розглядає заявку України про вступ до Світової організації торгівлі. Майже повністю погоджено тарифні та митні позиції щодо доступу до ринків товарів та послуг.

Тепер потрібно довести справу до логічного завершення. Остаточно гармонізувати законодавство з вимогами СОТ. А також провести необхідні переговори з країнами-учасниками Робочої групи. Це стандартна процедура, через яку проходять всі країни, що висловлюють намір приєднатися до найбільшого у світі ринку товарів та послуг. І зробити це потрібно якомога скоріше. Зупинка на півдорозі може призвести до зворотного ефекту. Замість того, щоб заробляти і розвиватися, Україна втрачатиме.

На сьогодні, ухваливши більшість необхідних для вступу у СОТ законів, Україна відкрила свій ринок для іноземних товарів. Але без завершення цього процесу не може отримати повноцінний доступ на ринки інших країн. Через це ми вже сьогодні маємо від'ємне сальдо торгівельного балансу. Тобто, імпорт у країну почав значно перевищувати експорт з країни. А це може призвести до суттєвого дисбалансу у зовнішньоторговельних стосунках. На цьому вже наголошував Міністр економіки Арсеній Яценюк.

Далі - поки Україна розмірковує, конкуренти з країн-членів СОТ здобувають свої частки на міжнародних ринках. Інвестиції, які могли б прийти в Україну, спрямовуються в інші країни. Формування правил міжнародної торгівлі, за якими живе більша частина світу, відбуваються без активної участі України.

Звісно, на початковому етапі вступу до СОТ Україні доведеться мати певні витрати. Можливо, не всі галузі швидко адаптуються до нових умов економічної діяльності. Існують проблемні моменти, на які слід звернути увагу. Але ж вони і не приховуються. Наразі уряд відпрацьовує механізми, за допомогою яких галузям, що понесуть певні втрати в короткостроковій перспективі, компенсуватимуть їх за рахунок прибутків від діяльності інших виборників, для яких вступ України до СОТ є очевидною перевагою. Скажімо, сільське господарство отримуватиме компенсації за рахунок збільшення прибутків металургійної галузі.

Внутрішні та зовнішні фактори,які впливають на вступ України до СОТ

Вступ будь-якої країни до СОТ - це складна процедура, яка триває не один місяць. Країна має привести своє законодавство у відповідність з правилами, за якими співпрацюють країни-учасниці СОТ, підписати відповідні угоди з країнами-учасниками, відрегулювати тисячі тарифних, митних та товарних позицій, і при цьому зважувати на захист національних виробників, які працюватимуть в нових умовах і для яких на початковому етапі можуть виникнути ті чи інші проблеми. В умовах сучасної України не останню роль відіграють також політичні процеси, які відбуваються в країні. Зокрема, той факт, що тема вступу до СОТ часто розігрується у передвиборчій боротьбі чи стає елементом торгів, який ситуативно використовують певні політичні сили.

Саме з позицій захисту національних інтересів виходив Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, коли, перебуваючи з візитом у Сполучених Штатах, говорив про те, що Україна має вступити до Світової організації торгівлі швидше за Росію. Мова йде про технічні моменти, з якими стикається Україна на шляху до вступу у СОТ.

Переговорний процес, як вже було зазначено, має відбуватися з усіма країнами-учасниками організації. На сьогодні більшу частину цього шляху вже пройдено. Якщо з якихось причин процес загальмується і Росія, яка також висловлює намір приднатися до СОТ вже у наступному році, зробить це раніше за Україну, тоді Україні доведеться проводити чергові раунди переговорів ще і з цим новим членом організації. Це, звісно, не означає, що російська сторона свідомо перешкоджатиме Україні у її намірах. І це так само не означає, що Україна, зі свого боку, збирається ставити зайві перешкоди Росії у випадку, якщо першою отримає статус члена СОТ.

Просто бізнес завжди залишається бізнесом, якими б дружніми не були стосунки між країнами чи їхніми лідерами. І Росія також має свої національні інтереси, які вона відстоюватиме під час переговорів у статусі члена СОТ. До того ж нові переговори знов потребуватимуть певного часу і, таким чином, відкладатимуть дату вступу України до СОТ. Весь цей час, витрачений на додаткові переговори та узгодження, насправді є часом втрачених можливостей, які Україна могла б ефективно використовувати з набуттям членства у СОТ.

Саме ці ключові моменти і можуть стати додатковим ускладненням у процесі вступу України до СОТ. І саме виходячи з цього, для України було б доцільніше завершити всі організаційні питання у найкоротший термін та стати членом СОТ вже до кінця поточного року.

