Конфлікт Києва і Москви щодо гідронавігаційних об’єктів Криму не завершений

Озброєні вояки російського Чорноморського флоту залишаються на території головних маяків і не пропускають туди громадян України. Російська сторона наполягає, що всі умови використання об’єктів обумовлені базовою угодою 97-го року. Наші посадовці наголошують, що на момент підписання цих документів питання гідрографічної служби вийшло за межі угоди, тому ці об’єкти опинилися в оренді.

Ігор Іванов, секретар Ради безпеки Російської Федерації:

"Все регулируется теми документами, соглашениями, которые существуют, поэтому не нужно искать интерпретаций, нужно обращаться к документам, которые есть, а если какие-то вопросы не урегулированы правовыми документами, должны быть проведены переговоры и согласованы вопросы, которые вызывают сомнения".

Володимир Литвин, голова Верховної Ради України:

"У нас багато є об’єктів, які взагалі не обліковані, або частина об’єктів. Нам потрібно чітко визначити, коли ми підписуємо угоди, що ми мали на увазі, які документи треба було розробити і прийняти в розвиток угоди, про які об’єкти йдеться, чи збереглися ці об‘єкти".

Військові, які ще з 1991 року почали створювати Військово-морські сили України, розповідають, що вирішити питання з кримськими об’єктами гідрографії можна було задовго до 1997. Полковник Володимир Шевченко з 1992 по 1995 роки очолював Спілку офіцерів Миколаївської області, яка тоді ініціювала перехід під юрисдикцію України понад 30 військових частин Чорноморського флоту та Московського центрального підпорядкування. Сценарій був схожий – російські морпіхи намагалися цьому завадити. Врятувало лише своєчасне прийняття української присяги. Саме так стали нашими Миколаївська та Одеська гідрографічні служби разом з усіма об’єктами. Але до кримських маяків спілка офіцерів не дісталася – переводити останні гідрографічні служби в українське підпорядкування тоді заборонили.
Володимир Шевченко, голова Спілки офіцерів Миколаївської області, 1992-95 рр.:

"Тоді вже виникали питання відносин з російськими постачальниками газу або інших нафтопродуктів, тоді були відносини, Росія тоді керувала в ті часи Україною за допомоги енергоносіїв, якісь були домовленості".

Підписавши угоду, Україна отримала можливість погасити борг за державними кредитами, які надавала Росія 1993 і 1995 року. Щорічна сума оренди зменшувала його на 100 мільйонів доларів. Але взаєморозрахунки сторін за гідронавігаційні об’єкти треба було визначати окремими угодами, яких не існує взагалі. До того ж, Росія не відповідає за безпеку мореплавства в українській акваторії Чорного моря. Тут діє міжнародне морське право.

Анатолій Кінах, секретар Ради національної безпеки та оборони України:

"Україна ратифікувала необхідні міждержавні угоди в рамках міжнародного морського права. Згідно з вимогами міжнародного морського права, Україна як незалежна держава несе повну відповідальність за безпеку мореплавства в своїх територіальних водах".

В угоді чітко зазначено: основна база Чорноморського флоту знаходиться в Севастополі, також є перелік пунктів базування за його межами. Але жоден з об’єктів гідронавігаційного забезпечення поза містом-героєм в цьому документі не зазначений.

Україна запрошує за стіл переговорів, Москва не заперечує. В лютому у Києві відбудеться засідання спільної комісії по Чорноморському флоту, яка має вирішити, зокрема, спірні питання щодо гідронавігаційних об’єктах у Криму.

"ICTV"