Іван Бокий: "В надрах Конституційного суду вже заготовлено проект «поправок до поправок"

Політреформу можуть переглянути. Про це говорив Президент, про це сьогодні опосередковано згадав і спікер парламенту. Новий парламент може зробити ревізію?

Ревізіоністи вони завжди були, є і будуть. Але якщо виходити з позиції здорового глузду і з позицій Конституції української, то сьогодні вже відмінити політичну реформу практично неможливо.

А мова йде не про відміну, мова йде про певні корекції...

Я розумію, я вам скажу навіть таке. Ми знаємо, що в надрах апарату Конституційного суду вже заготовлено навіть проект «поправок до поправок». І коли б сьогодні діяв Конституційний суд, вони б могли це прийняти. Але хвалити Бога, сьогодні в нас Конституційний суд ще не діє. І я думаю, що третього строку Кучми і вигляді отакої поправки до Конституції теж не буде. А після Нового року в Конституційного суду зникають права втручатися в Конституцію.

Я вам скажу так – ніхто нічого не боїться. Ми відстоювали і будемо відстоювати до кінця Конституційну реформу, бо це є рух у Європу. А відміна положень Конституції, отих, що змінені – це вже дорога назад. То дорога до авторитаризму...

Якщо ніхто не боїться перегляду реформи, або корекції, чому сьогодні парламент не голосував за Конституційних суддів?

Думаю, тут абсолютно нормально спрацьовує державницький інтерес, навіть якщо комусь здається, що це не так. Ми хочемо уберегти державу від таких кроків, які б могли послужити, скажімо, чиїмсь особистим, чи корпоративним інтересам. А політична реформа це все-таки працює на державу, працює на народ, на те щоб ми дійшли до європейської моделі управління країною.

Ну, зараз в країні не діє Конституційний суд...

Він нормально працюватиме з Нового року, і я думаю, все буде гаразд. І немає тут ніякої великої проблеми у тому, що сьогодні Конституційний суд, скажімо, не може прийняти рішення про відміну Конституційної реформи. Проблеми тут немає. А займатися їм справді є чим. І апарат Конституційного суду працює, готує свої висновки. І я думаю, новообрані судді і Верховна Рада, і призначений Президентом, і обрані з’їздом суддів принесуть присягу і нормально працюватимуть вже в новому році, і дай їм бог працювати на благо України і її народу.

Як реформа буде впливати на вибори. З Новорічної ночі, скажімо...

З Новорічної ночі, з 1 січня йде відлік вже Конституційної реформи. Але утвердиться вона тільки після парламентських виборів. А на вибори вона звичайно впливатиме і впливатиме реально. Тому що виборець має зрозуміти, що він голосуватиме не просто за депутатів, він голосуватиме і робитиме свій вибір між тими політичними силами, які або працюють на державу, або руйнують цю державу.

Це як такий налигач: пам’ятай, що є реформа…

Пам’ятай, що є реформа і від твого вибору буде залежати доля уряду. Бо тепер уряд призначатиме не Президент, призначатиме Верховна Рада. І от коли Президент говорить, що він бачить небезпеку від того, що влада переходить до дуже нестабільної інституту влади, до Верховної Ради – то я повинен сказати, що тут він дуже помиляється. Бо найбільш нестабільним інститутом влади в нас виявився Президент України. Я маю на увазі не Віктора Андрійовича Ющенка, а взагалі інститут Президента. Ви дивіться – за період президентства і Україні змінилося 13 урядів, в тому числі два вже за Президента Ющенка. А це і є нестабільність. Якої вам ще нестабільності треба? Тому говорити про те, що Верховна Рада не забезпечить стабільність, я думаю, це лукавство. Тут просто треба добре попрацювати всім, щоб політичний вибір українців був зваженим, правильним і розумним, щоб до влади прийшли саме ті політичні сили, які і здатні забезпечити стабільність у державі.

Якщо конституційні судді були зав’язані на реформу, чому в такому разі парламент сьогодні так само не прийняв Закон по Громадському телебаченню?

По Громадському телебаченню проблема трошки складніша, ніж ми думаємо. Тому що проблема, вона пов’язана на парламенті і Президенті. Невелике бажання в Президента мати, хоча він декларує його, але практично нічого не робиться. Немає такого бажання і у нинішнього складу парламенту. Хоча теж декларацій вистачає.

Я вас правильно розумію, що сьогодні Громадське телебачення в державі просто нікому не потрібне?

Ні, воно потрібне. Розуміння того, що воно потрібне є, в парламенті теж. Ви розумієте, йдуть суперечки як організовувати Громадське телебачення. Чи на базі Першого каналу? Чи це має бути окремий канал, скажімо, на базі Другого каналу.

Ніхто не знає механізму. А те, що пропонується, воно не знаходить підтримки. Ну, можливо, тут спрацьовує і непрофесіоналізм депутатського корпусу, і президентського секретаріату. А можливо тут спрацьовують і деякі інші механізми, скажімо, невіра у те, що ми зможемо нормально запустити в найближчий час.

Вже є два відкликані голоси з тих, що могли проголосувати за бюджет – Кирилов і його колега. Спікер говорить, що не можна відкликати голос, процедури немає. Принаймні, пан Кирилов запевняє, що затаскає по судах усіх. Що насправді?

Насправді регламент Верховної Раді не дає механізму відкликання голосів. І це було вже не раз. Але є Конституція, яка зобов’язує кожного депутата голосувати окремо. А Кириллова у сесійному залі не було, він і той час був в Луганській області.