Український уряд, зі свого боку, докладає всіх зусиль задля того, щоб досягти компромісу не лише у міжнародних переговорах, які стосуються вступу України до СОТ, а й у взаємодії з усіма політичними гравцями всередині України. Прикладом цього може бути досягнення порозуміння щодо вступу до СОТ у самому Кабінеті Міністрів. В попередньому уряді позиції, скажімо, міністра економіки (на той час Сергія Терьохіна) та Міністра аграрної політики Олександра Баранівського (який і в уряді Юрія Єханурова зберіг за собою цю посаду, представляючи в Кабміні Соціалістичну партію) були кардинально протилежними. Якщо Мінекономіки висловлювався за найскоріший вступ України до СОТ, то Міністр агрополітики, швидше, казав "ні". Сьогодні ж позиції міністрів збігаються. Сумнівів щодо доцільності вступу до СОТ не виникає.

Уряд висловлює переконня, що всі питання, пов'язані зі вступом України до СОТ, треба завершити до кінця поточного року. Інакше цей процес може затягнутися на довгі роки. Адже наближається офіційний початок парламентської виборчої кампанії, і новий рік парламент почне і продовжить саме у цій площині. За передвиборчою боротьбою, популістськими гаслами, взаємними звинуваченнями та боротьбою за голоси виборців народним депутатам просто не залишиться часу ані на законопроекти стосовно СОТ, ані на інші важливі для країни теми. А якщо ці теми і порушуватимуться під час парламентських засідань, то з великою долею імовірності можна передбачати нульову ефективність таких дискусій. Новий склад Верховної Ради, який отримає країна в результаті всіх цих політичних баталій, цілком можливо, буде таким, що не підтримає ідею приєднання до СОТ. І тоді, імовірно, доведеться чекати на наступні президентські вибори. Але ж втрачається час - втрачаються і можливості залучення нових механізмів для поступового, але впевненого розвитку країни.

Галузі, які отримають найбільшу перевагу від вступу України до СОТ

На сьогодні близько 60 відсотків об'єму української економіки складають великі підприємства. Вони відраховують найбільшу частину грошей у державний бюджет. І саме великий бізнес, за розрахунками експертів, отримає найбільші переваги від вступу України до Світової організації торгівлі. Зокрема, мова йде про металургійну галузь та хімічну промисловість, які переважно орієнтовані на експорт. Адже вступ до СОТ означає, що ринки Європи та світу стануть більш відкритими для української продукції. І в той же час система доступу іноземних товарів на внутрішній ринок не відрізнятиметься суттєво від існуючої зараз системи.

Сьогодні доля металургійної галузі у промисловому виробництві країни складає 22 відсотки. Протягом року після набуття Україною членства у СОТ цей показник зросте до 34 відсотків. Звісно ж, завдяки скасуванню обмежень на імпорт зросте і завезення продукції в Україну, але лише на 10 відсотків. Такими є розрахунки Інституту економічних досліджень та політичних консультації.

Зростуть також і об'єми експорту українських металів та металевих виробів. За розрахунками Міністерства економіки, додатковий річний обсяг експорту українського прокату на ринки ЄС та Північної Америки складе близько 250 мільйонів доларів. На такий результат можна очікувати завдяки можливостям, які надає членство у СОТ.

Зокрема:

- доступ до більш дешевої сировини здешевшить і вартість кінцевого продукту, що стимулюватиме конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках;

- з'явиться можливість залучати й інші ресурси - інвестиційний капітал, технології, ноу-хау, що також сприятиме модернізації підприємств, підвищенню якості товарів та посиленню конкурентноспроможності;

- експорт українських металів більше не буде об'єктом для застосування нечесної конкуренції, обмежувальних заходів чи антидемпінгових розслідувань. Більш того, Україна сама отримає можливість звертатися до спеціального органу СОТ задля захисту інтересів своїх виробників на іноземних ринках.

Таку ж тенденцію експерти прогнозують і в хімічній промисловості. Якщо зараз доля хімічної галузі у промисловому виробництві складає 7 відсотків, то після вступу до СОТ вона може зрости у чотири рази. Через покращення рівня захисту українських виробників при проведенні антидемпінгових розслідувань хімічна промисловість відкриє для себе іноземні ринки додатково на 50 мільйонів доларів.

Водночас, слід зазначити, що постачання металопродукці на світові ринки та захист вітчизняного виробника залишається одним із найбільш суперечливих моментів - як у переговорах з кранами СОТ, так і всередині України. Зокрема, мова йде про скасування ставки експортних мит на відходи і брухт чорних металів та скасування заборони на експорт відходів і брухту кольорових металів. Ця продукція є стратегічною сировиною для металургійних підприємств України. Сполучені Штати наполягають на повному скасуванні експортного мита для брухту чорних металів. Уряд України, зі свого боку, намагається відстояти інтереси національних виробників, і водночас не загальмувати переговорний процес щодо вступу України до СОТ.

Зокрема, уряд висловлює пропозицію поступового зменшення цього мита. Пропонується зменшити митну ставку з 30 євро до 25 євро у наступному році, а у 2007-му зменшити її до 18 відсотків. Такий підхід, на думку української сторони, буде прийнятний як для експортерів цієї продукції, так і для вітчизняних металургійних підприємств, які використовують металобрухт у виробничих цілях. До того ж, це забезпечить вільний доступ української металопродукції на ринок Євросоюзу, який є одним із найпривабливіших і за обсягами, і за ціновими показниками.

У липні цього року Кабінет Міністрів направив до Верховної Ради законопроект, який мав врегулювати це питання. Але його не було включено до порядку денного сьомої сесії парламенту.

У вересні, вже на восьмій сесії Верховної Ради законопроект був винесений на обговорення, але не набрав достатньої кількості голосів. Зараз законопроект потребує повторного внесення для розгляду у парламенті.

Те саме стосується й іншого законопроекту, який скасовує заборону на експорт відходів і брухту кольорових металів. У липні Верховна Рада схвалила його у першому читанні. Але у вересні, під час другого читання, він не набрав необхідної кількості голосів.

Водночас прийняття цих законопроектів дасть можливість прискорити вступ України до СОТ та сприяти усуненню в законодавстві невідповідності положенням Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС та вимогам Світової організації торгівлі. До того ж прийняття цих законів посилить позиції України в переговорах з ЄС щодо вільного доступу української металопродукції на європейськиї ринок. Це також є одним з кроків на шляху до отримання Україною статусу країни з ринковою економікою.

Уряд зазначає, що готовий до плідної співпраці з парламентом для того, щоб прийняти необхідні закони у найближчий час. В іншому випадку процес вступу України до СОТ може загальмуватися, і це вже означатиме втрату потенціальних можливостей для великого бізнесу і для країни в цілому. Адже ці підприємства відраховують значні суми податків у бюджет, а також мають розвинену інфраструктуру, в якій задіяні мільйони людей і яку також треба підтримувати та розвивати. Тож що краще розвиваються підприємства, то більше наповнюється державний бюджет, і більше з'являється можливостей у держави для реалізації задекларованих соціальних програм.

Галузі, на розвиток яких треба звернути особливу увагу в короткостроковій перспективі (галузі, які отримуватимуть переваги від вступу до СОТ лише після проведення реструктуризації)

Шляхи вирішення можливих проблем

Сільське господарство є тією галуззю, яка може не відчути значних переваг від вступу України до Світової організації торгівлі, і навіть навпаки - у короткостроковій перспективі дещо втратити. Існує думка, що відкриття внутрішніх ринків для іноземних продовольчих товарів зробить неконкурентноспроможними товари вітчизняного виробництва, і, як наслідок, закриття або суттєве зменшення прибутків частини підприємств. Також, проблемним є питання щодо надання державних субсидій сільському господарству, яке в тих масштабах, що існують сьогодні в Україні, не узгоджується з правилами СОТ.

Але всі ці питання можна вирішити. По-перше, шляхом багатосторонніх переговорів з країнами-учасниками СОТ - а саме такий, переговорний підхід, закладено в основу діяльності Світової організації торгівлі. По-друге, шляхом спрямування у сільське господарство коштів, які надходитимуть в бюджет з тих галузей вітчизняної промисловості, які суттєво збільшать свої прибутки завдяки приєднанню України до СОТ. Наприклад, металургійної або хімічної промисловості. І по-третє, через ті механізми, які не заборонені СОТом і є прийнятними для України.

Переговори по сільському господарству в рамках вступу України до СОТ розпочалися у 97-му році. Тому, розраховуючи рівень державної підтримки сільського господарства, Україна запропонувала ще тоді взяти за базовий рівень розрахунків 94-й - 96-й роки. Це доволяло б зберегти сукупний вимір державної підтримки у розмірі мільярд триста шістдесят мільйонів доларів. Але оскільки переговори тривають і досі, деякі країни-учасниці СОТ вимагають змінити базовий період на більш пізній, а саме 2000 - 2002 роки, адже, на їхню думку, він є більш показовим. Але, якщо Україна погодиться на цей варіант, рівень державної підтримки доведеться зменшити на 265 мільйонів доларів. А це не віповідає національним інтересам України.