Є конституційна норма, а Конституція це закон прямої дії. Основний закон держави і, звичайно, якщо Кирилов звернеться до суду і судді виявлять принциповість, звичайно це все може бути. Єдине, мені тільки здається, не варто це робити. Бо якщо так вже за цим принципом йти, є і два голоси, які не були враховані (буває, що не спрацьовує).

А ті заяви, що подали депутати, парламент може їх розглянути і зарахувати?

Я ще раз кажу – не дає ні відкликання, ні зарахування цих голосів регламент Верховної Ради.

А якщо через суд?

А якщо через суд... Я думаю, що все-таки до цього не повинно дійти. Тому що відкликання голосів чи прилучення голосів до такого документу як Закон про державній бюджет, все ж таки це дестабілізація країни. І депутати, навіть якщо вони не задоволені своїми місцями у виборчих списках все-таки повинні подумати про те, що це шкода Україні всій.

А ви, соціалісти, ви ж спочатку не хотіли голосувати, за бюджет?

Безумовно...

А чому ви голосували потім?

Ми не голосували, бо не було враховане кількох наших вимог. А остання наша вимога була, ми вимагали запровадження з 1 січня Закону про соціальний захист дітей війни. За цей закон голосували і Ющенко, і Єхануров, і Пинзеник, а потім раптом всі опинилися збоку. Пинзеник – це не можна, Єхануров – це не можна, Президент взагалі мовчить. Ми добивалися, щоб хоча б одна норма цього закону, а саме 25% зниження плати за комунальні послуги за газ і за електропостачання, була запроваджена. Ми цього добилися.

Міністерство фінансів, Бюджетний комітет виділив на це 700 мільйонів гривень. Крім того, 100 мільйонів гривень йде на погашення безплатного проїзду всіх категорій. Наступна вимога буде знов таки підвищення пенсій для дітей війни. Але це вже, як кажуть, наступний етап.

Сьогодні Україна фактично озвучила перспективу виходу з СНД. Хочу знати вашу точку зору: можливо, справді треба піти?

Якщо говорити юридичною мовою, ми і не є членами СНД.

Ну, взагалі розірвати якісь стосунки із організацією...

Якщо говорити з позицій здорового глузду, цього робити не треба. Ми не діти, щоб гратися в такі ігри. Все-таки як би так не було, я розумію, що співдружність держав створювався як перехідний етап в розлученні колишніх союзних республік. Але при всьому критичному ставленні до співдружності, вона все ж таки певну роль відіграла і в гармонізації економічних і взагалі міждержавних стосунків з колишніми союзними республіками. Та і зараз вона не вичерпала своїх можливостей, хоча треба сказати, що зокрема і нашими стараннями багато речей просто приймались, але не виконувалися.

Але це правильно, що ми пропонуємо Москві перейти на грошовий розрахунок фактично не тільки по газу, а і по всіх спільних темах?

Гроші, то гроші, але я думаю, що газова проблема, вона не може бути розв’язана ось таким притьмом в один скік.

А взагалі, чи є ця газова проблема? З’явилась точка зору, Москва, що б не говорила – вона не закриє кран в ніч на Новий рік...

Знаєте, закрити кран в ніч на Новий рік, то це означає Європу позбавити газу.

То значить проблеми немає?

Проблема вона є. І ця проблема нагнітається з обох сторін. Я розумію Росію, чому вона нагнітає. Тут зрозуміло, що політичний тиск, незадоволення результатами президентських виборів. Крім того, я не знаю, наскільки це так, чи не так , кажуть, що спрацьовують якісь особисті інтереси російського Президента – можливо.

Це як, він проценти хоче отримувати від цього?

То треба у нього питати, в чому полягає його інтерес. Але так говорять. Я цього не стверджую. Я говорю про інше. Це, скажімо так – певне заганяння у своє стійло. Але нерозумно вести економічну, зокрема енергетичну політику в Україні, не маючи навіть стратегії розвитку енергетики, знаючи, що це наше найболючіше місце. Це наш головний біль. Тому перехід на грошовий розрахунок, це неминучість. Але я думаю, неминучість повинна бути все-таки, розтягнута в часі. І зокрема я думаю, тут наші переговірники із Росією, мають визначитися у певному еквіваленті наших транзитних можливостей, оплати за них і оплати за російський газ. Якщо цей еквівалент буде знайдено, а він повинен буде знайдений, я думаю, Україна без газу не залишиться.

Мельниченко відмовився йти за вашими списками до парламенту, при чому мотивував, що вина в тому – Андрій Деркач, який присутній у списках. А чим пан Деркач дорожчий за Миколу?

Питання не в тому, хто дорожчий, хто дешевший. Для нас і Мельниченко має свою цінність – ми від нього не відмовляємося. Хоча приїхав він в Україну на наше запрошення, але як людина самостійна, самодостатня. І Андрій Деркач, який останні роки активно працює в нашій партії...

Так це в них особисте?

Ні, це не особисте неспийняття. Це бачите, це тяжка спадщина кучмізму, яка озвалася в такому і міжособистісному конфлікті. Я думаю, що тут просто обом цим людям треба проявити мудрість, витримку і зрозуміти, що життя йде вперед, людина має право на помилку, людина має право на виправлення помилки, людина має право на покаяння.

Це ви про Деркача?

А Микола Іванович це абсолютно чесна людина, абсолютно мудра. Це великий правдолюб. Не завжди він, можливо, в політиці орієнтується в якихось речах, але це та людина, якій я, скажімо, довіряю, знаючи його добре, знаючи сильні сторони цієї людини. Вірю, що він в Україні працюватиме добре і користю для народу.

"НТН"