Найжорсткішу позицію в цьому питання займають Австралія, Аргентина, Канада та Сполучені Штати. Австралія та Аргентина навіть заявили, що позиція України в цьому питанні є основним стримуючим чинником на шляху завершення переговорів про набуття Україною членства в СОТ.

Український Уряд продовжує переговори з цього питання, аби, з одного боку, максимально захистити інтереси вітчизняних товаровиробників після вступу України до СОТ, а з іншого, не завести у лухий кут процес інтеграції України у світове торговельне співтовариство. Уряд пропонує залишити для розрахунків базовий період 94-96 років, як такий, що найбільш чітко відображає якісні та кількісні характеристики підтримки аграрного сектору економіки. Крім того, Україна запропонувала узгодити 10-річний період скорочення сукупного виміру підтримки сільського господарства.

Інше проблемне питання, яке вимагає термінового вирішення - це лібералізація експорту рогатої худоби та шкіряної сировини. Вступ до СОТ передбачає зменшення ставок експортного мита на худобу та сировину. Наразі таке мито встановлено українською стороною як захисна функція проти зменшення поголів'я рогатої худоби в країні. Але, за дослідженнями Міністерства економіки, цей захід з 96-го року, коли його було впроваджено, не дав позитивного ефекту. І на сьогодні не можна стверджувати, що поголів'я худоби збільшилось. В Міністерстві економіки вважають, що нормалізувати ситуацію в галузі можна було б завдяки реальній державній підтримці, а саме прямому фінансуванню, направленому на збільшення поголів'я молодняку. Такі заходи повинні стимулювати виробника і перебачати дотації на утримання худоби, здешевлення кормів тощо.

Пропозиції щодо зменшення експортного мита на шкірсировину та скасування експортного мита на рогату худобу Уряд направляв до Верховної Ради. Це питання парламентарі розглядали на початку вересня, але законопроект не підтримали. Було прийняте рішення щодо повторного рогляду законопроекту.

Існує іще декілька законопроектів, які потребують негайного корегування. Наприклад, Закон "Про державну підтримку сільського господарства". Він містить статті, які не узгоджуються з вимогами СОТ. Зокрема, йдеться про застосуваня мінімальних та максимальних закупівельних цін при експорті або імпорті сільськогосподарської продукції. Хоча Україна неодноразово заявляла про незастосування мінімальних імпортних цін на продукцію сільського господарства, бо вони суперечать правилам СОТ.

Також у законі згадується спеціальна бюджетна дотація при експорті сільськогосподарської продукції. Державна підтимка при експорті молочних продуктів записана і в законі "Про молоко та молочну продукцію". В той час як Україна вже заявила про відмову від таких заходів. Більш того, це є однією з позицій, вже узгоджених на переговорах з країнами-членами Робочої групи з вступу України до СОТ.

Тож, у вищегадані закони необхідно якнайшвидше внести відповідні зміни.

Успішне завершення гармонізації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі, з одного боку, наблизить Україну до задекларованої мети - приєднання до СОТ, і водночас дозволить україни мати закони, які відповідають світовим стандартам. А, відповідно, і ефективні механізми державного управління, якими користуються десятки інших країн світу.

Уряд, зі свого боку, докладає всіх зусиль, аби прискорити цей процес і налагодити ефективну роботу з парламентом у справі гармонізації українського законодавства з вимогами СОТ.

Також ведуться активні переговори в рамках Робочої Групи, аби мінімізувати негативні наслідки, які можуть очікувати сільське господарство України у короткостроковій перспективі після вступу України до СОТ.

Що стосується конкретних заходів, завдяки яким можна компенсувати втрати сільгоспвиробників після приєднання країни до СОТ, то їх є декілька.

Перше - це можливість компенсувати втрати сільськогосподарської галузі за рахунок тих галузей вітчизняної промисловості, які суттєво збільшать свої прибутки завдяки приєднанню України до СОТ. Це, наприклад, металургійна та хімічна промисловості.

По-друге, як вже зазначалося, українська сторона активно веде переговори з країнами-членами Робочої Групи з приводу поступової реструктуризації та реформування сільського господарства і окремих його секторів. Це дасть можливість уникнути різкої зміни умов ведення господарської діяльності для сільгоспвиробників і крок за кроком наближати галузь до світових стандартів.

Крім того, існують і інші чинники, завдяки яким сільське господарство може отримати переваги ч компенсації у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Серед них можна визначити такі:

- вступ України до СОТ відкриє нові ринки для вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції. За розрахунками інституту економічних досліджень, експорт сільгосптоварів зросте на 12 відсотків;

- збільшення імпорту товарів в Україну через скасування митних обмежень, зрештою, буде компенсуватися зростаючим експортом;

- Україна залишає за собою право та можливості підтримувати сільське господарство внутрішніми заходами. До них належать, наприклад, програми так званої "жовтої скриньки", або "зеленої скриньки". Наприклад, страхування сільськогосподарської продукції або державні закупівлі для забезпечення продовольчої безпеки;

- покращиться доступ до сучасної сільськогосподарської техніки та обладнання, що сприятиме росту продуктивності та конкурентноспроможності українських товарів;

- очікується збільшення інвестицій у сільськогосподарські підприємства, що сприятиме їхньої модернізації.

Наслідки вступу України до СОТ

для цукрової промисловості

Одним з важливих питань, яке потребує негайного врегулювання на шляху вступу України до Світової організації торгівлі є вдосконалення законодавства, пов'язане з державним регулюванням виробництва та обігу цукру та встановлення обмежень на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини. Окрім гармонізації законодавства як такого, вирішення цього питання позитивно вплине на подальше реформування та модернізацію цієї галузі, яка на сьогодні не віповідає сучасним вимогам. Технологічний процес виробництва цукру в Україні на сьогодні є низькоефективним та чи не найдорожчим у світі. Цукрові заводи працюють на застарілому обладнанні, а їх кількість набагато перевищує реальні потреби України.

Існуючі нині закони захищають національного товаровиробника через застосування імпортних митних ставок. Однак це суперечить правилам, які встановлює Світова організація торгівлі, і які вимагають часткової лібералізації вітчизняного ринку цукру.

У рамках двосторонніх переговорів з доступу до ринків товарів та послуг Україна взяла на себе зобов'язання встановити щорічну тарифну квоту на ввезення цукру-сирцю з тростини в обсязі 260 тисяч тон з ставкою мита у 2 відсотки, і 50 вісотків поза квотою. Однак згодом це рішення було переглянуто українською стороною. Мінагрополітики та представники асоціації Укрцукор наполягали на тому, що лібералізація цього сектору ринку призведе до руйнівних наслідків для бурякоцукрового комплексу та закриттю цукрових заводів. Тому треба зберегти імпортне мито на рівні 300 євро за тону та не застосовувати тарифну квоту.

Найбільше занепокоєння такою зміною поглядів на тарифну політику з боку України висловила Австралія. Вона вимагає зниження ставки мита на цей товар до 30 відсотків, з подільшим зниженням до 10% за умови, що рішення про скасування тарифної квоти на цукор-сирець з тростини буде прийнято.

На сьогодні позиція Уряду є такою: перегляд взятих на себе зобов'язань призведе до затягування переговорного процесу щодо вступу до СОТ та додаткових переговорів з країнами членами СОТ, з якими вже підписано двосторонні угоди. Що стосується регулювання ввезення цукру-сирцю з тростини, то, з позиції Уряду, встановлення щорічної тарифної квоти є оптимальним для захисту ринку, забезпечення чесної конкуренції та створення страхового фонду у разі неврожаю цукрового буряку.

Кабінет Мністрів вже підготував проект закону, яким передбачається встановлення такої квоти після вступу України до СОТ на рівні 260 тисяч тон на рік з подальшим збільшенням до 408 тисяч тон та ставкою ввізного мита в межах квоти 15 відсотків.

Цей закон необхідно приймати якнайшвидше. Але враховуючі бізнесові інтереси, які лобіюють деякі представники парламенту, немає впевненості в тому, що закон знайде необхідну підтримку Верховної Ради.

Незважаючи на це, Уряд продовжує активні переговори з країнами-учасниками Робочої Групи з вступу України до СОТ. Аби заспокоїти тих, хто апелює до можливої руйнації вітчизняної цукрової галузі, Уряд готовий домовлятися про відкладення у впровадженні нових принципів митного регулювання на чотири роки. Цього часу вистачить для того, щоб реструктуризувати цукрову галузь всередині країни та підготувати її до виходу на світові ринки та до відкриття внутрішнього ринку для іноземних товаровиробників. Це цілком можливо зробити, якщо зважити хоча б на досвід українських металургів, які за два роки змогли провести подібну реструктуризацію свого виробництва.

Зрештою, в довгостроковій перспективі від вступу України до СОТ вітчизняна цукрова галузь отримає такі ж переваги, як і інші сектори української економіки. Вихід на світові ринки, модернізація виробництва за рахунок іноземних інвестицій, доступ до сучасних технологій та ноу-хау та інше.

Павло Новіков,  "Депутат"